Ефект дзеркала: післявиборчий підсумок

 вибориАвтор Міла Грушник

Результати першого туру виборів Президента (Володимир Зеленський – 30,24%, Петро Порошенко – 15,95%) буквально шокували українців. Іноді так буває, коли глянеш в люстро, перебуваючи в ненайкращій формі.  Тішить, що відображення цілком обєктивне, вибори в Україні проходять без системних порушень. Отже, демократія – те, що українці таки здобули.

Аналізи. Телефонні дебати. Стадіон. А ще – Меркель і Макрон. Українські новинарі зморені виборчою кампанією – видовищною, але не надто змістовною. Транслювати розроблені політтехнологами кроки кожного з кандидатів, реакцію з табору опонента… Знаючи, що насправді ненормально, коли доля країни залежить від однієї людини попри те, що Конституція передбачає інше. Сподіваючись, що в країні таки встигли з»явитися паростки громадянського суспільства, яке зможе тримати владу під контролем. Водночас, для великої частини медійників вибори – це «жнивна» пора.  А от для медійної аудиторії нині затяжне свято. З якою насолодою хтось бідкається: «за що нам такі правителі?», а хтось криє прокляттями ненависного кандидата і хвалить свого. Словом, різне нині побачити можна. Ну і коли ж політики ще так старанно працюють для публіки, як не під вибори?..  Кожен це робить на свій лад. Петро Порошенко – дещо пафосно. Володимир Зеленський – надміру нахабно. На те й інше є свій споживач.

 

Якщо ж відійти від переказу =

Порошенко покликав Зеленського на дебати, Зеленський сказав, – лише стадіон, Порошенко: «Стадіон, так стадіон». Згодом Порошенко прийшов на проЗеленський канал «1+1» і сказав, що хоче почати розмову з опонентом вже зараз. Заодно, очевидно, запобігши  зливу компромату прокурором Куликом (щось про справу Курченка і причетного до справу президентського оточення). Кулик вже сидів у студії. Порошенка побачити не очікував, тож бенефіс прокурора не був натхненним. Зеленського Порошенку в студію «1+1» включили телефоном. Кандидат-новачок співрозмовнику нагрубіянив і повідомив, що він нині в Парижі, приїхав туди на зустріч з Президентом Франції Макроном зарання, бо поки ще не пересів на «борт № 1». Наступного дня обидва, але в різний час, зустрілися з Макроном. Адміністрація французького Президента згодом повідомила, що зустріч з Зеленським ініційовав його штаб. Того ж дня Порошенко зустрівся з канцлером Німеччини Ангелою Меркель, яка Порошенка підтримала, як кандидата.

14 квітня Порошенко запросив і чекав на НСК «Олімпійський» Зеленського. Щоб почати дебати. Той не прийшов. Натомість прийшла армія прихильників Порошенка. Вийшов традиційний передвиборчий формат «прес-конференція-концерт».  Наступний раунд – 19-го квітня. Закон передбачає дебати в судії Суспільного мовлення о 20.00. Представники Зеленського студію в 350 кв. м. забракували –сказали, що «кімната затісна», тож Зеленський піде на стадіон. Порошенко готовий знову йти на на стадіон, але раніше визначеного законом часу, бо тоді чекатиме Зеленського лише на Суспільному, щоб дотриматися законодавства. Зеленський у визначений законом час збирається таки на стадіон. З цього випливає, що кандидати так і не зустрінуться.

Не склалося в суперників синхрону і з аналізами. Порошенко натякнув, що Зеленський в ніч першого туру перебував «під впливом». Зеленський запросив Порошенка на аналізи, щоб засвідчити, що серед кандидатів немає наркоманів та алкоголіків. Сам аналіз здав у «Євролабі» свого друга бізнесмена й медійника Пальчевського. Трохи  «зашкварився» – дата здачі  крові в оприлюднених результатах вказана була на два дні раніша. З»явилося потім відео з медсестрами, які вибачалися за помилку. Були і інші питання та пояснення до них. Результат: «не виявлено».  Пророшенко здав, що міг – сечу, кров, нігті, волосся у медпункті на  «Олімпійському» представникам кількох лабораторій. Результат: «не виявлено». Потім там же здав аналізи представникам VADA, яких запросив боксер Кличко. Зеленський на ті аналізи не приїхав.

 

Так от, якщо таки відійти від переказу…

Що насправді корисного відбулося під час кампанії перед другим туром? Електоральні настрої спонукали Президента Порошенка діяти і він нарешті звільнив чиновників, яких асоціюють зі справою про вбивство Катерини Гандзюк, інших посадовців, звільнення яких давно вимагали громадські активісти. Наприклад, заступника керівника Служби зовнішньої розвідки Сергія Семочка. Звільнено й голову Одеської ОДА Степанова. Посади голів ОДА Порошенко взагалі пообіцяв ліквідувати. В парламент, явно не без сприяння Порошенка, нарешті надійшов законопроект про виведений капітал. Підприємці давно чекали закону, після ухвалення якого замість ПДВ впровадять податок з доходів. Це звільнить від фіскальних зборів кошти, інвестовані у роботу підприємства.   І нарешті! Президент дав старт роботі Вищого Антикорупційного Суду. Для цього знадобилося 3 роки.

Щодо Зеленського. Продюсер і шоу-мен, який звик, що публіка його любить (бо ті, хто не любить на концерти такого штибу не ходять)) виказав знервованість і явну неготовність до можливої «нової роботи». Виказав попри очевидну стратегію його політтехнологів тримати максимальну дистанцію, як з опонентом, так і з електоратом з  будь-якого табору.  В тому числі зі свого. Жарт з цього приводу, що Зеленський – не кіт в мішку, а лише мішок, в якому котом є олігарх Коломойський, все більше схожий на правду у світлі останніх новин. Журналісти проекту Бігус.Інфо, якому належить авторство розслідування про розкрадання в Укроборонпромі, оприлюднили розслідування, де доводять, що зв»язок Коломойського з Зеленським беззаперечний. Тож, принаймні, «мішок» став прозорішим.

До слова, журналістам, які нині жахаються високими рейтингами кандидата без політичного й управлінського досвіду (соцопитування показують, що за Зеленського голосуватимуть  71,4% респондентів, а за Порошенка  – 28,6%) варто взяти до уваги ще одне дослідження.  Моніторинг ІМІ порахував, що  77,7% негативних публікацій критикують Порошенка, а Зеленського – 22,3%. Коментарі зайві.

Чи варто загалом жахатися? Навряд чи. Але завжди варто бути уважним. І якщо відійти від від яскравого бою Зеленський-Порошенко, який за деякими версіями був народжений якраз політтехнологами президента, то можна побачити речі, які дійсно насторожують. І це навіть не 30% , які проголосували за того, хто з них насміхається. Це – 11,67%, які на п’ятому році війни підтримали Юрія Бойка, який вважає, що підвищити свій рейтинг можна злітавши до Москви (і, очевидно, не помиляється). Це – серйозна підготовка Віктора Медведчука до парламентських виборів, на які він збирається йти своєю «Опозиційною платформою – За життя». Це – синхронні заяви Кремля й Медведчука про неможливість його усунення з переговорів про звільнення Росією українських заручників. Це – кількість  телеканалів, які постійно крутять фейс Медведчука з його заявами. Причому, на повному серйозі про те, що він, приміром, злітав до Мінська, щоб поговорити з Лукашенком про українсько-білоруське. Про те, що бойовики на окупованих територіях Донеччини та Луганщини згодні з   “планом” Медведчука щодо “встановлення миру”.

Я б хвилювалася й за досі не ухвалений закон про мову, доля якого вирішуватиметься вже після президентських перегонів.

 

 

Коментарі Facebook