Чому “Європейська правда” культивує антипольські настрої за темниками “русского міра”?

Варшава 3333333Регулярно читаю антипольські маніпуляційні інформації, що розміщуються на порталі «Європейська правда» і роблю висновок, що читаю зовсім не правду і сто процентів не європейську.  Розумію, що цей текст навряд чи з’явиться на тому сайті(я вислав), адже  проросійська пропагандистська  спрямованість “Європейської правди” такого не передбачає. Але, все одно не можу не написати.  Спочатку  докази на підтримку вищезгаданої тези.

“Європейська правда” регулярно публікує інформацію про дрібні інциденти у Польщі між якимись алкашами чи маргіналами, акцентуючи на національності учасників конфлікту. «Поляк побив українця», «Українці  напали на поляків» і так далі. “Європейська правда” дає трибуну відомому прихильнику «русского міра» Ігорю Ісаєву, який регулярно роздмухує антипольську істерію. Яскрава історія з Перемишля, коли пан Ігор спеціально прибув з Варшави, обрав зручну позицію для зйомки і зняв якогось нещасного, що щось там кричав антиукраїнське. Не виключено, що кричав на замовлення самого пана Ігоря та його ФСБшних кураторів. Коли починаєш на місці розбиратися – зясовується, що один маргінал, національність якого неважлива, побився з іншим таким самим маргіналом. Вони могли бути будь-якої національності чи кольору шкіри, однак «Європейська правда» обовязково повідомить про такий випадок, а профнепридатний посол України у Польщі обовязково з цього приводу дасть коментар.  Останнє повідомлення такого штибу стосувалося змін до закону про інститут національної памяті Польщі, абсолютно декларативний і такий, що не знайде свого застосування на практиці. Принаймні, стосовно українців. Бо немає серед українців у Польщі людей, які б заперечували доведені злочини Армії Крайової у Павлокомі чи операцію “Вісла” чи аналогічні злочини НКВС перевдягнених в вояків УПА  проти поляків на Волині. І національність злочинців не має значення. Тобто, карати не буде кого. Хіба що можна за цим законом покарати працівників адміністрацій польських фірм, відповідальних за реєстрацію трудових угод з громадянами України. Серед інших даних, там треба ввести адресу проживання людини в Україні.  Через це вони щодня по кілька разів вписують у  загальнопольську систему ZUS прізвища Шухевича, Бандери,  ОУН Героїв УПА, Коновальця, Хмельницького та інших «бандерівців», тобто, поширюють чи толерують «бандерівську ідеологію». Цікаво буде подивитися на ці судові процеси та вироки по них…  Ніхто з моїх знайомих поляків (а це підприємці, держслужбовці, безробітні, сусіди, колеги по праці) не обговорює всерйоз ухвалений закон про ІПН. Нікому він не цікавий. Звичайно, я маю на увазі людей з мозком, зайнятих ділом. Безробітні, дихаючи один на одного перегаром перед дверима служби зайнятості, може щось на цю тему і скажуть, але тихо, між собою, щоб решта людей з них не сміялася. У Польщі так як і в Україні при владі вистачає популістів і некомпетентних совків, або ж прихильників русского міра на зарплатні ФСБ. Однак, польська держава відрізняється від України тим, що тут економіка диктує свої правила політикам. І якби хтось всерйоз сприймав, наприклад, зміни до закону про ІПН і вважав би це посиленням антиукраїнських настроїв у Польщі – це б змусило українців кинути у Польщі роботу і їхати або назад в Україну, або деінде. Натомість, поки політики граються в істориків,  економіка підказує, що потреба  громадян України на роботі у Польщі тільки зростатиме. У відповідальні моменти польські урядовці ухвалюють правильні рішення на користь громадян України. Приклади? Будь ласка. У момент запровадження безвізового режиму було ухвалене важливе рішення, що людина без візи може бути працевлаштована, якщо їй зробити польський дозвіл на працю. Якби це рішення не було ухвалене – були б суттєві втрати робочої сили, потрібної польській економіці на тих роботах, які поляки виконують у Німеччині чи Британії, а у Польщі немає кому це робити.

У фірмі, де я працюю кістяк працівників – громадяни України.  Фірма бере на роботу і іноземців. і поляків, але координаторами чомусь стають все частіше українці. Їм піднімають ставки, їм роблять документи зі знижкою (спеціально для виконання цієї роботи взяли мене і я у польській фірмі спілкуюся з польськими держустановами) тільки б вони залишилися якнайдовше. А економіка розвивається і потребуватиме все більше і більше іноземців на роботу. І роботодавці надають перевагу українцям.  Про це я відповідально заявляю і можу наводити багато прикладів. Але про усі ці проукраїнські справи нема інформації на «Європейській правді» – маніпулятивному ресурсі, де редактори вважають прийнятною для спілкування українців між собою мову окупантів і організаторів голодомору.  Жодної практичної інформації, яка б допомогла громадянам України, що масово приїздять у Польщу на роботу.  У цьому місці частина читачів (особливо росіян з випадково виданими укр паспортами) заверещить: «Польща – такой же враг Украіни как і Расія. Ти предатєль, вивозішь рабов і унічтажаешь Украіну»

Саме таку думку і продукує «Європейська правда» своїми текстами на польську тематику.

Якщо є бажання розібратися – поцікавтеся скільки людей нині працює у Польщі, заробляє гроші, висилає їх в Україну? Скільки нерухомості збудовано за зароблені у Польщі українцями гроші? Зрештою, скільки молодих людей обрали місцем навчання польські вищі навчальні заклади, пославши подалі українські фірми з продажу дипломів.  Ще пару років тому важко було собі уявити працівника польської фірми, який би говорив українською. Тепер це широко розповсюджена тенденція. Це кардинальна необхідність. Причому, це стосується не лише фірм, що беруть на виконання простої фізичної роботи. Це стосується і великих корпорацій. Я знаю людей з 15, що займаються у польських фірмах легалізацією перебування громадян України у Польщі. Більшість з цих людей – українці. Значна частина з них – колишні українські держслужбовці (як я), які, пройшовши в Україні на держслужбі Крим і Рим, легко справляються зі спілкуванням з польськими чиновниками.  Усе це варте висвітлення, але цього ніколи не буде на порталі «Європейської правди», бо темник з Ольгино не передбачає позитиву на українсько-польську тематику. І щораз більше людей це розуміє.  Точно так, як «Європейська правда» уникає опису ситуації на кордоні України з Польщею. Ні-ні, про акції цигаркових контрабандистів цей портал якраз повідомляє. Натомість мовчить про восьмигодинні черги, які доводиться вистоювати не контрабандистам, а звичайним людям, що їдуть у своїх справах через кордон. У курортний сезон цигаркові контрабандисти самі у себе відбирають мільйони доларів прибутків, возячи через кордон  підакцизні товари контрабандою і фактично живучи у тій черзі. Чомусь ця тема проходить повз редакторів «Європейської правди». Чому? Та тому ж, чому і в решті медіа в Україні – визначають, що добре а що погане прихильники русского міра на керівних посадах. І це є ключова проблема з якою треба щось робити. Що можна зробити? Думаю, одного тестового питання вистачило б для врегулювання ситуації:

  • Чи вважаєте ви що російська мова є прийнятною для спілкування громадян України між собою?

На мою думку, громадянин України, якому паспорт видали невипадково,  на це питання відповість однозначно негативно.  І саме такий громадянин мав би право на керівну посаду  у медіа. Далі уже звичайно треба перевірити кваліфікацію цієї людини, досвід, знання і все інше, щоб з’ясувати чи пасує вона до цієї посади. Але у першу чергу  – згадане питання. Бо без фундаменту перший поверх не збудуєш. А людина, яка толерує ігнор мови країни перебування – це якраз перший поверх без фундаменту  Яким би кухар не був віртуозом – його не можна брати на роботу у ресторан чи навіть у генделик, якщо у нього гепатит С.  І позитивна відповідь на згадане питання  – це якраз отакий кухар з гепатитом С. Він чудово готує, але може вбити  віртуозно приготованою стравою. Тільки кухар такий вбиває лише відвідувачів свого ресторану. Редактор медіа з таким сміттям у голові вбиває цілу країну. Позитивна відповідь на згадане питання мала б відкривати для таких людей широку перспективу фізичної праці, де вони не матимуть потреби комунікувати з суспільством. Інакше ми ніколи не виберемось з інтелектуальної окупації і змушені будемо і надалі читати маніпулятивну жуйку на порталі, який називає себе «Європейська правда»   До речі, успіхи Польщі багато в чому спричинені саме тим, що усі іноземці, які хочуть щось робити більше, ніж прибирання чи перенесення вантажів –  тут говорять польською.  І думка про те, що два поляка між собою говорили б німецькою «патамуша так удобнєє» ні у кого не виникає.

Олександр Івахнюк

Варшава

www.ivakhniuk,com

+48730150901

 

Коментарі Facebook