Житло у Варшаві: скільки коштує, як шукати?

Пошук житла у Варшаві, як і будь-де  – робота марудна і потребує швидкої реакції. Хороші пропозиції  моментально знаходять своїх споживачів, тому треба моніторити сайти оголошень і одразу телефонувати, бо те, що ось зараз актуально, може через п’ять хвилин вже бути неактуальним.

А часу ж не так багато… Людина зійшла з потяга чи літака, а ще гірше, з автобуса з нічними пригодами на кордоні і хоче поспати…  Причому, поспати в уже знятому для себе помешканні. Отут раджу не поспішати та скористатися послугами костелу.  Хостелів у Варшаві  – безліч на різний смак. Найбільше мені сподоба вся костел у центрі міста. Кімната з двома двоярусними ліжками і сусіди міняються щодня. Я там прожив тиждень, перш ніж переселився у стале помешкання.  За цей час познайомився з масою цікавих людей. Наприклад, з  французом – колишнім кримінальним журналістом з Пакистану, який змушений був втекти з країни і тепер має свою ремонтно-будівельну фірму у Парижі. Переселився у хостел з сусіднього чотиризіркового готелю, бо йому там було нудно самому у номері. А тут ми та усі інші розважалися, ламаючи голову у пошуку англійських слів для спілкування. Інший мій сусід  на пару днів – єгиптянин, власник кіоску з кебабом у Катовіцах. Він говорив польською краще за мене, бо і дружина у нього  – полька і дочка уже має три роки. А чого ж він, варшав’янин,  у хостелі опинився? Посварився з дружиною. День лежав, не рухаючись і слухав музику у навушниках. Потім пару днів сидів з ноутбуком у лаунж-зоні з кимось переписувався.  Ще був дивний ізраїльтянин: мовчки ходив по хостелу і довго сидів у туалеті…  Не обійшлося там і без наших. Група херсонських хлопців призовного віку пошукали роботу і поїхали за пару днів у сусіднє містечко працювати на м’ясокомбінаті,  троє харків’ян, один з яких мандрує світом автостопом, а двоє приїхали на заробітки. Один з них, спробувавши себе на складі книжкового магазину, плюнув на все і поїхав назад у Харків до тата з мамою. А я під враженням, вирішив і собі на тому складі спробувати, бо уже пора було щось робити за гроші – накопичення закінчувались…

Отже, хостел у самому центрі за 30 злотих на добу – це якраз той варіант, коли є час і можливість виспатись і спокійно, без поспіху пошукати собі нормальне житло. Звичайно, можна і не у хостелі. Я знаю пані, яка поселилася у апартаментах на Новому Світі 43 і заплатила за пару днів шість тисяч гривень. Уявляєте, яка це мотивація швидко знайти житло не менш комфортне і набагато дешевше?

Дешевше тридцяти злотих за добу мені не вдалося знайти хостельне житло у Варшаві, хоча я не виключаю, що воно існує. Просто ті, кого таке житло задовольнить, скоріш за все, не є читачами ні цього видання. ні цієї колонки. Тому говоритиму про те, що сам знайшов і що допомагав шукати іншим.  У перший приїзд, моніторячи сайт, я знайшов двокімнатну квартиру  у районі Wola, де підселився до двох поляків і одного українця: по двоє у кімнаті.   Загалом, непогане житло. Близько автобусна зупинка, чистенько, домофон, сучасний ліфт у восьмиповерховому будинку, ціна хороша – 460 злотих… Якби не сусіди. Усі троє курили у приміщенні.  І це, здається, була єдина квартира на поверсі, у якій були люди, що курили. Тому сусіди на усіх її мешканців, зокрема, і на мене, дивилися як на потенційних паліїв.  На додаток, чудовий бекграунд поляків. Обидвоє – пияки, але один – колишній працівник польського МВС, інспектор поліції, а інший – колишній в’язень пенітенціарного закладу. Сів за розповсюдження наркотиків,  за даними екс-поліціянта, а мені сказав, що сидів за грабунок.  Тому, більше місяця я у тій квартирі не жив. Від гріха подалі…

Помешкання, у якому я поселився і замельдувався, розташоване далеко від центру. Це взагалі кінець географії. Передмістя Варшави. передмістя 1Але згадайте, що Конча-Заспа – теж передмістя Києва. І там люди з задоволенням живуть. Район, де я живу називається Radość.      Недаремно він так називається. Живу у лісі. Птахи цвірінькають, рослини виробляють хлорофіл і повітря тут чудове. Тільки двоє моїх сусідів – поляків курять… Є ще двоє сусідів-українців, один з яких, чернівчанин, має паспорт громадянина Румунії (українське громадянство теж має. Цікаво, чи ведеться українською владою якийсь підрахунок людей з румунськими паспортами на Буковині?) Плачу я за  кімнату у двоповерховій чотирикімнатній квартирі з каміном і трьома санвузлами 800 злотих (20 злотих з них – за електрику. Сума ділиться на кількість людей. Нас живе тут 6) А тепер помножте 20 на 6 а потім ту цифру поножте на 5,7 і отримаєте місячну суму у гривнях за електрику) Я ТАКУ СУМУ У КИЄВІ ПЛАЧУ ЗА ТРИ МІСЯЦІ!!. Спеціально написав це великими літерами для тих, кому здається, що у нас електрика дорога.  Отже, житло, яке я знайшов – компромісний варіант у порівнянні з середньостатистичним київським житлом і це задорого, як для таких умов і таких сусідів.

Але, це найдешевше з прийнятного. Нижча ціна – то уже такий компроміс, на який важко погодитись. Адже людина працює для того, щоб жити, а не навпаки. Крім того, неприйнятні умови проживання призводять до депресії, а отже не сприяють інтеграції іноземця у місцеве середовище.  Близькість залізниці ( до центру доїзд за півгодини) і розташування житла у лісі  компенсує інші недоліки. Це була розповідь про найнижчу прийнятну цінову категорію. Якщо ж треба житло більш-менш близьке до рівня київського, щоб без компромісів – доведеться викласти щонайменше 1800 злотих у місяць.   Звичайно, є і дешевші пропозиції. Але, подивившись з 5 квартир у різних районах у пошуках житла для підприємця, який шукає клієнтів у Польщі, дійшов висновку, що  квартири вартістю 1300 злотих мало чим відрізняються  за рівнем комфорту від кімнати вартістю 800 злотих.  Яскравий приклад: квартира на Празі (правий берег Варшави) пропонована за 1400 злотих розташована… у підвалі.

 Так, дуже акуратно все зроблено, майстерно використано обмежений простір, але у підвалі!!! 1400 злотих.  Квартиру нам показувала москвичка з характерним акцентом. Може, через те така ціна…  Кілька варіантів житла подивилися на околицях. Наприклад у селищі Marki пропонують житло з окремим входом у приватному будинку за 1300 злотих. Перше враження – темна нора хтозна-де від центру… Хоча, власник житла – позитивна людина і це якось компенсувало недоліки, але того позитиву на всі недоліки не вистачило. Ну, ще можна пережити, що кімната маленька і меблі старі, що  підніматися у те житло треба такими крутими сходами, що вони дуже нагадують драбину… Але друга стрефа… Не надихає. Друга стрефа – це означає, що вартість місячного проїзного на електричку буде на сто злотих дорожче, тобто, 210 злотих. При тому, що буквально зупинка перед тим – то уже перша стрефа і там вартість проїзного – 110 злотих. Я вже колись писав про залізничне сполучення, зокрема і приміське. Тут електрички – дуже важливий транспортний компонент і народ у Варшаву їде з відстані 200 кілометрів на роботу і з роботи щодня. Електрички тут  – це не розвалюхи у яких торгують, просять, співають, як це у Києві. Тут все цивілізовано, бо є конкуренція. Колії державні, перевізники  – і державні, і приватні. Оця квартира у приватному будинку пропонувалася за 1400 злотих район Mędzylesie

Зрештою, у даному випадку людина, якій я допомагав порозумітися з власниками житла, зупинилася на варіанті за 1800 злотих у новому будинку поряд з парком на Гоцлавку. Це хвилин 30 до центру на трамваї

Кожен варшавський район цікавий по-своєму, але усі їх об’єднує їх пристосованість до потреб місцевих жителів. Саме люди, які тут живуть, є орієнтиром для обраної ними влади при будівництві, видачі дозволів на щось чи будь-яких інших рішеннях. На відео –  варшавська Прага, район метро «Плац Віленський», поряд з  осередком руського міра – православною церквою, яка збирає гроші для терористів Донбасу

Ну і на завершення про житло яке у пакеті пропонує роботодавець.  Я бачив одну таку нору.  Мій висновок: житло від роботодавця  – це пропозиція для рабів. (якщо це не житло у селі у одній хаті з роботодавцями і вас там небагато) Якщо маєте бажання жити у кімнаті на десятьох, де дев’ятеро не митимуться, матюкатимуться, крастимуть ваші речі і куритимуть у місці де сплять та щодня бухатимуть по-чорному – пропозиція житла від роботодавця вам підйде. На фото якраз така пропозиція. У це житло хотіли заселити знайомого авторки фотографій та 200 злотих хотіли взяти за нелегальну роботу в м.Битом, що біля м. Катовіце. За те, що відмовився жити в страшних умовах, посередник з м.Катовіце Ігор або Ілля погрожував. І людину, яка у таких умовах жити не погодилась назвав непорядною.

“Вживу – темрява (немає лампочок), страшний бруд, опалення – котел (а дрова в підвалі,  квартира на 5 поверсі, під дахом), все розкидане. В одній кімнаті – взагалі смітник.. І це мали тут жити декілька українців… А влаштовує їх на цей смітник теж “українець” з акцентом зі сходу..”.

Якщо ж таке вам не підходить – не раджу погоджуватись.  Це було про житло. Якщо ж вас цікавить робота – читайте текст за лінком  90 відсотків українців, які працюють  на цій роботі – інтелігентні, цікаві, доброзичливі, гармонійні люди.  І польські керівники це бачать та цінують. Більше того, нещодавно один з українців теж отримав керівну роботу у цьому місці.

 

Коментарі Facebook