Обережно! Небезпечний совок у київському метро

метроКиївське метро за нинішнього совкового менеджменту – дуже небезпечний об’єкт і я б радив користуватися його послугами тільки у надзвичайних випадках. Зараз поясню, чому такі висновки зроблені.  Уночі 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС сталася подія, яка продемонструвала усю велич управлінських навиків радянського зразка.  Нині в усіх галузях, де ще таких результатів як на Чорнобильській АЕС, не досягнуто, продовжують працювати люди з тої ж когорти. Вони, як і ті на Чорнобильській АЕС, не користуються мовою країни перебування, що свідчить про глибоку зневагу до країни, її мови та культури. Вони схильні приховувати правду про всяк випадок. Вони схильні красти.  Вони думають, що якось воно буде…

Усі вищеперелічені думки і спровоковані думками дії у повній мірі стосуються київського метрополітену.

Нинішній керівник столичного метро – Віктор Брагінський повідомляє місцевим жителям інформацію іноземною мовою. Яка мотивація?

Чому українцям треба щось говорити російською? Чи є у Києві українці, що йому платять зарплатню, які не розуміють рідної мови українців? Тоді яка причина? Яка мотивація у людини, що перебуває на важливій посаді, користуватися мовою країни агресора? Так, я знаю, що багато людей у Києві користуються російською. Їх мотивація мене не цікавить, бо вони самі собі на життя заробляють і їм з коштів платників податків гроші у кишеню не йдуть. Питання, чому людина при посаді в Україні, спілкуючись з журналістами України, використовує не українську мову? Можливо, людина щойно приїхала з Росії і не вивчила? Навряд би вона потрапила на цю посаду? Можливо, ця людина принципово не говорить українською, бо зневажає країну перебування? Тоді чому з нею ще не поспілкувалися правоохоронці? Можливо, людина просто не має середньої освіти? (бо у школі ж усі вчили українську, а якщо не в школі то у ВИШі) А якщо вона, не знаючи мови, має диплом, можливо, він фальшивий?  Маса питань до російськомовного керівника метро,  режимного об’єкту. Причому, питання стосуються саме безпеки. Якщо людині зручніше висловлювати свої думки українським журналістам мовою іншої країни – у неї невеликий інтелектуальний потенціал, а отже, є велика вірогідність, що у певний момент вона ухвалить катастрофічно помилкове рішення.  Я чесно шукав спічі пана Брагінського мовою країни перебування. І не знайшов.  Більше того, знайшов інтерв’ю пана Брагінського виданню, яке відкрито називало терористів на Донбасі апалчєнцамі і усією своєю діяльністю демонструє зневагу до країни, яка видала цьому виданню ліцензію.

Порядний український чиновник гидував би співпрацею з таким листком, але не керівник метрополітену столиці України.   Зрештою, можливо, всі ці побоювання у малоосвіченості пана Брагінського і не відповідають дійсності. Можливо, він кваліфікований технар. Тим страшніше, що така людина буде керувати українським метрополітеном. Адже кваліфікований технар, який зневажає країну перебування  може завдати набагато більше шкоди ніж просто тупий колгоспник з недостатніми інтелектуальними можливостями.  І далі дещо, що змушує мене особисто користуватися метрополітеном  тільки у випадках коли уже немає виходу.

Підходи до метро заставлені торгівлею. Скрізь. Метрополітен каже: на нашій території ніхто без дозволу не торгує.  Але ж за територією метрополітену – підземні переходи. І там – суцільні базари. І саме там у разі якоїсь термінової евакуації люди давитимуть одне одного, у паніці пробираючись через наставлені генделики та торгівлю на асфальті. Метрополітен ніби ні при чому. Але небезпека загрожує саме пасажирам метрополітену.  Просто совки і у самому метрополітені, і у київській адміністрації, і у ДСНС сподіваються, що якось воно буде. Точно так, як сподівалися  на Чорнобильській АЕС у 1986 році.

Ось це відео я зняв на вході у берлінське метро.  Так мусить бути і у нас. І це можливо, за умови, що керівництво метрополітену стежитиме за дотриманням законодавства.

Наступна проблема – безпека на станціях. Напередодні я перевірив якість роботи поліції на метро і бабусь церберів та якість і ефективність  відеоспостереження. Зайшов на станцію з зачохленим велосипедом. У вагоні його склав і на станції прибуття вийшов з зібраним.

Ніхто навіть зауваження не зробив. А вхід (і, звичайно, вихід) з метро з велосипедом заборонений.  Я зробив цю процедуру двічі: вранці, коли їхав на роботу, і увечері, коли повертався з роботи. Від поліції – нуль реакції.  Це означає, що контролю немає жодного, а відеоспостереження, можливо, і не працює.   Коли, наприклад, у варшавському метро п’яна компанія сідає на одній станції, то на наступній у вагон де зайшла шумна, агресивна, п’яна компанія, може увійти наряд поліції і вивести хуліганів з вагона у кайданках.  У нас п’яна компанія може пізно увечері хоч ґвалтувати когось від станції Сирець до станції Дорогожичі – жодних проблем не буде. Поліції просто немає.  Хотів напередодні увечері викликати поліцію до дуже агресивних 20-30 річних хлопців, які верещали на всю станцію і у сусідньому вагоні чіплялись до пасажирів. Але зробити це неможливо – мережі немає у тунелі. Можна було звичайно по переговорці з машиністом поговорити, щоб він викликав наряд, але ж він бачив цих людей і навіть пригальмовував сильніше, боячись, що один з них у п’яному угарі звалиться на колії!!! Машиніст поліцію не викликав. Мабуть, вважав, що усе нормально. Уже звик до таких вечірніх рейсів.  Отже, жодного захисту для пасажира метро у пізній час не спостерігалося.  Тепер окремо про перевезення велосипеда у метрополітені.

У Франкфурті чи  Варшаві ваша поява з велосипедом на пероні станції метро чи у вагоні не викличе взагалі жодного інтересу ні у поліції, ні у працівників метро. Більше того, там є пристосовані для перевезення велосипедів місця у вагонах. У нашому метро все влаштовано так, щоб велосипедист ніколи навіть не подумав пройти турнікет з велосипедом. Залишити велосипед біля метро теж поки що можна лише в одному місці на «Лівобережній».  Позорище київського метро – це знак заборони на вхід з велосипедом. Вчора я для того, щоб добратися на роботу, мусив зняти переднє колесо і багажник, зачохлити і тільки тоді проходити турнікет. Причому, я ще мав купити жетон не лише на себе а і на велосипед.  Бабці цербери, які працюють у метрополітені, таке враження, що ще при совку закам’яніли і з такими закам’янілими злими мар мизами сидять у тих своїх амбразурах, сприймаючи усіх за ворогів.  Уявити, що можна з людьми говорити ввічливо їм не судилося.   У метрополітену є аргументи – мовляв, велосипед заважатиме іншим. Згоден, велосипедисту теж інші заважатимуть. Але якщо ми прагнемо брати приклад з цивілізованої Європи, то давайте це робити! Я, обираючи велосипед для поїздки на роботу на відстань 40 кілометрів, звільняю дорогу від свого автомобіля. Я вношу свій невеличкий вклад у чистоту столиці. То чому мені у відповідь не дати можливість 30 з цих 40 кілометрів проїхати на метро? Тим більше, коли я поспішаю?  Не судилося поки що зрозуміти совковому керівництву метрополітену, що аргумент про набагато більшу глибину київського метро ніж наприклад франкфуртського – це просто совкова відмазка. У Варшаві теж колись був бурмістр, який стверджував, що Варшава – достатньо велике місто, для того, щоб пересуванню нею заважали велосипедисти. «Он парк є  – там собі і катайтеся». Десь так уявляє собі призначення велосипеда і київське начальство та совки з керівництва метрополітену.  І з цим терміново треба щось робити.

Ще дві важливі тези, які підтверджують попередні. Ви помітили як непристойно повільно йде потяг з Осокорків до Харківської і далі? А помітили намети над тунелями метро на Позняках?  Роботи намагаються приховати, жодних написів, що це таке, немає. Жодних повідомлень на сайті немає. А роботи йдуть. І роботи, схоже, аварійні. Тому, обходьте метро стороною.

А ще я особисто кілька разів змушений був витрачати час на виклик поліції і складання протоколу стосовно торговців,  прохачів і співаків у метро.

Жодного контролю за цією діяльністю немає. Або ж хтось отримує гроші з кожного такого незаконного торговця. І знову ж таки з тієї причини – совкам здається, що якось воно буде. А може не чекати? Може варто вчасно поміняти совка на чолі київського метрополітену, щоб і велосипед можна було перевозити, як у цивілізованих країнах, щоб гроші витрачали на ремонт тунелів, щоб прибрали торгівлю з 50 метрів підходів до метро, щоб поставили, зрештою, автомати для оплати за метро замість цих страшних бабусь-церберів на входах. Поки не пізно. Га?

 

 

 

Коментарі Facebook