Русскій мір у польському варіанті. Що робив польський депутат у Києві на зелені свята?

ПолякСьогодні у розморений зеленими святами Київ прибув депутат польського сейму, ключова фігура українсько-польської парламентської співпраці Міхал Дворчик. Прибув пан депутат не для того, щоб розібратися,  чому українці мусять платити по 4 тисячі гривень за місце у черзі на подачу документів для отримання польської візи.

Пан депутат прибув, щоб особисто презентувати відповідь на заклик українських президентів і священнослужителів до примирення у питанні історії.  Пан Міхал зачитав сам лист, у якому вказувалося на помилки України у справі історичної пам’яті. На думку пана Міхала, іменем українського героя Романа Шухевича чи інших видатних вояків УПА не можна називати вулиці. Мовляв, це є помилкою, яка не сприятиме українсько-польському діалогу.  Пан Міхал не захотів відповідати на питання стосовно Zolnieżę wyklętych.

Не тому, що не хотів – він просто не знав, про що мова. Йому про це не написали на папірчику  його куратори. Є інший бік цієї пропаганди. Він теж російськомовний. Такими фільмами українців намагаються налаштувати проти поляків.  Це гірка, важка правда про злочини поляків та НКВС  проти українців. Але чи час нині ворушити цю тему саме так, як це робить пан Дворчик та інші такі люди у польському парламенті?

Спілкування з паном депутатом виявило, що він мало знайомий і з реальними проблемами українців  на українсько-польському кордоні,  які сміливо можна прирівняти до катування. А як ще назвати стояння у черзі на двох КПП 10 годин? Пан  депутат висловив думку, що з цією проблемою впорається розвиток прикордонної інфраструктури. Це, у свою чергу, свідчить, що він ніколи у тій черзі не стояв і не розуміє її природи. Будівництво нових КПП – це просто створення нових робочих місць для корупціонерів. І воно ніяк проблему не вирішить. Точно так, маловідома пану депутату проблема плати за місце у черзі на подачу документів для отримання польської візи. Він не розуміє, що  безвізовий  режим це питання не вирішить, оскільки робочих віз безвізовий режим не стосуватиметься. Водночас, за словами Міхала Дворчика, наступного року коли завершиться термін дії угоди з нинішньою компанією, що опрацьовує візові документи, можна буде укласти угоду з фірмою, яка уже запровадить правила, коли без корупційної оплати можна буде зареєструватися на подачу документів.

Головною темою виступу перед журналістами пана Дворчика був лист українських президентів, священнослужителів та представників інтелігенції до поляків з закликом «Прощаємо і просимо прощення» Цей заклик не був почутий. На думку пана Дворчика, у листі застосована маніпуляція, яка полягає у тому, що злочини українців  стосовно поляків і поляків стосовно українців ставляться на шальки терезів та порівнюються. Натомість, на думку пана Дворчика, порівнювати їх за жодних обставин не можна. Польський депутат вважає помилковою політику України у сфері  історичної пам’яті і вважає, що іменами українських героїв не можна називати вулиць, оскільки польське суспільство цього не сприйме.  Вважати українських героїв злочинцями – це і існування України вважати злочином. Хіба ні?

За кілька днів може бути ухвалений документ, де одну сторону конфлікту на Волині (УПА)  назвуть злочинцями, а інша (АК і НКВД) так і залишаться героями та учасниками бойових дій.  Що це означатиме для  сотень тисяч українців, які нині  живуть і працюють у Польщі та добре інтегровані у польське суспільство?

Ці ні в чому не винуваті люди змушені будуть відповідати за злочини, яких не скоювали?  Яким чином буде втілена ця відповідальність?   Полякам залишається сподіватися, що ніхто з  українців, які нині платять податки у Польщі і створюють там додану вартість та сприяють розвитку польської економіки, не сприйме всерйоз усіх цих антиукраїнських (читай проросійських) випадів недалекоглядних польських політичних балакунів і не втечуть з Польщі далі на захід від гріха подалі, як це вже зробили значна частина самих поляків.  Бо знайти ворога і його ненавидіти – це робота неважка.  Коли ж діло доходить до праці – охочі є тільки серед українців. А ті шлунки з ніжками, які обирають подібних депутатів максимум що готові зробити – це раз у тиждень піти в уженд праці та до чергового роботодавця за печаткою, що вони і тут не підходять.

Ще пару слів про висвітлення цієї події у медіа.  На подію прийшли працівники каналу Пінчука (отож вигаданому росіянами терміну «волинська різанина» буде місце на тому каналі) та інших подібних медіа, де інформація не є головною у новинах.  Особливо зацікавив представник такої собі сторінки Polonews де можна почитати увесь набір російських темників стосовно українсько-польських взаємин.   Cеред іншого, на цьому грантовому виданні є розмова з українофобом Матеушем Піскорським, а головний редактор – Євген Білоножко – взяв участь у маніпулятивній програмі на російському телебаченні.  Ще одна цікавинка – цей чоловік є доцентом університету імені Гетьмана. При цьому, знання з граматики української мови у нього  обмежуються приблизно 5 класом загальноосвітньої школи, про що свідчить його коментар у FB. Гетьман

Не дивно, що і матеріал зі згаданої події паном Білоножком подано у російському ключі. Мета росіян – натравити українців на поляків і поляків на українців. Зайвим підтвердженням фальшивого диплому пана Білоножка може бути не лише “пристижність”  у його ФБ пості, а і використання словосполучення у редагованому ним виданні

“більш активніша” – чи може так написати кандидат наук? В Україні, зокрема, в університеті імені Гетьмана –  може.
Волинь

Отже, підсумовуючи цю історію, скажу, що з нами воюють на інформаційному фронті і цей фронт набагато потужніший ніж обстріли на Донбасі. Хочеться вірити, що люди при владі це розуміють, або зрозуміють раніше, ніж буде уже пізно

 

 

Коментарі Facebook