Русскомірне гівно з укр паспортом у Польщі. Сумна історія колишнього студентського лідера

гончарНапередодні мав зустріч з людиною, якій варто поспівчувати. Цей немолодий чоловік був змушений залишити країну, яка видала йому паспорт і яку він люто ненавидить та вважає її існування непотрібним. Я не називаю прізвище цієї людини, щоб не дати русскому міру шанс використати цей текст у своїх цілях. Зрештою, прізвищ можна назвати достатньо. Деякі з цих людей навіть називають себе українцями Польщі, але приховано працюють на русскій мір. Однак, учора я мав розмову з людиною, антиукраїнські дії якої уже належним чином оцінили правоохороннці в Україні.  На думку цієї людини, лівий берег України мав би відійти Росії за кримським сценарієм, на правому мала б бути Малоросія, а Західна Україна мала б стати частиною  наших сусідів з ЄС. Цей чоловік впевнений, що такі думки йому вклали в голову не російські агітатори, а він сам є їх автором. Він при цьому не вважає, що працює на ворожу країну, хоча саме російські медіа регулярно транслюють його меседжі та меседжі таких як він. При цьому він вважає, що це він використовує рос медіа для поширення своїх поглядів, а не вони його використовують як корисного ідіота, якому можна платити копійки. Такій людині варто поспівчувати. Адже ним зацікавились правоохоронні органи України (тільки навіщось випустили з країни. Навіщо? За скільки? Хто за це відповів? Чому така людина не у вязниці?) Під час обшуків у нього реквізували як речові докази масу речей, частину пошкодили. Прибув він, до речі, теж у країну, яку не сприймає позитивно. Вважає її такою, що йде шляхом Німеччини 30 років. При цьому просить політичного притулку, як біженець, переслідуваний за політичними мотивами.  Розуміє, що йому відмовлять. Далі він буде оскаржувати відмову і планує дійти з цим до європейського суду з прав людини. Звичайно ж, усе це буде транслюватися на сторінках російських медіа з якими він співпрацює.  Скоріш за все, подаватиметься це під соусом «хунта переслідує інакомислячих»…

Я просив, щоб він мені сказав про все це на камеру. Зокрема, і про те, що вважає мене нацистом за висловлену думку, що мовою громадян України є українська мова. Не захотів. Пообіцяв, що наступного разу, можливо, у нього будуть якісь добрі новини і тоді він погодиться на розмову. Запитаєте, навіщо  мені і моїй аудиторії розмова з такою людиною? Навіщо я взагалі зустрічався з людиною, якій в обличчя говорю, що хотів би, щоб він відсидів у тюрязі за свою антиукраїнську діяльність? Поясню. У більшості випадків, коли  стикаєшся з такою тотальною українофобією власника українського паспорта – маєш справу з малоосвіченою людиною, нестелепною навіть мову країни вивчити за багато років. Погодьтеся, жити в Україні і користуватися іноземною мовою просто через те, що немає мізків вивчити мову країни перебування  – це ознака розумової неповносправності. Так от, у даному випадку йдеться про людину освічену.  Про випускника університету зі статусом «Національний».

І я собі подумав, що університет, конкретні викладачі мають відповідати за такого випускника.  На мою думку, у кожному такому випадку мусить бути правова і професійна оцінка якості освіти людини, що вчилася у національному університеті, була лідером студентського руху (а отже співпрацювала з адміністрацією чи навіть зі спецслужбами, щоб отримати необхідну підтримку і бути обраною. Далі ця людина була депутатом місцевої ради, а отже складала присягу…  Як так вийшло, що людина зі стін національного університету вийшла з переконанням, що країну, яка їй дала освіту, треба зруйнувати? Можливо, після аналізу якості освіти, зясується, що у тому національному університеті немає нічого національного, що цей університет або ж фірма з продажу дипломів, або кузня кадрів «русского міра», а отже підлягає ліквідації.  Для мене і моєї аудиторії дуже важливо зрозуміти, що у голові таких людей? У який момент їх  торкнуло русскім міром? Чому це сталося? Чому їхня вища освіта у національному університеті не вберегла їх від цього?

Ще раз повторюсь, цій людині варто співчувати. Працювати проти своєї країни, потрапити під слідство, бути арештованим, обшуканим, судитися за повернення особистих речей, виїхати у іншу країну, яку теж не любить і просити тут політичного притулку – все це заради бажання поширювати ахінею стосовно непотрібності України у нинішніх кордонах? Я питав у цього чоловіка, чи вліз би він у це русскомірне гівно, якби знав, що все так повернеться? Він каже, що навряд. Я сподіваюсь, що у його житті ще трапиться щось хороше і він олюдниться. Адже, висловлюючи свої ідеї про розподіл України між сусідами, він не покладається на жодні аргументи. Говорить тезами, які вимагає сприймати, як аксіоми. Наприклад, на його думку, більшість українців говорять російською і є частиною русского міра, а отже немає шансів, що вони колись почнуть поважати країну, яка їм видала паспорт. Я йому пояснюю, що українці користуються українською мовою. Ті, хто маючи український паспорт користується у спілкуванні між собою іноземною мовою – іноземці. Він називає це расизмом і нацизмом, як його російські однодумці. (До речі, керівник укр радіостанції, де я працював теж, говорячи про мене третім особам, називав мене нациком за думку про те, що українська радіостанція має спілкуватися з українцями їх рідною мовою) І аргументів не наводить.  Я щиро сподіваюсь на те, що Україна знайде спосіб  повернути цього вигнанця  і вирок суду дасть йому можливість років з десять подумати на громадсько-політичні теми. Сподіваюсь, це станеться до того, як представники «русского міра» вирішать тут у Польщі використати цю людину як труп для доказу, що Україна розправляється зі своїми політичними опонентами такими ж методами, як Росія. Ну, і ще дуже сподіваюсь, що за деякий час ця людина зміниться. Звичайно, у 50 років важко визнати свої помилки і часто люди вперто доводять, що мають рацію, навіть якщо її не мають. Але я вірю у чудо. По-людськи бажаю цій людині добра і, сподіваюсь у майбутньому, запишу з ним розмову, щоб дати можливість своїй аудиторії, серед яких є чимало викладачів різних фірм з продажу дипломів, що називають себе університетами, вчасно виявляти серед студентів тих, кому вища освіта від держави Україна не потрібна і їм вчасно потрібно пояснити, що їх чекають заводи і фабрики.  Якби вчасно виявили умислову проблему цього хлопа – він би нині не мусив ховатися від правосуддя у іншій країні. Це як з  Гітлером, який мав би стати художником, а замість цього став політиком і наробив купу дурниць. Давайте придивлятися до людей навколо і вчасно таких гітлерів помічати. Щоб потім не смерділо на всю Європу.

PS: до речі, цей чоловік вважає, що я, сприяючи легалізації та інтеграції іноземців у Польщі, продаю рабство з присмаком лимона. Знову  ж таки, без аргументів. Просто, на його думку, як і на думку його однодумців,  бажання громадянина України чи  іншої країни  влаштувати собі безвізовий режим за допомогою дозволу на перебування у країні ЄС – рабством.

Коментарі Facebook