Як задавити особистість? Досвід дніпропетровських педагогів

НасильствоСумна історія з Дніпропетровської школи. Поки що без імен і прізвищ. Мати школярки підозрює вчительку у психологічному насильстві стосовно своєї дитини.  Батьки інших дітей і вчителі підозрюють матір у неналежному вихованні дитини, спричиненому розлученням. Мати визнає, що дитина змінилася з моменту, коли з родини пішов батько – почала агресивно ставитися до тих дітей, за якими приходив саме тато у дитячу установу. Тепер дитина у школі… Вчителі у школі, замість скористатися своїми педагогічними знаннями,  шукати підходів до дитини, намагаються просто витравити дитину з класу, заохочують інших дітей до агресії стосовно згаданої дитини, спонукають батьків до об’єднання у боротьбі проти дитини і її матері, котрі опинилися у складній соціальній ситуації.  Класна керівничка винесла на  щоденне загальне обговорення всього класу  поведінку однієї дитини, при тому, що психолог радив робити таку оцінку індивідуально. Я щойно поспілкувався з фахівцем з цього приводу. Фахівець однозначно сказала, що вчительку яка застосувала такий метод оцінки,  треба негайно звільнити. Але директор школи вважає такі дії вчителя правильними! То, виходить, треба і директора звільнити?  Ось цей коментар у соціальній мережі є квінтесенцією історії.

Коментар

Ну от приблизно так уявляють собі інклюзивну освіту у школах міста на Дніпрі, названому іменем організатора голодомору.

Діагноз такій системі освіти – ПРОФНЕПРИДАТНІСТЬ, Це моя думка, підтверджена спілкуванням з “педагогами” та їхнім “дахом” у департаментах освіти у різних містах України. Але, я хотів би помилитися. Тому прошу доповнювати цей текст коментарями. Чи справді треба поставити хрест на дитині і матері і цькувати їх усією потугою школи, соціальних служб, батьківським колективом? Чи треба оголошувати дитину у скрутній ситуації неправильною? Чи це є завдання освіти – задавити усе, що не підпадає під шаблони?

Тут пропоную відволіктися від конкретної історії і подивитися на польську пародію на “сіячів розумного, доброго і вічного” та їхнього  стилю життя. Враження, що поляків на створення цього скетчу надихнули українські школи 

 

Продовжуємо про  садизм, лицемірство та профнепридатність і вигорання та відсталість від часу українських “педагогів”

З листування стає зрозуміло, що психологічним насильством вчитель, компенсує свою профнепридатність і неспроможність впоратись з гіперактивною дитиною, яка потрапила у складну психологічну ситуацію.
За словами професійного психолога Катерини Гольцберг, гіперактивність – складний діагноз, який характеризується ще й дефіцитом уваги, але вчителі не розуміючи це, ставлять його всім підряд, і тим у кого є недоліки виховання.  Батьки і вчителі звернулися до соціальної служби для молоді з метою вплинути на ситуацію. Матір вважає це психологічним тиском і намаганням видавити її дитину зі школи чи класу. Директор вважає, що є потреба у присутності спеціального дорослого спеціально приставленого саме до цієї дитини.  Професіоналізм вчителя директор під сумнів не ставить.

Як наслідок, вчительку просто перевели у інший клас, замість заборонити їй за кілометр підходити до школи і спілкуватися з дітьми!!!

Прочитайте текст до кінця, а потім послухайте звук.

      Директор школи про дитину, гіперактивність якої потребує інклюзивного підходу

Мама гіперактивної дитини вважає причиною непрофесіоналізм вчительки. При цьому,  на думку матері, яку підтверджує і психолог, психологічне насильство з боку професійного педагога як відповідь на гіперактивність  – ознака профнепридатності. Як наслідок – найжорсткіший конфлікт між батьками однокласників. Ситуація з якої немає виходу, окрім судового позову, який би визнав недостатню кваліфікацію вчителя, або ж неналежне виховання дитини у родині. Поки що  аргументи двох сторін конфлікту у документах. Перший  – заява на адресу директора школи, другий – лист матері однокласниць – союзниці вчительки. Імена і прізвища повирізав. Вони неважливі. Важливо розуміти, чи можна довіряти вчити дітей людям, які поводять себе таким чином, як це описано у тексті нижче? Коментуйте.

Директору 

У 2-В класі підпорядкованого Вам навчального закладу вчиняється психологічний тиск на мою дочку Також зафіксовані факти фізичного насильства з боку класного керівника, яка ще підбурює окремих учнів класу до цього процесу.

22 січня 2016 р. я звернулась до Вас в зв’язку з тим, що побачила на спині своєї доньки кроваві подряпини. На моє питання, донька відповіла, що це зробила класний керівник, виганяючи її з класу вона її щипала). Причина вигнання з класу була взагалі «дивна»: із-за того, «що я махала на уроці ногами і стукала шнурками». В Вашій присутності та присутності завуча молодшої школи, шкільного психолога та ще однієї особи, Прокопенко Л.К. підтвердила слова моєї доньки. Мотивувавши, що «не втрималась».

Я, неодноразово зверталась до Вас з проханням допомогти вирішити цю проблему, адже діти стають свідками насильства і приниження гідності. Я маю на увазі і наступне: вчитель неодноразово викидала особисті речі учнів класу (пенали, олівці та ін.), речі, які заважали їй на уроках і дратували її. Потім діти мали іти до відра з сміттям і доставати свої речі звідти (або біля відра). Навіть в моїй присутності (коли я була присутня на уроках) вона погрожувала одному з хлопців, що зараз викине всі його олівці та ручки (які лежали на парті) і щоб він «потім пожалівся своїй мамі»

Класний керівник називає деяких дітей виключно по прізвищам.

Також, Прокопенко Л.К. починаючи з першого класу, обрала декількох учнів, які відрізняються від інших учнів тим, що більш активні та сміливі – таке модне слово «гіперактивні». Коли діти порушували дисципліну, вона піднімала їх і заохочувала інших дітей характеризувати їх поведінку, давати їм оцінку.

Вчитель застосовує також такий тип покарання: може «порушника дисципліни» поставити в куток, де він/вона стоїть весь урок, або ставить його /її біля дошки, щоб весь клас на нього дивився.

Після неодноразових скарг мені, що вона (вчитель) не може справитися з моєю дитиною, за моїм проханням, вчитель відвідала психолога, який працює на сьогодні з моєю донькою вже рік. За його порадою і моєю згодою, вона запровадила щоденне оцінювання поведінки дитини за допомогою фішок. Але, через неділю я випадково дізналась, що в «оцінюванні поведінки» моєї доньки приймає участь весь клас. Хоча це мало бути «справою між вчителем, донькою та мною». Тобто, вчитель питає у дітей: чи заслужила вона сьогодні фішку? чи гарно вона себе поводила? і т.ін.

Звернувши увагу на зміни в поведінці моєї дитини за останній місяць (донька почала ходити на носочках і постійно підкашлювати, погано спати, довго не могла заснути), я звернулась до психотерапевта в м. Харків. Обстеження проходило 2 дні. За результатами обстеження виставили два діагнози: дизграфія і дислексія (хоча дислексію виставили ще в жовтні 2015 р. лікар невролог), описали її психоемоційний стан на сьогодні. За результатами малюнкового тестування також зробили висновок, що ситуація в класі є конфліктною між вчителем та донькою, але виходить вона від вчителя.

Лікар-психотерапевт, в своєму висновку звернула увагу, що при таких захворюваннях дитині потрібно більше часу для усвідомлення інформації та написанні роботи ніж іншим дітям. Якщо її підганяти та кричати на неї (а вчитель це робить), то вона починає нервувати, робити помилки, стає агресивною.

Я повідомила директора та завуча молодшої школи про ці діагнози (між іншим у нас школа з інклюзивною освітою).

15.02.2016 р. я подала до навчального закладу і зареєструвала заяву, в якій просила звернути увагу на одного з учнів класу, який постійно дражнить, обзиває та б’є мою доньку. Деяким випадкам я була випадково свідком. Крім того, зі слів однієї з дівчат класу, поки донька була на лікарняному, цей хлопець підбурював побити її, коли вона повернеться.

Не зважаючи на викладені мною факти, жодної реакції і на сьогоднішній день від керівництва закладу немає. Подібна ситуація (ігнорування нанесення травм учню) трапилась у нашому класі ще з одним хлопчиком

02.03.2016 р. я почула знов скаргу на цього хлопця. Звернулась до класного керівника, і почула у відповідь наступне: «Мене це не стосується. Я не несу відповідальність за здоров’я та життя вашої доньки під час знаходження її у школі, заяву з цього приводу я вже написала і передала директору навчального закладу….». На виході зі школи ми зустріли директора. Донька знов почала свою сумну історію: про те, як її вдарив хлопчик… Уважно вислухавши дитину, директор спитала: «чого ти зараз чекаєш від нас…? щоб тебе захистили?» «Так, відповіла донька». Нависнув над дитиною як гора, директор сказала з посмішкою на обличчі: «запам’ятай, ніхто тебе в цій школі захищати не буде! Спочатку навчись себе поводити правильно… Я бачила, як ти бігала по коридорах сьогодні..» (хоча те, на що скаржилась донька відбувалось на вулиці).

Дивлячись на свою доньку щовечора, я розумію, що кожен день, вона зазнає емоційного стресу, вона боїться писати контрольні роботи, іноді вона відмовляється виходити гуляти на вулицю з дітьми, хоча раніше все було навпаки. ЇЇ почерк дуже змінився. Я вирішила, що на краще буде на декілька днів забрати доньку з класу (хоча вона кожен день говорить, що хоче до школи, до друзів і відмовляється залишитись вдома).

Я підійшла до директора і сказала, що відчуваю нервозність доньки і тому, прошу тимчасово дозволити нам не відвідувати заняття, поки конфлікт не буде врегульовано. Директор дуже зраділа і попросила написати заяву, що ми їдемо відпочивати/лікуватись до санаторію і донька не буде відвідувати заняття в зв’язку з цим. Домашні завдання, які задають в школі ми (батьки) отримуємо на електронну пошту, тому з вивченням матеріалу проблем не буде. Але, на моє питання, як потім ми будемо писати контрольні роботи, директор відповіла, що це зараз взагалі неважливо, головне, щоб дитина зрозуміла, що вона повинна змінити свою поведінку.

Ці факти свідчать, що життя і здоров’я моєї дочки перебуває під загрозою, поки вона перебуває у класі, з яким працює такий вчитель.

Доводжу до Вашого відома, що з 09.03.2016 р. моя донька не зможе відвідувати навчальний заклад КЗО НВО № 28 поки ситуація не буде врегульована

У все це важко повірити.  Але, на жаль, це система. Просто у безкоштовних школах залишилися тільки ті вчителі, яких не беруть у якісні школи, де за освіту дітей платять ОФІЦІЙНО.  Наслідки – на цьому відео. Інцидент стався два роки тому у школі міста на Дніпрі, названого іменем організатора голодомору Григорія Петровського

Листи з табору підтримки вчительки написаний іноземною мовою. Залишаю його у такому вигляді, як мені було переслано, тільки прізвища забрав тимчасово.

Мы все услышали позицию матери, которая не собирается влиять на своего ребенка с целью примирения его с коллективом, преподавателем. Напротив, девочку учат противопоставлять себя другим детям («повышать свою значимость» со слов матери) , фиксировать факты некорректных замечаний со стороны преподавателей. Может ли ребенок, которому сделано замечание за недопустимое поведение в школе, оценить корректность этого замечания? Конечно, свою оценку по таким вопросам должны давать специалисты, но по моему мнению  мать сознательно манипулирует своей дочерью, что создает конфликт в классе и выходит за его пределы.

В связи с этим, считаю необходимым, в виде собственноручно составленного мной заявления, сообщить руководству школы о всех известных мне фактах не допустимого поведения, по отношению к моим детям, ученицей 2-В класса за период обучения. Считаю уместным пренебречь тем, что некоторые приводимые мной факты, будут датированы прошедшими периодами (прошедший месяц, прошедшая четверть, прошлый год), в связи с тем, что позиция матери относительно воспитания своего ребенка стала публично известной только вчера на собрании.

Предлагаю другим родителям последовать моему примеру, поскольку конфликт находится на грани выхода за рамки школы, и администрации школы необходимо будет иметь максимум информации для его разрешения.

Кроме того, от моих детей  мне стало известно, что когда они подвергались физическому насилию (удары, пощечины, толкания) со стороны  К. и К  неоднократно просила их никому об этом не рассказывать, так как утверждала, что если об этом станет известно ее маме, она будет ее бить. Хочу уточнить, что поползновения к моим детям со стороны К, имели место только тогда, когда в школе, по уважительной причине, одна из моих дочерей не присутствовала. Дело в том, что накануне  дочери предупредили ее, что сдачи будут давать вдвоем. Таким образом, К. понимает только с «позиции силы», что по моему мнению может косвенно свидетельствовать о применении к ней физического насилия в семье.

Считаю необходимым сообщить о таких известных фактах руководству школы и инициировать передачу этой информации социальным службам и правоохранительным органам с целью предоставления правовой оценки действиям по отношению к своему ребенку.

Хочу публично обратиться и спросить: по какому праву Вы потратили два часа моей жизни и еще 25-ти человек на свои самолюбовательные бредни? Эти два часа мы все могли провести в своих семьях, со своими детьми! Во время Ваших выступлений и реплик было ощущение, что (прошу прощения за интим) очень хочется выдавить прыщ, который выскочил в самое не подходящее время в самом не подходящем месте!!! Что Вы о себе возомнили???? Она бы не пришла, если бы знала, что здесь не будет представителя властей!!! Ай-ЯЙ-ЯЙ какая ЦАЦА!!! А ничего что МЫ ВСЕ ПРИШЛИ???

Звертаюсь до Вас на Вы, не з поваги до Вас, а з поваги до себе. А ще тому, що ви мені ГІПЕРГЛОБАЛЬНО чужа людина. Звертаюсь на українській мові, бо це моя мова, а не ваша! Ви така ж українка, і така ж патріотка, як і мати! Бо мати не вчитиме свою дитину писати скарги, замість вчитись, и не калічитиме своїй дитині життя ТАКИМ вихованням! А патріоти, не зневажають людей, так як це ви робили вчора показово. Я НЕ ДОЗВОЛЯЮ вам ТАКОГО СТАВЛЕННЯ ДО СЕБЕ І ДО ВЧИТЕЛЯ, ЯКИЙ ВЧИТЬ МОЇХ ДІТЕЙ! А ще ви боягузка! Бо навіть не хватило духу, прийти самій і глянути у вічі тим, кому ви створили проблему, притягли з собою групу підтримки… Страшно? А відповідальність це взагалі страшно, особливо якщо ти не звикла брати її на себе, а завжди шукаєш хто винен.

І взагалі, не паплюжте українську мову, не ганьбіть Україну, і не вдягайте вишиванку, вона вам не пасує… 

Надійшла реакція на текст. Публікую без купюр, тільки вирізаю прізвища, бо вони тут неважливі. Поза сумнівом у цій відповіді уже є позитив – авторка листа пише мовою країни перебування.

Моє перше враження після прочитання Вашої статті – обурення! Це ж треба було все ТАК перекрутити! Вибачте, але мені на якусь мить навіть здалося, що Ви особистий знайомий Х…………… і вона Вам банально замовила цю статтю. Може це аж занадто емоційно з мого боку, але як жінці мені можна пробачити емоційність, правда ж? Тим більше, що як доросла людина, я все-таки вгамувала свої емоції, перечитала статтю ще раз, і зрозуміла, що Вас все-таки ввели в оману. Крім того, прослухавши аудіозапис Вашої розмови з директором нашої школи, я подумала, що Ви людина толерантна і виважена, тому вирішила Вам написати листа. Там, на аудіозаписі прозвучала Ваша фраза: «…коли у мене виникає проблема, у моїй сфері, то я звинувачую в першу чергу себе…».  Ви знаєте, це була ключова фраза для мене. По-перше, я сама сповідую таку життєву філософію та навіть вчу цьому своїх дітей. По-друге, Ви навіть не уявляєте як протилежно і далеко від розуміння цієї життєвої істини знаходиться та, за кого Ви намагаєтеся заступитися. Ну не може цілий величезний колектив людей (діти, їх батьки, викладачі, психологи і т.д.) бути не праві, а одна людина права! Та й не це головне. Важливіше суцільна, вибачте, брехня ——–

Брехня, лицемірство і нахабство!  Як не соромно, взагалі? Та кожне речення, з її листа перекручене й перевернуте! По-перше, темою батьківських зборів була зовсім не поведінка дівчинки, а безкінечні скарги її матері на вчительку і звинувачення у психологічному насильстві. Звичайно, що адміністрація школи змушена була зібрати батьків і з’ясовувати ситуацію.  Та бачили б Ви, як поводила себе  ———! Такої демонстративної неповаги до людей я ще не бачила! Тому я написала відкритого листа, це був мій протест проти її свавілля і хамства! До речі, про те чия я союзниця… Перш за все я союзниця своїх дітей, які по півуроку, замість отримувати знання, змушені спостерігати вистави самоствердження своєї однокласниці, підбурюваної  мамою проти всього світу! Крім того, мені 43 роки, у мене четверо дітей, я маю дві вищих освіти, свою фірму, найманих працівників… Тобто я дуже небайдужа людина, з активною життєвою позицією. Як Ви вважаєте, мене можна як якесь нетямуще теля, схилити на чийсь бік? Помиляєтесь, я просто маю свою думку! І повірте, вона більш обрунтована, ніж Ваша. Але я Вас не звинувачую, ні в якому разі. Просто хочу застерегти, бо людині Вашої професії, на мою думку дуже важливо бути обережним і обгрунтовувати свої висловлювання.  В моїй професії (я аудитор) є такий професійний термін – обачність. Мені здається у Вашій професії журналіста він теж дуже важливий.  Що стосується нашої вчительки, а  також того, чому всі батьки ТАК її захищають. Це той випадок, коли чутки йдуть  перед людиною. Справа в тому, що Людмила Костянтинівна відомий у нашому місті педагог молодших класів, і більша половина нашого класу йшла в цю школу саме на цього викладача. До речі, ми не з цих батьків, і потрапили в цей клас випадково, але дуже цьому раді. Колись (в минулому році) я була свідком того, як Людмила Костянтинівна з’ясовувала обставини якогось непорозуміння між групою дітей. Звичайна дитяча ситуація, дівчата жалілися на хлопців, що ті їх ображають… Вона так терпляче пояснювала дівчатам, що якщо стався конфлікт, то мабуть і їх вина теж трохи є, мабуть вони все ж таки спровокували хлопців, а хлопцям звичайно пояснювалось, що вони мужчини, і їм треба втримуватись від провокувань і ставитись до дівчат з повагою…. Хіба б ви не хотіли мати такого учителя своїм дітям? Який не розіпхав їх по кутках, не понаписував у щоденники зауважень, а підвів до того, щоб вони замислились, проаналізували, спробували зрозуміти що,  «…коли у мене виникає проблема, у моїй сфері, то я звинувачую в першу чергу себе…». Мої дівчата тоді не були задіяні у ситуацію, я почула її обговорення випадково, привівши їх у клас. Але подумала тоді, як нам пощастило з вчителем, шкода, що коли вчився старший так не пощастило. Та й молодший ще буде малий, коли Людмила Костянтинівна буде знову набирати наступний клас, шкода… Я думаю вона навіть кричати не вміє, а тут таке звинувачення… До речі, мені здається Вам це теж буде цікаво. Наша школа входить до складу навчально-виховного об’єднання, тобто є ще садок. Мій молодший син ходить в цей садок. Так от там  ——–   дуже відома персона. Я думаю у персоналу нашого садочка було велике свято, коли ———–   звідти випустилась. І не через дитину, а через її маму! Там і досі ходять страшні історії про те як вона її лупила, що виховательки змушені були собою закривати дівчинку, ставати між нею та її мамою на захист. Це до питання синців на спині ——–  , яке описано у Вашій статті. Наприклад я, маю великі сумніви що до їх походження. Тож, допоможіть нам краще захистити дитину від шаленого виховання її мами, а не від уявних задавлювачів особистостей.  Вона вчить її записувати всі факти не поважного на її думку ставлення до неї вчителів, щоб потім використовувати ці записи для складання скарг. Я звичайно не психолог, але мені десь інтуїтивно здається, що це близько до діагнозу. А ще ——–   зовсім не вчить дитину елементарному поводженню в соціумі, тому що треба не тільки споживати у відносинах, але й поважати інших. Так, одного разу мій чоловік був свідком такої ситуації на уроці ( в нашому класі прийнято батьками інколи відвідувати уроки). Вчитель почала опитування дітей. Була якась цікава тема, всі хотіли висловитись, і тому вона оголосила, що всі будуть відповідати по черзі. К……   було складно дочекатись, вона виплигувала, викрикувала, не давала відповісти іншим. На що вчителька, спокійно сказала, що відповісти хочуть всі, тому коли дійде її черга, вона теж відповість. У відповідь на це дівчинка відвернулась і до кінця уроку гралася фіранкою, демонструючи свою образу. Здавалось би нічого такого, якби так не було завжди і в усіх випадках. Дитині хтось не пояснює, що крім неї в класі і в світі ще є люди, в яких (це ж треба!) є свої потреби і бажання. Та ситуація на батьківських зборах показала чому так. Тому що мама теж цього не розуміє. А як можна навчити дитину того, що не можеш сам? Риторичне питання…
Якщо Вам насправді цікава ця ситуація, і Ви готові дійсно в ній розібратись, запрошую Вас долучитись. Може з Вашою допомогою, вдасться допомогти бодай одній дитині в складному становищі.

Ще один лист від групи підтримки вчительки.  Я так розумію, людина щойно прибула в Україну, оскільки ще не вивчила мову країни перебування.

Не увидела объективной оценки ситуации, это видно даже из названия статьи. В моем понимании журналистское расследование, это когда выезжают на место происшествия и рассматривают ситуацию не со слов обиженной стороны, а со всех сторон. Вы лишь позвонили директору..А вы присутствовали на уроке, наблюдали поведение этого “смелого” ребенка в коллективе? Как вы думаете, почему родители встали на сторону учителя? Лично вы
бы водили своего ребенка в класс, где его обижают, на уроке не учат( просто нет времени), потому что успокаивают/восспитывают/пытаются привлечь к порядку только ОДНОГО ребенка, а их в классе за 30?
Школа и учитель только учат, а восспитывают родители, нельзя всю ответственность перекладывать на учителя. Вопросы к знаниям учителя есть, к ее методике преподавания, к ее квалификации, за что категоричное-увольнять? А маму тогда нужно лишить родительских прав- по вашей логике, раз она развелась и нанесла психологическую травму ребенку, еще и не воспитала подобающе. И что значит ваша фраза ,что ребенок не знает как себя вести,а учитель знает.. вы думаете, в 8 лет ребенок не знает, что хорошо, что плохо, не знает, что шуметь на уроке нельзя, что грубить,хамить, плеваться на уроке- это невоспитанность и влечет за собой, как минимум, дисциплинарное наказание?
Мой ребенок в три года уже знает азы правил поведения, и это моя семья их закладывает, а не воспитатель в д.с или учитель танцев/театра!
Я верю, что ребенок может довести до срыва (если это твой ребенок, его можно шлепнуть, наказать, громко накричать), учителю этого делать нельзя, вот учитель и вывела непослушную девочку из класса, возможно резче обычного, но не верю ,чтобы там были побои и щипания (рассказать про “побои” могла научить и мама)!
По поводу “взяток”, как я поняла эта мама была председателем род. комитета и не первый год, но только лишь когда заварила всю эту кашу, она вдруг решила обнародовать личную переписку, в которой сама же и
подставилась, ведь за дачу взятки тоже есть уголовная ответственность, что-то не клеится)

П.С. Почему вы вначале сказали, что не обнародуете имен, и уже во втором абзаце выплыла фамилия учителя, давайте тогда и имя ребенка назвайте, и ФИО матери, а то как-то некорректно выходит!

Знову, як бачите, виправдання психологічного садизму, якого ніхто не спростовує. Ніхто не заперечує, що вчителька замість аналізувати поведінку дитини з нею наодинці, винесла обговорення її поведінки на загал. Ніхто не заперечує факту хабарництва

Комусь може здатися, що нічого страшного у цій переписці немає, що і проблема ця може бути вирішена у стінах школи, що вона одинична і так далі. ТАКІ ПРОБЛЕМИ ПО ВСІЙ УКРАЇНІ. І як вишенька на торті, трохи інформації про доходи вчителів.  Тут переписка у цій же школі і цьому ж класі між батьками про подарунок вчителю на одне з совкових свят. Це навіть не день вчителя, не перший і не останній дзвінок. Я так розумію, учасники переписки – іноземці, саме тому вони користуються іноземною мовою. Не можу припустити, щоб вони це робили з якихось інших причин: наприклад, не отримали середньої освіти і тому не знають мови країни перебування. Або принципово говорять російською, бо зневажають країну, паспорт якої мають. Одразу закликаю прихильників “русского міра” не плутати національність з користуванням мовою країни перебування. Національність не має жодного значення для цивілізованої людини. Китайця, який говорить українською, я вважаю українцем. Людину, яка принципово користується у спілкуванні з українцями іноземною мовою вважаю або недовченою, або ж принциповим українофобом.

Уважаемые родители! Предлагаю к 8 Марта подарок нашему учителю – ультразвуковой ингалятор (небулайзер), его стоимость приблизительно 700-1200 гр (если нет  возражений и др. предложений, мы займемся этим вопросом и поищем достойный вариант за норм цену). Дайте ответ как можно скорее!

Есть предложение встретиться лично (не в эл.почте), в понедельник 29-го февраля  во время сдачи-приема денег, и обсудить вопрос 8-го марта.

 

Будьте любезны, отпишитесь – сколько у нас денег в классном фонде, нам нужно порядка 1000-1200 грн для подарка нашему учителю к 8 марта. Точную сумму я скажу чуть позже.

 

Добрий вечір. Приблизно 4.500. Яка думка батьків щодо подарунку?

Мы это уже обсудили, в том числе сегодня. Общее мнение таково-все согласны, с суммой тоже

С наступающим праздником!

Спасибо за поздравления, за  ингалятор, болеть не буду!Все учителя передают благодарность за презенты, очень понравились.

Хороших Вам выходных!

9 марта участвуем в марафоне стихов Шевченка, а Виктория Николаевна принимает оплату.

С наилучшими пожеланиями, 
Прокопенко Людмила Константиновна

Думаю, нікого я цією перепискою не здивую. Звичайно, рідко коли таке потрапляє на загал, але коли вже потрапило – треба його оприлюднювати. Так по всій Україні в освіті. Нарешті відгукнулась вчителька, яку матір школярки звинувачує у психологічному насильстві. Вчителька провини не визнає, але фактів, викладених матір’ю не спростосвує.

Працюю у школі 32 роки. Адекватна. Розумію ситуацію, в яку мене та школу втягують, і Ви в тому числі. Спокійна. Врівноважена. Тому що ні в чому не винна. Ніхто і ніщо не заставить мене похитнутися у позиції “Дитина – це головне в нашому житті”. На моїх очах руйнується життя маленької дівчинки. Відступити і залишити дитину без допомоги? Ні. Бо дитина ні в чому не винна. 
Думаю, не я одна стикалася з такими проблемними ситуаціями у школі. Для нас, вчителів, ситуації, коли потрібно не тільки вчити, а й захищати дітей від їх власних батьків, на жаль зустрічаються.не вперше.
Щодо подарунків учителям, то ці подарунки – це справжнє випробування для вчителів. Невже люди не розуміють, що це ставить вчителів у незручне становище. У моєму випадку – це так і є. Я дуже вдячна батькам класу за величезну довіру, підтримку, турботу. Ми дійсно вже стали однією сімєю. А чому? Бо наші діти – це наші діти!!!! І вони мої теж! Гроші за інгалятор я віддала у класний фонд. Невже можна подумати, що я не можу сама собі продбати інгалятор та ліки? Бажання батьків допомогти мені якнайшвидше одужати зрозуміле, тому я всіх подякувала, публічно, а гроші повернула… Хто бажає перевірити – будь ласка.
Тепер звертаюся до керівника проекту. А ви не подумали, що через Вашу позицію зараз встануть всі вчителі поруч зі мною і скажуть “Ми гідні поваги!!! Сьогодні вчителі України вже також не ті, що були ще два роки тому. Ми – вчителі-патріоти, ми – УКРАЇНЦІ!!!

Після прочитання цього коментаря у мене, як журналіста, залишається питання:

Чи справді пані Прокопенко винесла на обговорення поведінку однієї дитини, у той час, як психолог радив оцінку поведінки дитини робити в індивідуальному порядку?

Чи відповідають дійсності заяви матері про поділ у класі на еліту і решту?

Інгалятор – це єдиний подарунок за 32  роки роботи у школі?

32 роки роботи у школі – це достатній привід, щоб вважати активнішу за інших дитину такою, що потребує допомоги і порятунку від власної матері?

Дякую наперед за відповідь.

Згадані події та факти незабаром перевірять за запитом міністерства і дадуть коментар “РБЦ”

Відповідь МОН

ВИСНОВОК НЕЗМІННИЙ: Українська освіта хвора на всю голову, чи що там у неї замість голови. Як правило, трохи активніша за інших дитина у майбутньому створить набагато більше доданої вартості і дасть більше користі для країни, ніж спокійна, усім задоволена більшість з ідеальною поведінкою. Але наша школа прагне, щоб усі були однаково квадратними і тупими зубрилами. А чому так? Бо вчителями стають ті, хто хотів стати чиновником, але грошей на посаду не вистачило. А посада вчителя коштує дешевше…. Такі сумні думки у мене після опрацювання цієї історії. І вони не змінилися навіть після отримання листа від групи підтримки вчительки. Просто я знаю як вчителі можуть давити на незгодних і формувати більшість проти меншості.  Міносвіти і дніпропетровському департаменту освіти варто було б реагувати. Прохання поширити і прокоментувати, особливо, якщо маєте факти, які суперечать написаному. Не будьте байдужими та повідомте про схожі випадки у школах, де вчаться ваші діти.

Кому цікаво читайте і аргументовано заперечте щось стосовно написаного, або ж подайте позов до суду та у суді спробуйте спростувати хоча б слово з того, що є у цьому матеріалі.

Вчителі у 78 школі спілкуються з дітьми як зі злочинцями, а  більшість сприймає це спокійно, ніби нічого не сталося

У Дніпропетровській школі зірвали плакат, намальований мамою школярки до дня писемності та мови, пояснивши, що: “У нас школа русская”

У школі міста Чорноморська батькові дитини, який шукав україномовного середовища для своєї дитини,  у школі сказали наступне: “К сажалєнію, у нас абучєніє на укрАінскам. Прітьотся детям памучіться на етам язикє” Ця людина донині у тій школі працює і ніхто не вважає її профнепридатною

Як наслідок – рівень шкільних  знань українських студентів суттєво гірший від рівня знань студентів з інших країн. Про це розповів професор Університету Варшавського Пьотр Гарнцарек

 

 

Коментарі Facebook