Аргументи для дискусії з сепаратистами яким в Україні #поруськикакосьльоше

13935156_962112087231370_365041158644673978_nЦей текст, що постійно доповнюється, створений для економії часу. Щоразу, коли хтось з ваших знайомих, котрі хочуть насправді розібратися у проблемі, починає говорити про те, що в Україні можна користуватися російською замість української, що нічого страшного немає у тому, що на ваше питання українською вам відповідатимуть російською, коли хтось розказує, що насильно нікого не змусиш любити українську мову  – давайте людині лінк на цей текст. куме На відео нижче – литовець Марюс Януконіс . Він приїхав з Литви. Він добре знає російську і знає, що українці теж майже всі знають російську, а дехто навіть вважає, що знання російської звільняє його від потреби користуватися українською, тому що #какаяразніца ? Але Марюс вивчив українську і користується нею для спілкування з українцями різнних національностей в Україні. Бо він поважає країну перебування.  Бо Марюс – культурна, освічена, інтелігентна людина. Будь як Марюс

А нижче фрагмент дискусії з Вахтангом. Вахтанг – шанована в Україні особистість. Його навіть вважають журналістом. Навіть українським. Але коли з Вахтангом заговорити про використання української мови в Україні  – він вам процитує щось з темника русского міра типу “російськомовні патріти воюють на Донбасі”, мовляв, російська мова у спілкуванні українців різних національностей між собою – це нормально. Мовляв, без української можна і обійтися. Не будьте, як Вахтанг

Дебіл

Коли Вам хтось вчергове скаже про те, що#нєважнанакакомязикєразгаварівать покажіть людині ці два скріни.

Для людини настільки #нєважнанакакомязикєразгаварівать що вона відмовилася від  безкоштовної допомоги з роботою у Польщі тільки щоб не говорити українською з таким же українцем як сама. Чоловік, почувши про необхідність говорити українською з українцем перейшов на ти, розсердився, заблокував мене. От Вам і #какаяразніца. Зрештою, говорити з українцем російською, особливо зараз – це все одно, що його обматюкати. Матюки – це, власне і є головна складова російської мови сучасних росіян. І давайте не будемо згадувати велику російську культуру у поєднанні з Росією Путіна. Культура завжди у Росії жила окремо від народу цієї країни

 

Ніхто ж не просить любити.  Просто якщо ти держслужбовець – присяга тебе зобов’язує на моє українське питання відповісти мені саме українською, а не іноземною. Це моє особисте спостереження і відкриття. Знаєте, що об’єднує людей, які, маючи український паспорт, уперто і наполегливо користуються російською мовою у спілкуванні з українцями, або ж доводять, що це нормально? Ніхто з таких людей ніколи не читав “Тореадорів з Васюківки” Всеволода Нестайка. Вони навіть не знають про існування цієї прекрасної книги. А ще я помітив, що коли росіянин з українським паспортом розсердиться він може відкритися і зізнатися у своїй українофобії, яку старанно приховує. Нещодавно, спілкуючись з хорошою людиною, професіоналом на цю тему почув від нього таке: “С какой статі русскій город Кієв должен гаваріть на укрАінскам? Панаєхалі сєлянє в мой горад і рассказивают как здєсь уліци називать!!!”  От, якраз пояснити “с какой статі” я цим текстом і хочу. Може відкрию комусь таємницю, але країна у нас називається Україна і мова місцевого населення – українська. Той, кому ця теза не здається аксіомою  мусить дочитати цей текст до кінця, якщо хоче зрозуміти, що це аксіома. Якщо ти, наприклад, журналіст, які у тебе причини писати для місцевих мовою іншої країни, коли вони усі розуміють українську?

РосіяниЯкщо ти, наприклад, соціолог і в українській столиці презентуєш українським журналістам результати опитування українців  – які у тебе причини робити це мовою іншої країни? Навіщо?   Саме таке сталося днями у Інтерфаксі.  Чи можна довіряти такому дослідженню? Чи можна довіряти соціологам, які не володіють мовою країни, у якій вони проводили дослідження?  Запитання залишилося без відповіді.  Крім того, культурна людина просто не може не знати мову країни, паспорт якої має. Уже цього відео буде достатньо, щоб зрозуміти важливість мови місцевого населення. Білоруси уже її не мають.

Розумному буде досить. А з дурнем або ж тролем русского міра не варто вступати у дискусію.

Завдання у тролів – переконати українців у тому, що їх не існує. А хіба можна з цим погодитись? Нас у цьому переконували тривалий час: різні московити  від Батия до Путіна. Але нічого не вийшло. І не вийде. Якщо ми будемо себе поважати.  Текст для тих, хто поважає себе, свою мову, свою країну. Решту він дратуватиме. МотиваторМи, кияни, живемо в інтелектуальній окупації. Цей сумний факт треба визнати і діяти відповідно.   Для того, щоб визнати факт окупації – потрібно отримати докази. Отож, спочатку докази:

  • Фактично скрізь по Києву –  у держустанові, на АЗС, у магазині – вас спочатку привітають мовою окупантів, а потім, коли ви повідомите, що ви місцевий –  можливі варіанти. Або ж співрозмовник перейде на мову місцевого населення, або відмовиться вас обслуговувати. Наприклад, напередодні у супермаркеті “Епіцентр” касирка так і не перейшла у спілкуванні зі мною на  мову країни, паспорт якої має.
    Мотиватор Шевченко

    Ось відповідь на совковий аргумент про те що: “Ваш Шевчєнка тоже на русскам пісал” Шевченко – яскравий приклад, як з хахла стають українцями. Талановита людина по-іншому просто не могла вчинити

    Водночас, продавець рибного магазину на Позняках перейшов на українську. Я у нього запитав, чи його змушують говорити іноземною з місцевими? І він зрозумів, що це дурня – відповідати російською  людині, яка звертається до нього українською. Я повідомив продавцеві, що є місцевим і що він може зі мною говорити місцевою мовою.мотиватор І той заговорив. Не все втраченоГітлер На державному рівні нас переконують, що мова організаторів голодомору,  окупантів Криму і Донбасу – це рідна мова українців, а вимагати від держслужбовців, вчителів чи продавців користуватися українською мовою – це націоналізм.   Окупанти нерідко використовують українську Конституцію у своїй діяльності, посилаючись на те, що там йдеться про мову окупантів, як мову яка вільно функціонує в Україні. Водночас, у конституції не написано, що заміна рідної мови українців мовою окупантів – це зрада. Ну, не настали ще часи, коли конституцію писатимуть українці різних національностей, а не окупанти.  Тому на цей аргумент у місцевого жителя, якому паспорт видали не випадково, є свій – він має право користуватися українською мовою на території України. Тобто, має право чути її від сфери послуг, від медіа і від держслужбовців. А якщо не чує – то це плювок у Конституцію і мусить бути підставою для відкликання ліцензії, припинення бізнесу з надання послуг і звільнення з держслужби.   Усі журнали і переважна більшість газет написані мовою країни-окупанта  По телевізору йдуть серіали і фільми мовою країни окупанта.

  • ІвасюкКиянину доведеться довго шукати автошколу, де б він міг слухати лекції і читати навчальні матеріали своєю рідною мовою.
  • Значна частина населення підтримує окупантів у їхньому бажанні переконати українців у непотрібності їхньої рідної мови.  Один з варіантів, як це зробити (доволі дієвих) використання аргументу: “Я нє хачу кавєркать красівий язик, нє хачю гаваріть как Азарав”  Цей аргумент, як і всі інші, є підлою маніпуляцією. Поясню. Я щойно вивчив польську мову і спілкуюся зі своїми польськими партнерами польською.  Думаю, я говорю польською так, як Азаров говорив українською. Польська мова така ж красива як і українська чи будь-яка інша. Поляки сприймають мою погану польську краще, ніж якби я намагався з ними говорити російською або англійською. Бо, користуючись у спілкуванні з поляками польською мовою, я таким чином роблю найменше, що можна зробити для того, щоб переконати поляків у тому, що я їх поважаю. Точно так,  українці різних національностей сприймають українську, як мову міжнаціонального спілкування.  А окупанти та їхні прихильники  вам скажуть щось з нижчепереліченого:
  • нє хачю кавєркать язик
  • я бил на майданє і у мєня русскаязичниє товаріщі ваюют в АТО        ну або іншу подібну єресь, навязану окупантами. Усі ці аргументи – частини темника ФСБ на цю тему.                                                                  
  • Як з цим жити? Що робити людині, яка знає, що носії цієї мови змусили її бабцю їсти лободу у 30 роках, а потім наприкінці 40. Що робити тим, чиїх родичів носії цієї мови на 20 років запроторили у сибірські табори?  Що робити, щоб хоча б за деякий час звільнитися від інтелектуальної окупації і мати можливість повноцінно користуватися рідною мовою у своїй країні? На даному етапі єдиний варіант індивідуума – сміятися з тих, кому #поруськикакосьльогше.
  • Є маса смішних моментів у цій шизофренічній ситуації, коли ти з людиною говориш українською, а вона тобі відповідає іноземною.  Регулярно з’являються заклики щось бойкотувати… Це не працює. Якщо бойкотувати, все, що співпрацює з окупантами  – ви з дому не зможете вийти.  Бо нерідко навіть люди, до яких ви ставитесь прихильно, не розуміють суті проблеми і вважають вас божевільним. Отже, єдиний варіант – жарти над цим і інтелігентний тролінг. Як на цьому відео. Вони ж смішні усі ці Грицьки Придурченки зі своїм “мнєпоруськикакосьльогше”

Або як от на цій фотографії, що є чудовою відповіддю на розмови про участь українців у другій світовій війні на боці німців

гітлер 2Коли ви голосно будете обурюватися російськомовності держслужбовця –  такий держслужбовець просто сприйматиме вас за галасливого екзальтованого відвідувача. А коли ви йому інтелігентно поставите питання стосовно використання ним мови іншої країни – він, можливо, задумається. А коли це зроблять сотні, тисячі людей – він змушений буде змінитися. Або ж просто залишить свою посаду.  Смійтеся з них. Коли вам кажуть  – мова не на часі, що треба спочатку війну закінчити чи економіку відродити  – покажіть їм фото, що нижче

мотиватор сміття

До вашої уваги звук, який можна сприймати як своєрідну інструкцію стосовно того, як діяти у ситуації, коли зустрічаєш людину з українським паспортом, якій #поруськикакосьльогше.  Розмова записана в управлінні соціального захисту Дарницького району у черзі за отриманням картки киянина. Спочатку я розмовляю з сусідом по черзі. Далі – з чиновницею, яка видала мені картку.

      Картка киянина

Отже, робимо два висновки з цього звуку: чиновниця з Дарницького райвідділу соціального захисту хоча і не розуміє, якій країні вона присягнула, все ж не безнадійна. Вона перейшла на мову місцевого населення і навіть спробувала говорити ввічливо. Я не обурювався, не кричав, просто ввічливо запитував у неї те, що мене цікавило. Можливо, вона задумається. Я оптиміст. Вірю, у те, що ще застану час, коли під декомунізацію потрапить і найстрашніша зброя комуністів – їхня мова, заради якої вони готові знищувати цілі міста і народи.  Ще один приклад. У мене у дворі є стоматологія, послугами якої я користуюся. Мене там все влаштовує: кваліфікація лікарів, застосування найсучасніших методів лікування, якісно виконана робота, близькість до дому…. Єдине, що мені заважає – російськомовність жінки, яка сидить на рецепції. Я просто попросив її говорити зі мною українською. Проблема вирішена. Слухайте звук і робіть так самі, а про результати пишіть у коментарях. Я доповню цей текст вашими прикладами

      Російськомовна працівниця стоматології на прохання клієнта стає україномовною

Ну, і дуже важливо щоразу, коли ви бачите приязний до місцевого населення сервіс чи окремого представника того чи іншого сервісу. Скажімо, касирку у супермаркеті – обов’язково подякуйте їй, кельнеру дайте чайових, чоботарю заплатіть згори за його україномовність і усім навколо розповідайте про свій позитивний досвід. Зосередження на хорошому теж працює ефективно, поряд з гумором і інтелігентним тролінгом. От чергова історія у мене сталася сьогодні. Я у Києві користуюся послугами однієї перукарні. І мене там усе влаштовує, окрім їхньої російськомовності. Тому, коли я записуюсь на стрижку – нагадую про те, що я не іноземець і зі мною можна говорити українською. Точно так роблю і коли майстер забуває, що я місцевий. І

      Перукарка переходить на укрїнську

Людина перейшла на мову місцевого населення і одразу відчула вигоду. Бо, заплативши 50 гривень за стрижку (стригся я цього разу налисо) я дав перукарці 20 гривень згори. І ви теж можете так робити, якщо, звичайно, розумієте важливість вирішення цієї проблеми.

Ще цей текст і звук може служити тестом для того, хто його читає на те, наскільки обгрунтовано видали людині український паспорт. Якщо текст і звук дратує – Ви росіянин, українофоб і паспорт вам видали випадково. Совок222Якщо ж він став вам корисним – ви українець, незалежно від національності. З чим вас і вітаю. Тим, кого не переконав ні текст, ні відео, ні фотографії – ось ще текст Володимира Миленка на цю ж тему

 

1) Російськомовні українці – це явище штучне. І у 90% це явище одного-трьох поколінь. Тобто у цих 90% бабусі і дідусі говорили українською. А у половини – батьки. Тому говорити, що це “мой радной язик” – це все одно, що “з дєтства вболівати за Лестер”.

2) Ніяких двомовних людей не існує. І двомовних країн не існує. Це все казки бабушки Параски. ЗАВЖДИ домінує одна мова. Завжди і всюди. Навіть в Швейцарії, де німецька мова домінує, а французька і італійська пасуться біля кордонів “своїх” країн і не думають про розширення свого простору (хоч не зникнути зовсім). Про інші країни – Канаду, Бельгію, Вельс, Білорусь – я навіть говорити не буду. Варто лише на один штик углиб копнути – як виявиться, що ці країни мають перманентні проблеми. Проблеми, які з мовних вилазять навіть у політичні – як в Бельгії (почитайте про їх кризу).

Тому двомовність – це тупо розводняк для тупих хахлов, які вірять байкам Кисельова. Між іншим, в Росії ніяких двомовностей немає – при її федеративному статусі (а ми, нагадаю, унітарна держава). Але тут вона вимагає від нас двомовності – а ми ведемося.

3) Майбутнє у України, зважаючи на все вищесказане – є лише в одномовності. Українській одномовності. Інакше ми будемо “другой Россией” – із відповідним просякненням українського культурного простору русскім міром. Інакше ми будемо “южной Белоруссией” чи “западной Мордовией”. Але не Україною.

До речі, московити це чудово розуміють навіть на підсвідомому рівні. Поїдь в Москву, влаштуйся на роботу вище двірника – на якусь інтелектуальну. І попробуй там сказати “звОнят” чи “спАла”. На тебе подивляться по-перше троха дивно, а по-друге – ОБОВ’ЯЗКОВО виправлять. Це не мої вигадки – це реальні історії. І це на підсвідомому рівні боротьба за чистоту своєї мови.

А у нас “нічого страшного, хай балакають”. А з цього, вибач за пафос, починається цілісність нації. У московитів вона цілісна – хоч і тупа. Але цілісна. А у нас немає цілісності. Бо немає цілісного мовного простору.

Висновок.

Російськомовні українці старше 30 років – це об’єктивно результат колоніальної історії. І з цим уже зараз нічого не зробити. Зважаючи на елементарні людські закони – лінь, тупість, небажання щось змінити і т.д. Але!

При цьому треба чітко розуміти одну просту річ. Аби Україна перестала бути колонію – треба перестати нести колоніальний спадок. І уже наступне покоління – дітей цих 30-річних – має говорити українською. Це очевидна річ, хоч я справді не знаю, як пояснити це людям, які не хочуть бачити об’єктивну картину.

Так от. Коли людина упирається в русскій язик і не хоче розуміти двох простих речей – а) русскій язик в Україні рано чи пізно вимре, він не має перспектив і майбутнього; б) діти не будуть говорити українською в російськомовній сім’ї – вона по суті стає на заваді не тільки розвитку країни. Вона перекриває майбутнє своїм дітям. Дай назву таким людям сам, щоб це були не мої слова.

P.S. І ніхто нікому нічого не забороняє. Я слухаю російський рок – зараз рідше, але іноді слухаю. Я дивлюся фільми “Квартета И” – і буду дивитися. АЛЕ!!! При цьому я чудово розумію, що син Богдан має рости в українському культурному просторі (ширше – європейському) – тому читаю йому ТІЛЬКИ українські казки, тому слухає він ТІЛЬКИ українські (ну і англомовні, на радіо чи я вмикаю) пісні. Я не російськомовний українець (уже), але я чудово розумію, що навіть та частинка русского міра, яка в мені є – вона має закінчитися на мені. А син має вирости в принципово іншому, зовсім новому світі.

Інколи, сепаратистів вдається витягти на відвертість. Саме відвертість українофобки переконала одну російськомовну пані перейти на мову країни перебування. Про це вона написала у Фейсбуку

Мене на українську мову остаточно перевела сепаратистка, яку я знаю давно, вона працює в Києво -Печерській Лаврі у ларьку.
Коли в нас з нею вкотре зайшла мова про все українське в Україні, вона сказала мені: “А пачєму ти гаваріш всегда па рузкі? Ти же зщіщаєш Украину!?” Я сказала, що з ввічливості, з нею переходжу на ту мову, якою їй зручніше зі мною говорити. У відповідь я почула геніальну річ: “Я прєкрасно пронимаю ваш язик, и єсли би он вам самім бил нужен, ви би нє гаварілі вездє на рузком! Ви самі нє хотітє нікакой Украіни!” ЦЕ БУЛА ОСТАННЯ КРАПЛЯ!!!! Тепер, ніякого “мовного етикету ” з українцями! ніколи і ні з ким!!!!!!! Більше того, мені подобається говорити, що я не розумію російської І знаєте, ще жоден не сказав мені у очі, що не вірить.

НУ І НА ФІНАЛ!!! Слова успішного киянина, підприємця, професіонала. Залишаю мову оригіналу

Владимир Цисарук  Знакомьтесь кто не знает: Лиза, 4 года. Моя родственница. ЛізаРодилась в революционном Киеве. Родители рускоязычные хохлы. Мама киевлянка, папаша вырос на Урале. Родились в СССР, взрослели при перестройке и разрухе. Окрепли и начали работать в Украине. Но говорят по русски.  Так вот Элизабет уже не раз задает простой вопрос: “Папа, мы же вУкраине живем? А почему говорим по русски?”  Я плету что то про то, что мы раньше были одной страной и рос я в Сибири…
Но по сути то она права.

Цей портал існує за гроші читачів, слухачів, глядачів. У власника сайту, Олександра Івахнюка, завжди є можливість взяти гроші у одного спонсора і дути у його дудку, як це роблять більшість медіа стосовно своїх власників. Якщо ви бажаєте, щоб хоча б одне медіа у нашій країні працювало на читачів –  перекажіть гроші за цими реквізитами. Навіть мінімальна сума буде для авторів сайту свідченням того, що їхня робота потрібна і треба продовжувати у цьому ж руслі.

ПІДТРИМАЙТЕ УКРАЇНСЬКЕ!!! Карта Приватбанку 5457082280287793

PKO bank polski 30 1020 1097 0000 7902 0272 9754

Коментарі Facebook