Євроінтеграція українців – доконаний факт. Докази

ВаршаваКожен день якийсь розкручений фейсбук-акаунт повідомляє нам про те, що євроінтеграція – хибний шлях для України.  Як правило,  на підтвердження цієї тези розповсюджується написана російською мовою думка якогось важливого і впливового у минулому європейця.  Сьогодні натрапив у фейсбуку на чергове таке повідомлення. Польська газета з посиланням на колишнього французького президента Валері Жискар д’Eстена повідомляє, що українці – не європейці і Європі треба чесно про це заявити і українській владі і українському народу.  Можна зрозуміти тролів на російських грошах, які це поширюють, але важко зрозуміти громадян України, які з завзятістю мазохіста перепощують такі тексти.  Це думка, яку я далі доповню конкретними фактами. Варшава, сподіваюсь, це уже Європа? А Берлін? А Рим? А Мілан? А Дюссельдорф? За кількістю українців у цих та інших європейських містах треба оцінювати рівень євроінтеграції, а не за діями гнилої української влади. Треба глянути на статистику роботи ріелторів, які продають українцям нерухоме майно у Європі. До того ж, я не кажу про людей багатих. Я говорю про таких, як ті, хто мене читає.   З такими людьми я щодня спілкуюся тут, у Варшаві, у Любліні, у Кракові.  Вони тут скрізь: у великих компаніях –  програмістами, бухгалтерами, перекладачами, в університетах – викладачами і студентами, у театрах і кіно – акторами і режисерами, у  готелях –  туристами і працівниками. Я вже не кажу про величезну армію фізичних працівників, які за півроку, освоївши польську мову, підуть працювати за фахом. 100 відсотків тих, кому я особисто посприяв у переїзді у Польщу – висококваліфіковані фахівці у своїх сферах. Причому,  про це свідчить не лише їхній диплом чи вчений ступінь, а ще й досвід роботи в Україні і не тільки.   Всі ці люди уже євроінтегрувалися.  А польським роботодавцям ще мало і вони чекають нових працівників з України. Нині я особисто шукаю для польського роботодавця у Варшаві українок – майстрів манікюру для роботи у мережі салонів краси у супермаркетах   REAL. Як пояснив мені напередодні роботодавець, він за попередніми проектами зробив висновок, що українки у цій сфері працюють сумлінніше, мають більше досвіду, вміють краще порозумітися з клієнтом, а отже вигідніші для довготривалого успішного бізнесу. Роботодавець підкреслив, що йдеться саме про якість працівниць з України, а не про бажання зекономити на робочій силі.

І скажіть, знаючи усе це, я повірю у те, що українці – не європейці, що нас не приймуть у ЄС? НАС УЖЕ СЮДИ ПРИЙНЯЛИ. Ми вже тут. Не приймуть у ЄС тих, кому сюди і не треба. Вони сидітимуть у своїх барлогах і мастурбуватимуть на «руській мір» у телевізорі і навряд чи до кінця життя зрозуміють, у якій країні живуть, чому тут говорять іншою мовою, чим відрізняється совок від України і Європи.  Вони бризкатимуть слиною на українців, які успішно євро інтегрувалися і вклали гроші у рухоме і нерухоме майно в Україні, відкрили фірми, магазини, підприємства невеличкі і дали роботу навіть таким людям. Вони працюватимуть на цих підприємствах і вважатимуть тих, хто їх працевлаштував, олігархами, злодіями, буржуями, навіть не намагаючись зрозуміти щось у цьому житті.

Саме на таких людей і розрахована регулярна російськомовна жуйка з слинявими шредерами, дестенами, лепенами та іншими розробленими ФСБ  упізнаваними совком фігурами.   Водночас,  зроблю припущення, що цей совковий продукт щораз менше досягатиме своєї мети. Бо слова – то лише слова. А справи – то все ж таки справи. І ці справи змусили уже не менше десяти людей з окупованого росіянами Криму звернутися до мене за допомогою в пошуку роботи для них у Польщі. Ці люди  тримають свої українські паспорти як найдорожче, що у них у Криму залишилося, бо це рятує їх від вічного сидіння у совковому зоопарку за Перекопом. Більше того, усі ці люди звертаються до мене українською мовою, бо знають, що я не маю справ з росіянами з моменту окупації.

Отож, не вірте брехням про те, що Україна – не Європа, українці – не європейці і нас тут ніхто не чекає. Якщо бажаєте перевірити  – пишіть мені у чат фейсбука і я зведу вас з тими, кому ви потрібні тут, у Варшаві чи у Кракові. А згодом, через місяців 8, коли у вас буде  місцева міграційна карта  – польський роботодавець з задоволенням дасть вам роботу у Голландії, Норвегії чи навіть у Великій Британії, тобто там, куди нині їдуть на роботу поляки.  Через виїзд поляків маса роботи є на будівництві та інших важких роботах, але українці туди вже не йдуть – шукають чогось кращого, у приміщенні щоб працювати фізично.  Шукають кращих умов офіційного працевлаштування.

Я знайомий віртуально з українкою, яка працює у Польщі на французьку фірму, що дає роботу лікарям з Польщі і України по всій Європі.

Оце і таке інше, власне, і є євроінтеграція. А  російськомовні брехні на цю тему по телевізору залиште малограмотним совкам, яким не під силу навіть мову місцевого населення вивчити в Україні.  Точно так, як варто залишити без уваги брехні урядовців про їхні успіхи у євроінтеграції країни.  “Великих слов велика сила” хай залишається на їхній совісті. “А нам своє робить”

Через три години після того, як я написав цей текст, отримав ще одне підтвердження євроінтеграції українців. Програміст з Одеси, мій добрий знайомий і партнер, отримав карту побиту. Віднині віза йому не потрібна. Отак, власне і втілюється в життя безвізовий режим. Сподіваюсь, мені вдасться його переконати розповісти про всю процедуру, про труднощі та шляхи їх подолання на шляху до євроінтеграції через Польщу. Чекайте у звуку на сайті найближчим часом

Коментарі Facebook