Скільки чекати на польську карту побиту? (карту тимчасового перебування)

Вербіцька

У мене часто питають, скільки чекати на отримання карти тимчасового перебування у Польщі (karta pobytu czasowego) та з якої причини можуть відмовити? Відповіді на це питання однозначної дати не можу, хоча уже рік отримую як негативні так і позитивні децизії для своїх клієнтів. І єдине, що можу повідомити на цю тему – це розповісти про свій досвід стосовно термінів та причин відмов.

Сам я подав документи через канцелярію, тобто, не здаючи відбитків пальців і не записуючись на здачу документів. Це було 13 12 2016 року. Отримав карту побиту 12 07 2017 року, тобто, моя справа тривала більше ніж півроку. Можливо, це спричинено тим, що документи подавалися через канцелярію і я чекав листа про здачу відбитків пальців більше трьох місяців.

Однак, це не рекорд очікування. Є люди, які чекають довше. Один мій клієнт подав документи третього лютого і донині ще не отримав карти побиту. А печатку у паспорт йому поставили тільки місяць тому.

Тривале очікування по карті. Причина такого довгого очікування печатки незрозуміла. А от причина такого довгого очікування карти зрозуміла частково. Цей хлопець пропустив лист з відділу справ іноземців. Лист прийшов на пошту, але він його не забрав впродовж двох тижнів і його вньосек могли залишити без розгляду, якби я вчасно не написав листа про повернення терміну. Прохання про повернення терміну взяли до розгляду і тепер ми чекаємо листа, де будуть вказані документи, які йому треба донести. Тобто, те, що у більшості наших працівників триває десь три місяці, у цього хлопця з Кривого Рогу розтяглося уже на 9 місяців. Водночас, є у цьому користь опосередкована. Я ще коли цей хлопець у мене замовляв послуги запропонував зекономити і перейти зі мною на нашу рідну мову – українську- і перестати користуватися мовою окупантів і організаторів голодомору. Ми з ним уже 9 місяців говоримо українською і у нього виходить все краще. При тому, що Кривий Ріг – це ж загальновідомо – місто жлобства і русского міра і там українською користуються тільки люди з освітою. А таких там одиниці.  Отже, навіть людина з русского міра може олюднитись, перейшовши на українську. Він успішно працює у  одного з клієнтів нашої фірми ось уже майже рік. Але, як бачимо, з картою побиту у нього не склалося. Це дивно, оскільки за ідентичних обставин з ідентичними документами люди уже давно отримали карти побиту на три роки і на три роки забули про цю мороку, бо продовжують працювати у нас.  Найшвидше поки що отримана карта побиту трохи більше як за три місяці.  ВербіцькаЦе з одним донесенням документів.  Нині ми стараємось подавати такий пакет документів, щоб донесення не було взагалі. Однак, інспектори все одно вигадують яку небудь собаку, щоб життя медом не здавалося. Наприклад, ми подали одному працівнику складу EURO NET усе, що можна було подати, то інспектор попросила актуалізувати страховку, тобто принести новий видрук ZUS RCA, хоча до цього ніколи такого ні в кого не вимагали з наших. Найкумедніше, що єдина людина, яка нічого не доносила і у неї нічого не вимагали, а після подачі просто через якийсь час прийшла смска –«прийдіть заберіть карту побиту» – це хлопець, який взагалі у нас не працював і легально не працював на території Польщі, хоча заїхав по робочій візі. От просто лояльний інспектор трапився – і все вийшло. І цей чоловік відповів польській державі взаємністю. Він працює у нас, успішно будуючи метро у Варшаві, платячи податки і інтегруючись у польське суспільство.

На жаль, вистачає і негативних децизій. При цьому, системи у негативних децизіях теж я не простежую поки що. Все – справа випадку. Наприклад, робив карту побиту чоловікові і дружині. Однакові документи, подавали в один день, доносили документи одночасно. Результат: вона отримала карту побиту на три роки. Він  – відмову. Мало того, його одволанє (апеляція) уже девятий місяць розглядається ужендом справ іноземців. Підозрюю, що вони просто загубили його документи. У цій же родині, яка живе в одному місці я робив карти побиту двом донькам. Одна уже має карту побиту на три роки – інша отримала листа про те, що її вньосек залишено без розгляду, бо вона не забрала на пошті лист і не донесла документи. Розумієте, так? Лист про те, що вона не забрала лист дійшов до адресата. А попередній  чомусь не дійшов. У цьому випадку пошта польська вирішила долю дозволу на перебування і побит. Однак у даному випадку пощастило  – встигли написати прохання про повернення терміну і дівчина таки потрапила на здачу відбитків пальців. Тепер чекаємо наступних кроків відділу справ іноземців у її справі.

У іншому випадку, пошта польська розпорядилася долею чотирьох (уже пятьох) людей з Харкова. Теж, до речі, людина з русского міра з метою економії 50 відсотків на моїх послугах перейшла на українську без жодних проблем і говорить зі мною українською. Хоча багато хто стверджує, що у Харкові це неможливо. Можливо, просто треба, щоб це було вигідно. Тобто, щоб людину, яка не говорить українською не приймали на роботу вище підмітайла. Щоб не видавали такій людині паспорт громадянина України. Бо громадянин України  – це людина, яка знає мову своєї країни. Так от, харківян у Варшаві шукали за однією адресою, щоб вручити їм лист з відділу справ іноземців, а вони жили за іншою, яку і вказали у вньоску. Тобто, хтось щось переплутав, а нам довелося писати апеляцію, щоб ця людина могла і далі зі своєю родиною перебувати у  Польщі.

Таким чином, поки що справа легалізації перебування у Польщі  – багато в чому – лотерея. Однак, все це у десятки а то і сотні разів легше вирішити, ніж подібні проблеми вирішити в Україні. В Україні до міграційної служби без тисячі баксів іноземцю краще не підходити. І цим Польща вигідно відрізняється від України. Тут чиновники служать польській державі і не сприймають свою посаду як місце заробляння грошей на хабарях. Вони з повагою ставляться до відвідувачів і я відповідно ставлюся з повагою до них.  Їх є за що поважати.   Хоча б за те, що вони реагують на писульки іноземця про їх роботу і удосконалюють її.

На відміну від профнепридатного українського посла, який ховається від журналістів і відмовляється відповідати на запитання стосовно того, що цікавить більшість громадян України. Серед цих питань  – і робота посла, яка б полегшила процес легалізації українців у Польщі. У нього є чимало можливостей для того, щоб це зробити. Однак, послу до лампочки наші з вами проблеми. Докладно про це  – тут 

 

Коментарі Facebook