Розмова у потязі…

1234567890
Мав надзвичайно цікавого співрозмовника сьогодні в поїзді , від Катовиць до Познаня , 86 річний Пан розповів мені всю свою біографію , про перебування в Явожні ( тюрма , табір праці ) потім наука , праця , знову наука , особисте життя , про те як 8 років опікувався хворою на Альцхаймера дружиною , як три дні перед смертю дружині вернула память , як просила вибачення за всі кривди і муки які він перейшов доглядаючи за нею ,як будував дім і тепер в ньому мешкає його дочка знаний професор і лікар , викладач на медичному університеті ….Але на кінець признався мені що йому докучає самотність , і байдужість , черствість його дітей до нього , йому бракує навіть тої хворої дружини , з якою він переніс стільки терпінь шо неодноразово просив у Бога шоб забрав і його і її , ага ше він переміг страшну хворобу сам, рака сечового міхура , але теперйому бракує тої братньої душі , бо не має до кого відізватися в хаті , пожалівся мені шо не розуміє своєі дочки , чому так поступила коли його привезла після операції на обидва ока з забинтованими очима до його квартири , зробила йому чаю і два бутерброди і залишила поїхавши додому ???!!!!чому не взяла з собою до дому ,який він сам будував і знав кожний куточок ?!а в квартирі він з опаскою на очах заблукав не міг з туалету вернути до кімнати , , потім шукав вікно шоб відкрити бо погано йому зробилося , вдарився о підвіконик потім на колінах омацки добирався до ліжка , каже мені він би так ніколи не зробив своїм батькам а його донька , нобілітований професор ,ординатор , викладач так з ним поступила,?найбільше мене розчулило і вразило , бо старший пан розплакався , бо найстрашніше для нього те що завжди на Святий Вечір , від моменту як померла його дружина , він залишається сам, ага , я не сказав , крім дочки він ще має двох синів близьнюків один з яких є стоматологом ,я питаю чому сам ?!чому не їде до дітей ?! А він відповів , що вони завжди з родинами їдуть до далеких країв , така в них традиція , бо вони багато працюють і їм належиться відпочинок , В Познані ми попрощались , старший Пан жалував шо мусить висідати , сказавши шо всього ше не встиг мені розказати …..

 

Коментарі Facebook