До чого тут борщ, коли такі справи на кухні, або навіщо у Польщі українське посольство?

ДещицяЯ завжди радію, коли мені щось приходить на пошту від українського посольства в Польщі.  Чому? Тому що кожен такий лист означає, що посольство існує і щось робить.  Тобто, що ми, українці Польщі, тут не самі. Адже люди, яким українські платники податків платять заробітну платню, щоб вони жили і працювали у Варшаві і щодня ходили на роботу у чудовий особняк на вулиці Яна Щуха 7, відчувають важливість своєї місії і ПРАЦЮЮТЬ. Вирішують проблеми українців Польщі, які все прибувають і прибувають. І українці, і проблеми.

Щоразу, коли приходить якесь інформаційне повідомлення від посольства у Польщі, я думаю: «О, круто!. Зараз щось дізнаюся про вирішення однієї з проблем!!!». Що за проблеми? Усі українці Польщі їх знають:

1 Багатогодинні черги на кордоні спричинені корупцією українських прикордонників і повільною (дуже схоже, що навмисне повільною) роботою польських прикордонників і митників. Це призводить до порушення прав людини. І за умови, що посол вважає своїм обовязком захист прав громадян своєї країни  – він би мусив там днювати і ночувати, щоб припинити це знущання. Навіть якщо це не його компетенція і у нього на це немає повноважень. 

2 Надзвичайно низька інформованість бажаючих працевлаштуватися у Польщі, що призводить до масового продажу запрошень на роботу, котрі польські роботодавці видають БЕЗКОШТОВНО!!! Мало того, таке куплене  запрошення у більшості випадків  видають фірми, створені саме для  реєстрації і продажу цих запрошень і РОБОТИ НЕ ГАРАНТУЮТЬ.  Фірма, з якою я співпрацюю у Варшаві, змушена для працевлаштування обдурених українців, переробляти такі фальшиві запрошення.  Найбільша катастрофа – з записом на подачу документів в Україні. І тут дуже важлива позиція саме громадян Польщі, бо вони швидше можуть вплинути на своє МЗС. Українці мовчки платять візовій банді 

3 Надзвичайно низька поінформованість працюючих українців про можливості БЕЗКОШТОВНОГО вирішення своїх проблем у відділі з питань іноземців. Люди платять по півтори тисячі злотих «правникам»  за просте заповнення і подачу документів. І оплата півтори тисячі злотих не гарантує результату.  Є конкретні приклади і конкретні «правники»,  яким заплатили українці і які нічого їм не зробили. Тим часом, я напередодні самостійно подав документи  для отримання дозволу на працю собі і У ТОЙ ЖЕ ДЕНЬ ОТРИМАВ ЦЕЙ ДОЗВІЛ!!! Таке можливо. І я про це дізнався тільки зараз. А треба було всього лише уважно почитати оголошення у відділі у справах іноземців або ж знайти цю інформацію на сайті відділу справ іноземців.  На незнанні заробляють шахраї. 

4 Катастрофічна роз’єднаність української діаспори у Польщі. Українці, що народилися у Польщі, з погордою і огидою дивляться на прибулих з України. Про це свідчать хоча б коментарі стосовно цього тексту на фейсбуку, де автора називають людинкою, зарозумілим та вживають різні інші епітети  

колісник

Така хамська відповідь  – це скоріше виняток, ніж правило. Завше, українці, народжені у Польщі у спілкуванні з новоприбулими  посміхатимуться і будуть ввічливими. Але погорда і огида відчуватиметься у кожному слові чи жесті.  У коментарях вона теж відчувається. Ті, що прибули у 90 з заздрістю і образою дивляться на корінних українців Польщі і теж з погордою та огидою – на новоприбулих у 2013-16. Причини для цього, можливо, і є. Скажімо щецинські корінні польські українці, допомагаючи українцям на сході, не змогли отримати жодної копійки від місцевих численних українських студентів і вважають це  неправильним.  Натомість,  новоприбулі відчувають зверхність старожилів і корінних і стараються з ними справу не мати. Швидше звернуться до поляка. Зрештою, правильно зроблять. Чи може я помиляюсь? Давайте перевіримо.  

У мене пропозиція до учасників дискусії – варшав’ян. Для однієї з наших майбутніх працівниць треба отримати лист зі школи у Варшаві, у якому повідомляється, що у цій школі приймуть дитину іноземця у старший клас. Підкажіть школу у яку найкраще піти з цим питанням. Краще у районі центрального автовокзалу Warszawa Zachodnia, бо людина щодня їздитиме автобусом фірми на роботу у Прушкув саме звідти.  Можливо, хтось уже щось таке робив. Такий лист потрібен для вироблення візи дитині для навчання, разом з виробленням робочої візи для матері. І ще лист потрібен, щоб забрати дитину з школи в Україні. Я про це нічого не знаю і потребую допомоги старожилів. Дякую наперед  

Через два тижні після написання цього тексту констатую  – ніхто з українців Польщі народжених в Польщі чи тих, що приїхали давно і знають про те, про що я питаю – не відгукнувся.  На мою думку, це є доказом викладеного вище факту розєднаності українців Польщі різних поколінь, про погорду і небажання мати справу з українцями, які приїздять нині.  

У відповідь, новоприбулі вважають, що посольства  України у Польщі немає в принципі. Фізично воно може і є, але толку від нього для них  – нуль. На думку новоприбулих, посольство та консульство займається питаннями людини тільки коли вона помре або ж покалічиться у Польщі. Про це і на сайті написано.  ПосольствоКоли ж ти здоровий і у тебе все в порядку, але тобі треба якась інформаційна підтримка чи порятунок від несправедливого стояння на кордоні, або ще щось таке – посольство тобі нічим не зарадить. У них є на це якісь там пояснення, але навряд чи вони кому-небудь з платників податків цікаві.  Для більшого розуміння внутрішньої суті працівників української амбасади  – запрошую до перегляду відео нижче. Я попросив генконсула у Варшаві Світлану Крису розшифрувати уживану нею абревіатуру “ПМЖ” (пастаяннає мєста житєльства) Вона розшифрувала

Висновки робіть самі. Я свій зробив – це совок.

5 Катастрофічна аморфність економічного блоку посольства.  Середній підприємець максимум, що може почерпнути від економічного радника посольства  – це перелік виставок, де можна взяти участь, презентувати свою продукцію.  Особливості  участі іноземних компаній  у польських тендерах, якесь сприяння у пошуку партнерів – все це за межами зацікавлення економічного блоку посольства. Сенсу туди звертатися з такими питаннями немає Такий висновок підприємців, з якими я спілкувався.

Цей перелік проблем можна продовжувати, але зупинимося. Отож, коли приходить якесь повідомлення від прес-служби посольства  – я радію.  Зараз дізнаюся про щось і розкажу своїм читачам про те, що якась з вищеперелічених проблем почала вирішуватися. Відкриваю лист…. Це виставка якоїсь  видатної мисткині.

Щиро радий за мисткиню.  Але розумію, що вирішенням проблем українців, принаймні, у цьому повідомленні, не пахне. Я оптиміст. Почекаю наступного. А на виставку прийду. Цікаво подивитися в очі людям на державній службі. Подивитися поглядом платників податків, які хотіли б, щоб українське посольство у Польщі працювало так, як працюють інші посольства у цій країні на  підтримку своїх громадян. Скажімо, росіяни постаралися краще за українців. Надписи у відділі справ іноземців російською мовою дублюються. Українською  – ні. А навіщо?  Неважливо, що відділ у справах іноземців переповнений українцями. Неважливо, що посольство  українське – за квартал від цього відділу. Просто посольство зайняте. У нього  – мистецька виставка. А це ж набагато важливіше ніж якісь там громадяни України зі своїми картами побиту та дозволами на працю, чергами на кордоні… А мовне питання  – взагалі недоречне, тому що #какаяразніца Ну і як вишенька на торті –  позорище, яке щодня доводиться спостерігати при вході у відділ іноземців і україномовність цього позорища  Я дуже хочу написати щось хороше про українське посольство. Про вирішення якоїсь з проблем. Однією з ознак того, що таке посольство в Польщі є і воно щось робить буде оголошення про прибуття і відправлення потяга Варшава – Київ українською мовою або ж дублювання українською мовою текстів і підкажчиків у держустановах, громадському транспорті чи закладах громадського харчування. Фотографії нижче засвідчують, що ніякого посольства України у Польщі немає.  Українці є, але їх поки що не помітили, через яловість українських дипломатів

У цьому тексті міг би бути і текст та відео з коментарями Андрія Богдановича Дещиці. Але він відмовився від спілкування зі мною, як з журналістом.  Причина? “”Ви все одно нічого хорошого не напишете”,  – сказав Посол, державний службовець журналісту, який спеціалізується на темі українсько-польського життя.  Робіть висновки. А його колишній прес-аташе у фейсбуку порадила мені обстежитися у психіатра. Ну, звичайно, це психічна хвороба – описувати реальний стан речей і закликати держслужбовця виконувати свої обов’язки. Ось її коментар на Facebook від 18 жовтня 2016 року.

Пугачова Я з нетерпінням чекаю судового позову від держслужбовців. Бо через суд легше буде довести їх профнепридатність. Спростувати у суді жодного написаного мною слова держслужбовцям не вдасться. Вони будуть хіба що доводити, що це не їх компетенція. А це саме те, чого я і домагаюся, щоб вони документально підтвердили: проблеми, які непокоять українців у Польщі не є компетенцією посольства, а отже користі від посольства для платників податків – нуль. Маєте рацію, усім журналістам, які критикують ялових держслужбовців, потрібно обстежитись у психіатра. Де це таке видано, щоб якийсь там писака щось погане шкрябав у своїх інтернетах на таку поважну інституцію?  Додаю тут лінк на дві мої попередні розмови з паном Дешицею

Нижче – розмова на ті самі теми тільки  майже через рік

Тут коротка розмова про знущання на кордоні, які посол оцінює як внутрішньопольські справи  у які він втручатися не буде

і розмову з паном Генріком Літвіном для тих, кому цікава історія питання.

 

 

 

Коментарі Facebook