Огляд тижня 06-12.04.2020: обшуки у Чорновол, антиколомойський закон з 16 тисячами поправок, смерть за порушення карантину, горить трава, горить Чорнобиль, онлайн-позорище української освіти, закриті кордони – не аргумент для тих, кому хочеться пасочки і ковбаски

Вітаю. Як завжди наприкінці тижня ось уже впродовж року у мене на сайті зявляється огляд подій тижня в Україні і світі, які мене особисто вразили або зацікавили. Отже, перше, про що варто згадати – це обшуки і звинувачення на адресу Тетяни Чорновол, яка, мовляв, у часи майдану підпалила офіс партії регіонів і через це там хтось загинув.

Тетяна Чорновол – фігура неоднозначна, адже після обрання її депутатом парламенту, вона повела себе точно так, як ті, проти кого вона воювала. Разом зі своїм босом Пашинським та усією камарильєю.  Зокрема і завдяки їй ми тепер маємо на посаді президента клоуна, маріонетку русского міра, дворового песика Коломойського та інших олігархів. Водночас, звинувачення людини у тому, що вона боролася зі злочинцями – це уже занадто. Навряд чи це пройде безслідно. Адже партія регіонів – це було зборище бандюків і той офіс у ті часи використовували або могли використати як базу для ворогів України. Не знаю, чи вона палила той офіс, але, навряд чи є громадянин України, який би шкодував чи за тим офісом, чи за тим регіоналом, що там загинув. Навряд чи хтось би вважав Чорновол злочиницею, якби навіть це було її рук ділом.  Чому і навіщо це сталося? Маємо фахову думку політолога з Сум Віктора Бобиренка, прогнози якого неодноразово збувалися.  

Віктор Бобиренко: Два твікса Обшуки у Тетяни Чорновол – це одна мета і вирішення кількох завдань. Основна мета – це створення уяви в недалекоглядної частини суспільства, що учасники Майдану – дійсно майдануті неадеквати. Це робиться для того, щоб побудувати певний настрій на майбутнє. Ідеш на наступний Майдан? Ну ти і неадекват. Але, при цьому, не забуваємо, що організатори цього дійства вирішують ще кілька завдань. 1) відволікання уваги. Такий собі Канзас сіті шафл. Поки усі дивляться наліво – ви йдете направо. Поки ми обурюємося дибілізмом ситуації і відволікаємося на задану в інформпросторі тему, ми менше говоримо про справи братів Єрмаків, про те, чому Коломойський за останній місяць через суди отримав так багато ніщячків для своїх підприємств (і що це компенсатори і відступні йому за ПриватБанк), не говоримо про зміни до бюджету, забуваємо про звірства поліцейських і ще багато тем. Нам просто переключили увагу. 2) нам є чим зайняти час в епоху вимушеного коронавірусного простою, ми випускаємо пару на кухнях; 3) так-як усі біди простуватий народ фокусує у одній особі – це гра за спиною Зеленського. Справжні організатори хочуть його замазати і, значить – поставити у залежність від тих, хто його “рятуватиме”; 4) звідси у мене сміливе припущення, що за цим усім стоїть Аваков. Тим більше, що він від цього всього відмежувався, заявивши свою підтримку Тетяні. Ага, маневр усіх спецслужб, ми проходили. Тепер він білий і пухнастий на фоні ДБР (яке дискредитоване в очах патріотичної частини суспільства). І усі забули, що цей мілкий біс бабіков, як і Венедіктова – землячки Авакова по Харкову? Цих хлопців видають тільки деталі. От що вони, в біса, хотіли там знайти? Може копію наказу Парубія із завданням знищити об’єкт? Може у неї на компі збереглися фотки Яценюка, коли той воював у Чечні? Може вона досі береже на балконі для забавки дітям коктейлі молотова? Дуже понтову траву їм хтось підгонить з кімнати вєщдоків нацполіції.

Якось швидко забули за оприлюднені записи брата голови офісу президента,  де той торгував посадами. Здавалося б, після чогось такого усі, разом з президентом мали б піти у відставку і забуття. Не в Україні. Більше того, схоже, на цю проблему вирішили закрити очі навіть західні партнери. За повідомленням поінформованого Володимира Марковича Бойка (це він свого часу розкопав, що Янукович  сидів у тюрязі), американське посольство рекомендувало «радіо Свобода» забути про плівки Єрмака.

Володимир Бойко: Посольство Сполучених Штатів в Україні направило всім піднаглядним «активістам», а також «журналістам незалежних ЗМІ» вказівку з забороною згадувати в будь-якій формі корупційний скандал в оточенні президента Зеленського. Люди брешуть, що після того, як у ході допита в НАБУ 5 квітня 2020 року фігуранти «записів Єрмака» щиросердно розповіли під протокол, що вони через Дениса Єрмака передавали його брату Андрію гроші за призначення на державні посади, директор НБАУ Ситник та президент Зеленський досягнули згоди. А саме: Ситник «зливає» справу про корупцію в оточенні президента, як це він раніше робив з десятками інших кримінальних проваджень, а Зеленський залишає його на чолі НАБУ попри те, що Ситник визнаний судом корупціонером і не може обіймати жодну посаду державної служби. Що стосується Посольства США, яке виступило гарантом цієї угоди, то воно взяло на себе зачистку інформаційного поля. Бо домашні журналісти Ситника з радіо «Свобода» вже мали необережність повідомити про існуванні «записів Єрмака» та продаж керівником Офісу Президента державних посад. Тепер їм наказано стулити пельки, а чесний і непідкупний Михайло Ткач з переляку навіть відключив телефон, бо він здуру пообіцяв фігурантам «записів Єрмака» взяти в них інтерв’ю. Єдина фірма з числа «борців з корупцією», яка залишила без уваги посольську вказівку – це «Бігус.інфо». Втім, Бігус і Ко вже рік як перейшли на вільні хліби й не сильно дослухаються до побажань посольства США – ще з тих пір, як вони розкрутили «Свінарчукагейт», розповівши, як директор НАБУ Ситник та його перший заступник Углава допомагали Гладковському-молодшому розкрадати кошти «Укроборонпрому» і продавали через «таємного агента НАБУ» Шевченка довідки про те, що фірма Гладковського «Оптимумспецдеталь» не має ознак фіктивності. А всі інші шабуніни втягнули язики й лише подумки поздоровляють Артема Сергійовича з таким подарунком долі, як Андрій Єрмак. Тепер, нарешті, директор НАБУ зможе підвісити Зеленського на гачок і крутити ним, як циган сонцем.

Наступна варта уваги подія: прийшла весна, а отже пора палити суху траву. НАВІЩО????? ЧОМУ ЦЕ ДО ЦЬОГО ЧАСУ РОБИТЬСЯ???? Якісь прадавні інстинкти передані на підсвідомості українцям змушують їх знищувати себе смородом пожеж кожної весни. Цього року на цю проблему звернули  увагу на найвищому рівні і тут Зеленський, при всьому негативі того, що він на цій посаді, має перевагу перед іншими керівниками держави, яким ця проблема була до лампочки. Зеленський публічно звернувся до громадян перестати палити сухостій і отруювати самих себе, а законодавців закликав криміналізувати такі дії. Сморід у Києві та й по всій Україні до якого українці звикли, іноземців вражає. Громадянин Польщі Петро Андрусечко, котрий живе в Україні, дивується цьому самовбивчому звичаю. Залишаю мову оригіналу, бо розумію, що мене читають люди, які знають і польську, а ті, хто не знає, точно мають гугл перекладач і знають, як ним користуватися.

Piotr Andrusieczko  Nawet nie wiem, jak to nazwać…, jest w Ukrainie wciąż niestety coś w rodzaju ludowego sportu, hobby – wiosną i jesienią wypalać suchą trawę. W ubiegły weekend wokół Kijowa miało miejsce ponad 120 pożarów. Nic dziwnego, że jakość powietrza w stolicy Ukrainy w ostatnich dniach jest fatalna. A właśnie nadciąga nad Kijów zanieczyszczone powietrze z płonących lasów wokół Czarnobyla. Od soboty nie można ugasić tamtejszych pożarów. Do jednego z nich doprowadził 27 letni mieszkaniec pobliskiej wioski, który jak tłumaczył policjantom dla zabawy podpalił trawę i śmieci, a potem nie był już w stanie zapanować nad ogniem. Z kolei na Zakarpaciu 47 letni mieszkaniec miasteczka Chust 27 marca również podpalił suchą trawę. Spłonęło 6,5 hektara łąki należącej do Parku Narodowego „Dolina narcyzów”. Na drugi dzień mężczyzna zobaczył, że nie cała trawa wypaliła się i dokończył dzieło puszczając z dymem kolejne 2,5 hektara. Zniszczył tym samym kwiaty wniesione do czerwonej księgi. Od początku roku spłonęło już w ten sposób 18 tys. hektarów Ukrainy. Strażacy apelują, by nie wypalać trawy, bo w tym tempie do końca roku spłonie cały kraj…

У огляді позаминулого тижня я згадував про спробу під шумок боротьби з коронавірусом, зачистити фінансування культурних проектів, знищуючи таким чином паростки того, що останніми роками проросло на україномовному ринку інтелектуальної продукції: кіно, книги, освітні програми і таке інше. Тоді не пройшло. Жахливі для культури зміни до бюджету відхилили. Але бажання нікуди не зникли. Знову подані пропозиції, у яких пропонується урізати фінансування культури по-живому.  Далі про це –

Володимир Вятрович: Попри шквал обурення і провал першої спроби протягнути через парламент бюджет знищення культури, уряд не відмовився від руйнівних планів. У новому варіанті змін до бюджету урядовці дещо зменшили скорочення видатків на Український фонд культури і Український інститут книги (хоча все одно скорочують ці важливі культурні програми в півтора рази). Але по більшості інших програм у галузі освіти, культури, науки, політики пам’яті – жодного прогресу. Їх фінансування скорочується в рази, а то й на всі 100%. Думаєте, погром гуманітарної сфери необхідний, бо більше ніде взяти кошти? Зовсім ні! Погляньте – більша частина цієї таблиці – це освітні, культурні, наукові програми. Які уряд практично знищує. Економія при цьому становить «аж» 2,87 млрд. гривень. Більше половини цієї суми – субвенція на доплати шкільним учителям! Нищення решти програм у сумі дає 1,26 млрд. А вгорі в жовтій заливці – чотири «недоторканих» структури з величезними бюджетами, які або отримують символічні скорочення, або, як МВС, навіть збільшення видатків. Скорочення бюджету МВС усього на 1,3% дозволило б узагалі не чіпати ні копійки з 1,26 мільярдів усіх наведених гуманітарних програм! Або ще простіше. Загальні скорочення по всіх статтях бюджету в цій таблиці – менше 3 мільярдів. Уряд міг би отримати ту саму суму, рівномірно скоротивши всі ці статті лише на 3%! Отже, питання не в грошах, а в пріоритетах і цінностях. Питання у стратегії. Ще не пізно зірвати план уряду затягнути фінансовий зашморг для української гуманітарної політики! Уряд має зрозуміти, що українці не пробачать, а депутати – не підтримають бюджет доти, доки скороченням й так мізерних видатків на освіту, науку й культуру прикриватимуть кошти на утримання силовиків та апарату центральної влади. Нас поставили в умови дискусії, наскільки мають урізати гуманітарний та освітній бюджети. Але це «постановка до стінки», а не фахова розмова про шляхи оптимізації всього державного бюджету задля виділення додаткових коштів для боротьби із епідемією.

Попри те, що усі країни закрилися і ясно дали зрозуміти і громдянам і іноземцям, що треба посидіти там де вас застав карантин, є люди, для яких правила  – це лише щось абстрактне. Вони і стоячи на світлофорі будуть обурюватись, що світлофор довго не міняє кольору, переконувати, що машина їде повільно, тому можна проскочити і на червоне і так далі.  Так от, оці люди рвуться на кордон навіть у час найсуворіших обмежень і найбільших незручностей, які ці обмеження створюють та нехтуючи небезпекою заразитися і потрапити у лікарню, де ковтати пігулки та сподіватися, що вистачить апарату штучного дихання. Я напередодні поспілкувався з жінкою, що їхала до Камянського з Варшави (Камянське – це колишній Дніпродзержинськ) Так от, ця жінка пояснила своє бажання негайно потрапити в Україну на тій підставі, що її звільнили з роботи. А В УКРАЇНІ У ТЕБЕ Є РОБОТА? Вона скучила за родичами. ТО ТИ ХОЧЕШ НАРАЗИТИ ЇХ НА НЕБЕЗПЕКУ, ЇДУЧИ ДО КОРДОНУ НЕВІДОМО З КИМ, СТОЯЧИ У ЧЕРЗІ, ПРОХОДЯЧИ КОНТРОЛЬ ПОРЯД З ПРИКОРДОННИКАМИ, КОТРІ У ГРУПІ РИЗИКУ? Ну, важко зрозуміти.

Ще один живий приклад

Світлана з Хмельницької області розповіла в групі на вайбері, як вона нещодавно перетинала кордон через пунк пропуску Дорогуськ-Ягодин.

Спершу нас привезли на польський кордон, де ми стали в чергу з іншим людьми і чекали коли нас пустять далі. Потім усі ми по черзі в дві черги пройшли паспортний контроль, і після того збоку чекав великий автобус, в який завантажили всіх нас, він віз нас на українську сторону за 20 злотих. Щоб ви розуміли всі без розбору туди запакувалися, було душно і тісно… 😢 Люди без масок, звісно не всі але все ж… Потім ми заповнили анкети про самоізоляцію, і вийшли вже на Ягодині. Там ситуація ще краща, навіть у половини прикордонників не було масок і рукавиць, костюмами захисними навіть і не пахло, ми по черзі проходили тест на температуру, потім показували паспорти і здавали ті анкети, цирк чесно… Далі нас вивезли з кордону і з самих дверей автобуса почали хапати за руки бариги, як ніби м’ясом, сварилися, ледве не билися за людей, це найстрашніше як на мене Ціни космічні, конкуренція, сварки, купа людей які самі не розуміють що від них хочуть, і це нормально для водіїв, вони передають людей як товар, без всякої моралі. Кордон пройти можна, пішки, всіх випускають, з проблем тільки те як потім добиратися по домівках на РІДНІЙ Україні, і це найгірше. “

У цьому місці поміщу найсвіжіший комунікат від українських прикордонників на тему перетину кордону у час карантину

ОКРЕМІ ПИТАННЯ ПЕРЕТИНУ КОРДОНУ В УМОВАХ КАРАНТИНУЗапис стріму з українсько-польського державного кордону.Міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення "КРАКІВЕЦЬ".Відповідав на запитання Микола АНДРІЙЧУК, заступник начальника штабу – начальник відділу організації прикордонного контролю Західного регіонального управління Держприкордонслужби України

Gepostet von Західне регіональне управління Держприкордонслужби України-Західний кордон am Donnerstag, 9. April 2020

Україна нині у руках мавпи з гранатою. Кожне рішення влади робить тільки гірше. Не можна нині їхати у таку країну. Треба перечекати. Ні, все одно їдуть. Це змотивувало величезну кількість людей почати перевозити людей до кордону і від кордону по Україні.  На кордоні черги з бажаючих попрацювати таксистами. Про жодну обсервацію впродовж 14 днів, як у Польщі чи іншій країні, не йдеться. Як розповіла Юлія (так звуть жінку з Камянського) їх перевезли автобусом з польського КПП на українське, вивезли з українського і висадили на першій АЗС. А далі – робіть що хочете. Добирайтеся як хочете. І тут включаються у гру місцеві «бізнесмени». Вони, звичайно ж, піднімають вартість до космічної, бються за клієнтів і жодним чином не турбуються кого і куди вони везуть. А везти вони можуть окрім людей, ще й заразу, задля запобігання розповсюдження якої і затіяли увесь цей карантин. Найцікавіше, що ті, хто так рвався їхати в Україну, тепер з таким же завзяттям рвуться у Польщу.  І тут уже можна посміятися. Дивіться на фото нижче

На тижні привернули увагу уроки онлайн по українському телебаченню. Раптом уся країна побачила, що навіть вчителі найкращі з найкращих, яких обирало телебачення певно ж за рекомендаціями міністерства освіти – це нудні малограмотні бабери, які, якщо чомусь можуть навчити, то хіба що як збирати гроші на штори.  Влучно про це написав

Дмитро Гнап: Це дуже добре, що вчителі показово помиляються під час цих відеоуроків. Нарешті, багато хто задумається наскільки застаріла, неефективна, архаїчна у нас система освіти. Коли про Антарктиду чи про Австралію розповідає людина, яка, на жаль, їх в очі не бачила. І, само собою, вона може наплутати, яка тварина там живе. Чи яким океаном той материк омивається. Бо за 600 останніх років в нашій освітній системі не змінилося по суті нічого. Це все так само культ трьох “З”: “завчив, здав, забув”. Як і в школах пізнього середньовіччя, вчителі фарширують голови учнів тим, що самі вичитали в книжках. Хоча, тисячу разів написано, що в епоху мобільного інтернету треба розвивати у дітей навички, креативність, співпрацю. У нас же досі панує культ “зубрьожки”. Хочете розповісти дітям про Антарктиду? Запросіть на відеоурок когось з українських полярників, які працюють на станції “Академік Вернадський”. Та я сам із задоволенням подивився б таке. Дайте можливість дітям в коменти поставити полярнику питання. Хай це буде не за методиками Гороно/Районо. Хай це буде проста, сумбурна розповідь від першої особи, а не вилизаний вчительський урок. Але це буде цікаво і живо. І головне – досвідчений полярник ніколи не переплутає Антарктиду з Арктикою. Так само, як досвідчений журналіст ніколи не сплутає Віктора Ляшка з Олегом Ляшком. Бо, людина, банально живе своєю роботою, своїм ділом. Відтак, проситься висновок про тотальну неефективність нашої освіти. Коли англійську викладають ті, хто не є носіями мови. Коли географію викладають ті, хто в очі не бачив тих країн про які розповідають. Коли уроки історії ведуть ті, хто не знає де знаходиться центральний архів. І дуже добре, що сучасні технології потроху, але впевнено закопують цю застарілу освітню систему. Бо тепер на он-лайн курсах за недорого ти можеш вибрати кращих з кращих у своїй справі спеціалістів. Не лише в Україні, а й у світі. Що ж до моря хейтерства, яке розлилося на адресу вчителів за помилки у відеоуроках, то іншого і не варто було очікувати. Адже наші вчителі все життя самі впроваджують “культ червоної пасти”, покарання за найдрібніші помилки учня. Не визнання права на помилку за учнем в принципі. Ну і ствердження власної бездоганності: “на відмінно знає тільки вчитель”. То ж чи варто тепер дивуватися, що їм бумерангом прилітає критика, коли відеоуроки показали, що король освіти трохи голий. Але, нічого. Думаю, не довго їм терпіти. Бо все більше людей задумується, навіщо у 21-му сторіччі вчити дітей методами 15-го? Тим більше, оплачувати всю цю схоластику із власних кишень

За повідомленням дочки моєї клієнтки, що вчиться у польському ліцеї, у них таке напружене навчання, що їй здається ніби вона більше приділяє йому часу ніж коли вчилася офлайн. Бо там ще була дорога до школи і назад. А нині цей час зайнятий уроками або виконанням домашніх завдань. Навчальний процес онлайн контролюється жорсткіше ніж офлайн процес, бо у вчителя більше можливостей завдяки онлайн -механізмам.

Про дорослих і онлайн скажу на своєму прикладі. Я, не виходячи з дому, зробив більше справ і виконав їх ефективніше, ніж у часи, коли можна було піти до урядової установи. У Польщі діє так званий profil zaufany   завдяки якому я до чималої кількості держустанов можу звернутися онлайн і підписатися електронічно. І з запровадженням карантину все більше державних установ долучаються до цієї системи і дають  можливість вирішувати справи онлайн без особистого звернення через електронні підписи.

Мій знайомий колишній житель Донецька польського походження, дизайнер одягу, власник кафе, знайшов себе у пошиві дизайнерських масок. Шиє, висилає замовникам курєрами, рекламує себе в інтернеті, через фейсбук. Тобто, коронавірус закрив йому один бізнес, але відкрив інший. Моя дружина – аналітик відомої міжнародної фірми жіночої білизни – робить свою роботу вдома. І у мене таке враження, що роботи у неї стало більше ніж коли вона їздила у офіс. Щодня по кілька конференцій з колегами і начальством. Тобто, карантин створив умови, за яких почала бурхливо розвиватися онлайн-комерція та онлайн робота. А ті, хто до цього готувався заздалегідь (як я, наприклад) не відчули жодних істотних змін. Хіба невеличкий наплив клієнтів, спричинений панікою. Дозволяє пережити ці непрості часи і вийти хоча б у нуль, зрештою, та почати розвиватися.  

Про медичну боротьбу з коронавірусом далі. У Польщі академія наук запропонувала свій тест на коронавірус, який дає стовідсоткову точність.  Також Польща закупила 400 тонн вантажу, який у Варшаву доставить український літак «Мрія». Уже відома дата – 14 квітня. А як в Україні? Ну як може бути у країні де при владі мавпа з гранатою, маріонетка скоробагатьків? Якось так, як про це написав сайт

«Слідство інфо»: Коли в Україну прийшов коронавірус, з’ясувалося, що тестів для його виявлення в лікарнях немає. Медзаклади взялися масово закуповувати їх на внутрішньому ринку, а керівники держави обіцяли привезти мільйони таких виробів із Китаю. Зрештою, виявилося, що йшлося переважно про експрес-тести, які не завжди дають правдиву картину. Чітко визначити, чи хвора людина на коронавірус, можуть так звані ПЛР-тести. Вони значно дорожчі за експрес-дослідження, а обробка результатів потребує спеціальних лабораторних умов та декількох годин часу. “Слідство.Інфо” з’ясувало, що в довгоочікуваному “китайському вантажі” прибула лише 521 ПЛР тест-система, що розподілили по всій Україні. Тож, у середньому, кожна область мала отримати можливість перевірити на наявність вірусу 1600-1700 людей. Та навіть ці скромні цифри виглядають нереальними з огляду на потужності державних лабораторій, які проводять ці тести. Як виявила наша редакція, деякі області можуть обробляти лише 24 проби на добу. Є й такі, що отримали медичні вироби з “китайського вантажу”, але не мають необхідного обладнання для роботи з ними  — тести просто лежать. За нашими підрахунками, навіть якщо уявити, що всі державні лабораторії України будуть працювати цілодобово, максимум, який вони всі разом можуть опрацювати — 2500 проб щодня. Ця цифра не лише суперечить заявам офіційних осіб, але й ставить під питання масове якісне тестування українців на коронавірус. Таємниця розподілу Увечері 23 березня у Києві приземлився військовий літак з гуманітарним вантажем. Там були тести на коронавірус, респіратори, захисні комбінезони та інше. Найбільше усі чекали тестів, оскільки в країні вже тривав карантин, а владу критикували через дуже вибіркову перевірку пацієнтів з підозрою на новий вірус. Топ-посадовці обіцяли привезти з Китаю від мільйона до десяти мільйонів тестів. Коли ж військовий літак прибув до української столиці, Офіс президента заявив про 250 тисяч одиниць медичних виробів. Більшість з них була експрес-тестами, а до точності їхніх результатів багато питань. У президентському офісі так і не повідомили про кількість завезених тест-систем для визначення коронавірусу методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), які вважаються більш надійними. Понад тиждень “Слідство.Інфо” очікувало відповіді на запити від офіційних структур. Жодне відомство так і не змогло назвати ані цифр, ані розподілу цих виробів для виявлення інфекції. Борт з партією медичного вантажу з Китаю/Зі своїх джерел ми отримали матеріали, у яких вказано, як саме був поділений китайський вантаж. Одержані нами цифри збігаються з інформацією, озвученою, зокрема, у локальних медіа. Згідно з наявним документом, усього в Україну прилетіла 521 ПЛР тест-система на 96 реакцій кожна. Найбільше лабораторних тестів на коронавірус отримали Харківська область (53 штуки), місто Київ як окрема адміністративна одиниця (загалом 44), Чернівецька область (22), Дніпропетровська (21) та Одеська області (21). Усі інші області отримали по 18 виробів. Одна тест-система складається з 96 реакцій, тобто кожна область отримала щонайменше 1728 реакцій, а деякі навіть більше. Насправді через специфіку лабораторного аналізу кількість реакцій у коробці не дорівнює кількості людей, яких можуть перевірити — під час дослідження для його достовірності ставлять додаткові реакції. Тобто однією тест-системою на 96 проб можуть перевірити в середньому 90 людей. З цього виходить, що завдяки китайському вантажу кожна область отримала можливість лабораторно протестувати у середньому 1600-1700 людей. Усього в Україну з Китаю прилетіла 521 ПЛР-система на 96 реакцій кожна. Карта розподілу медичних виробів Регіони розподіляли тест-системи для ПЛР між лікарнями самостійно, проте більшість залишилася в обласних лабораторних центрах МОЗ — колишніх санітарно-епідеміологічних службах. Саме вони є кінцевими розпорядниками гуманітарної допомоги. Попри те, що тести в Україні вже більше тижня, виявилося, що користуватися ними досі можуть не всі. Десь це неможливо через відсутність необхідного обладнання, а десь бракує спеціальних реагентів, які не виробляють в Україні, або додаткових розхідних матеріалів. Ті, у кого немає змоги робити дослідження в області, змушені шукати транспорт, щоб відправляти зразки в Київ, у вірусологічну лабораторію головного органу санітарного та епідемічного контролю — Центру громадського здоров’я МОЗ. Отримання результатів у такому разі може тривати до чотирьох днів. Складне дослідження Для того, щоб провести лабораторне дослідження на коронавірус методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), потрібно взяти змив носоглотки пацієнта на котонову паличку. Далі зразки заморожують та привозять до лабораторії. На кожному етапі дослідження потрібні додаткові розхідники — палички, пробірки, реактиви, розчинники. Також аналіз можливо провести лише на спеціальному приладі, який забезпечує швидкий перепад температур — ампліфікаторі. Схожі дослідження можуть проводити лабораторії певного рівня безпеки, а співробітники повинні працювати лише в захисному одязі. До грудня 2019 року директором Центру Громадського здоров’я був Володимир Курпіта. Він добре обізнаний зі станом лабораторій МОЗ, оскільки торік опікувався розформуванням Санітарно-епідеміологічної служби, якій вони підпорядковувалися. Він стверджує, що питання перевірки на коронавірус зараз переважно лягло на плечі місцевої влади, оскільки розчинник до тестів з Китаю не прийшов, а саме обладнання лабораторних центрів здебільшого застаріле. “Тепер центрам потрібно або обладнання перенести з інших лабораторій, або передати комусь тести. Їх завезли як гуманітарну допомогу,  кінцевим набувачем якої є лабораторні центри, — пояснює Курпіта, — Я би спробував об’єднувати зусилля лабораторій: створював би хаби, куди звіз усіх лаборантів і обладнання. Це би дозволило оперативно реагувати на нестачу людей, пробірок чи розхідників. Через об’єднання ми прийшли би до стратегії. Проте боюся, що на тлі великого інтересу може з’явитися шалена кількість обладнання, яке ніколи не буде використано адекватно”. Реальні можливості Два з половиною тижні тому, коли карантин лише розпочався, ПЛР-тести на коронавірус робили лише в Києві — у Центрі громадського здоров’я. Уже за тиждень чиновники казали, що такі дослідження роблять ще 11 лабораторій МОЗ по всій Україні. Сьогодні у заявах чиновників фігурують 25 лабораторій, вони стверджують, що всі вони роблять такі аналізи. 26 березня “Слідство.Інфо” запитало у МОЗ та Центру громадського здоров’я перелік державних лабораторій, які здатні проводити тестування, а також — чи всі вони забезпечені розхідними матеріалами. Проте досі відповіді на запити не отримало.

 Офіс президента Тому ми вирішили сконтактували з обласними лабораторіями напряму, щоб дізнатися про їхні справжні потужності. З’ясувалося, що деякі працюють на повну, а у частини немає обладнання чи реагентів, тож тести з гуманітарного вантажу просто лежать. “Прямо до мене в кабінет з Офісу президента привезли якісь розхідні матеріали для ПЛР-лабораторії, яка в нас відсутня”, — розповів “Слідству.Інфо” керівник Донецького обласного лабораторного центру МОЗ Василь Гончаренко. За його словами, тести для проведення лабораторної діагностики на область прийшли у Краматорськ, проте там немає необхідного для їх проведення пристрою — ампліфікатора. Зараз область оголосила тендер у 842 тисячі гривень на закупівлю цього апарату для обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом у Слов’янську. “Найближчим часом у нас ампліфікатора не буде, ми просимо терміново передати його у Слов’янськ. Я все передам, що у мене є, щоб пішла робота в області. Якщо ми втратимо два-три тижні, це буде неправильно. Зараз щодня по разу-два машину ганяємо на Київ, допомагає Червоний хрест”, — говорить Гончаренко. На питання, чи може область проводити тестування методом ПЛР самостійно, представник Департаменту охорони здоров’я Донецької області Олександр Педенко відповів: “Мабуть, є змога. За певних обставин”. Без інформаційного запиту уточнювати, про які обставини йдеться, Педенко не став. У Луганській області ПЛР-тести теж не проводять. За словами очільника області Сергія Гайдая, лабораторія почне працювати в Сєвєродонецьку орієнтовно з початку квітня. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Коронавірус: хаотичні закупівлі першої необхідності У розмові зі “Слідством.Інфо” директорка Волинського обласного лабораторного центру Наталя Янко сказала, що у Луцьку вже є змога робити ПЛР-тестування, проте потреби в цьому немає: “Два дні проходило навчання в нас. Ми навчили нашого лаборанта та вірусолога. Тепер все ми будемо робити у своїй лабораторії. На щастя, ми поки що нічого не робили. У нас немає підозр на сьогодні. У більшій частині тестів у комплекті йшли всі реагенти. На перший тиждень, навіть при найгіршому сценарії, нам точно розхідників вистачить. Максимальну потужність лабораторії ми не рахували”. Розмова з пані Наталією відбулася 26 березня, на той час в області зафіксували два підтверджених випадки коронавірусу та троє людей були під підозрою. ПЛР тест-системи. У Запоріжжі дослідження почали робити в обласному лабораторному центрі. Його директор Роман Терехов у розмові зі “Слідством.Інфо” повідомив, що з Китаю в область прийшли самі тести, а обладнання та розхідні матеріали для їх проведення лабораторія використовує своє. “Частина розхідників та реагентів прийшла додатково наступного дня  — доставила Нацгвардія. Одне дослідження триває від чотирьох до 12 годин і в ручному режимі не регулюється. Я перевів лабораторію в цілодобовий режим. При повному навантаженні максимально за добу ми зможемо робити (аналіз — РЕД.) десь 100 людей. І це — хороший показник, бо ще 23 березня взагалі ніхто не робив в Запорізькій області тестування, як і в масі регіонів. Ми возили їх в Київ та чекали кілька днів”. Ми запитали у заступника міністра охорони здоров’я про те, які області не можуть робити тестування методом ПЛР. Але чіткої відповіді, на жаль, не почули. На брифінгу 30 березня Віктор Ляшко відповів: “Ми створили експертну бригаду з провідних вірусологів України, які сьогодні проїжджають по всіх лабораторіях і допомагають їм налаштувати алгоритм тестування на тих  ампліфікаторах, які існують. Деякі області не можуть проводити дослідження, але до кінця цього тижня (до 5 квітня, — РЕД.) нам приїде 12 нових ампліфікаторів для ПЛР діагностики, які будуть розподілені по тих регіонах, де сьогодні застаріле обладнання”. Критичні аналізи Станом на 31 березня найбільше підтверджених лабораторних випадків коронавірусу зафіксовано у Чернівецькій, Тернопільській, Черкаській, Івано-Франківській, Вінницькій та Київській областях, а також — у столиці. Ми вирішили з’ясувати, чи налагоджено ПЛР-тестування у найбільш постраждалих регіонах. Якщо до Києва питань не виникає — у столиці найпотужніша лабораторія, яка наразі може впоратися і з місцевими, і з регіональними зразками — то в областях ситуація різна. У Чернівецькій області, де були зафіксовані перші захворювання, дослідження проводить обласний лабораторний центр. За словами його керівниці Наталії Гопко, китайські тест-системи вони почали ставити 25 березня, а до цього користувалися німецькими, придбаними за кошти обласного бюджету: “Зараз максимальна кількість, яку ми проводили за добу — близько 50, це була максимальна потреба. Проте ми зможемо і більше досліджувати. Усі витратні матеріали, набори для виділення РНК ми маємо, бо завчасно подбали про це — знали, що обсяги досліджень будуть вищі.” Ілюстративне фото/УНІАН, автор Олександр Синиця Інший регіон, де зафіксований серйозний спалах вірусу, Тернопільщина, також дає раду своїм потребам. За словами директорки обласного лабораторного центру Оксани Чайчук, у них є два апарати для ПЛР та дві зміни лікарів-вірусологів. “Ми можемо працювати практично цілодобово, — розповіла вона “Слідству.Інфо”. — Звісно, нам важко, але працюємо. Досліджуємо до 100 зразків на добу. Абсолютно повністю всі компоненти, які потрібні для проведення реакції, у нас присутні. У нас вони були, але ми ще й гуманітарну допомогу отримали”. Івано-Франківський обласний лабораторний центр отримав тест-системи ПЛР з “китайского вантажу”, але не може їх застосовувати. Станом на 25 березня лабораторне тестування в області не проводили. Головний санітарний лікар області повідомив, що зараз розробляються інструкції та алгоритми надходження матеріалів від пацієнтів:  “Вже найближчим часом пройде дослідження в тестовому режимі – і приблизно за добу зможемо вийти на можливість перших досліджень в нашій області”, – сказав Руслан Савчук у коментарі місцевому виданню. Проте конкретної дати початку тестування не повідомив.

У деяких регіонах, куди тести привезли, а обладнання немає, місцева влада не надто розраховує на допомогу держави, а звертається до бізнесменів та благодійників. “Наразі ми вимушені відправляти тести на Київ. У нас немає сучасного апарату, до якого б підходили ті 2000 тестів, що ми отримали. Ми сподіваємося на підприємців, бо якщо проводити закупку бюджетним коштом, враховуючи тендери, ми отримаємо їх через декілька місяців, — говорив голова Полтавської ОДА Олег Синєгубов. З Полтави в Київ щодня машина відвозила пробірки на дослідження. У обласному лабораторному центрі обладнання з’явилося тільки 25 березня  допомогли місцеві меценати. Щоб почати робити  ПЛР-тестування у Львові мер міста Андрій Садовий теж звернувся до людей із проханням придбати необхідні реагенти і навіть лишив онлайн-анкету. За його словами, місто замовило 20 наборів реагентів для всіх етапів ПЛР-тестування на понад мільйон гривень, проте їх потрібно значно більше. “Це — одна з найбільш проблемних речей у нашій державі, яку уряд пропустив, що не було централізованої закупівлі реагентів, тест-систем, щоб у кожній області запрацювала лабораторія”, — сказав він. Зрештою, за словами директора Львівського обласного лабораторного центру, перші ПЛР-тестування в місті почалися 25 березня. Щодня їх планують робити 24, проте навіть якщо перейдуть на цілодобовий режим, лабораторія зможе щодня проводити максимум 50 досліджень. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Антикризовик Ярославський: що відомо про харківського бізнесмена 645 тисяч гривень на ампліфікатор — апарат, який дозволяє досліджувати зразки на коронавірус — для обласного лабораторного центру збирали всією Чернігівщиною. Свою частину тестів з китайського вантажу область отримала, а обладнання — ні.  Лабораторія почала працювати лише 25 березня, апарат придбали переважно за гроші підприємців області. За словами директора Чернігівської обласної лабораторії, тепер вони можуть аналізувати до 12 проб одночасно, а одне дослідження триває близько восьми годин. Тобто максимальна добова потужність лабораторії Чернігова — 36 аналізів. Завдяки благодійникам необхідне обладнання також отримали обласні лабораторні центри Одещини та Миколаївщини, однак, їхні потужності наразі невідомі. Максимальні потужності За інформацією “Слідства.Інфо”, яку ми збирали, спілкуючись із компетеними представниками в регіонах, більшість обласних лабораторій має потужності, щоб за один раунд дослідження завантажувати в апарат одночасно 12-24 зразки. Водночас у країнах Європейського Союзу користуються здебільшого обладнанням на 96 лунок. Одне дослідження в обласній лабораторії триває 4-12 годин. Відтак сьогодні в установах МОЗ за добу здатні в середньому провести по 24-50 тестів, а за цілодобової роботи на максимальній потужності деякі з них можуть досліджувати до 100 зразків. Тобто навіть за ідеальних обставин, якщо кожна лабораторія у кожній області працюватиме цілодобово, максимум зразків, які можуть бути проаналізовані за добу в Україні — 2500. Це суттєво розходиться з даними, які озвучує заступник міністра охорони здоров’я Віктор Ляшко. “Наразі кожна вірусологічна лабораторія може проводити як мінімум 200 тестів за добу. У той же час деякі можуть проводити до двох тисяч тестів”, — відповів він на питання “Слідства.Інфо” 30 березня під час брифінгу. Віктор Ляшко, заступник міністра охорони здоров’я. У цю цифру не вірить і ексочільник Центру громадського здоров’я Володимир Курпіта. За його словами, найпотужніший апарат працює в Києві, де за добу за умов безперервної роботи можуть опрацювати 300-400 проб. У більшості регіональних лабораторій ситуація значно гірша. “Процес дослідження не автоматизований — потрібно покрутити, покапати, нагріти. Перша частина займає три години, друга так само. Навіть якщо лаборант буде працювати безперервно, він зможе поставити максимум 48 проб за робочий день”. Враховуючи обмежені потужності державних лабораторій, виходом з ситуації може бути залучення приватних. “Якщо МОЗ вигадало механізм контролю за приватними лабораторіями (міністерство може забрати акредитацію), то можна вигадати і механізм співпраці. Можна запровадити зовнішній контроль якості — гарантувати, що в конкретних лабораторіях здійснюються правильні дослідження”, — каже Курпіта. Заступник міністра охорони здоров’я Віктор Ляшко запевняє, що до проведення досліджень залучають три пересувні лабораторії, які є в розпорядженні Міноборони, та недержавні медустанови. Під час понеділкового брифінгу він повідомив, що на вихідних відбулася зустріч з великою мережею приватних лабораторій, яка готова забрати на себе ряд досліджень і проводити їх безкоштовно на реактивах і системах держави. Щоправда, ані назви мережі, ані детальних умов співпраці з бізнесом чиновник не озвучив.

Ну і наостанок кілька страшних історій про порушення карантину. Знайомі розповідають про велосипедиста, якого оштрафували на 200 злотих за їзду без причини на велосипеді. За бігання у парку оштрафували на 3 тисячі злотих, в Україні, кажуть при затриманні людини, котра порушила умови карантину, людина померла. На завершення цього сумного блоку – віршик від Олександра Ірванця

Сержанте, чого ти став?
Чого у свисток не свищеш?!
По вулицях тут і там
Ходять 17 тисяч!

Текст ще пишеться. Якщо маєте якусь подію, про яку я забув – напишіть у коментарях. Я доповню текст. Огляд позаминулого тижня можна читати тут Минулорічний огляд з цього періоду знайдете тут

Taras Kravets  1. Якась тьолка віком 24 роки, тільки після закінчення ВНЗу стає членом наглядової ради Укрзалізниці із зарплатою 160 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ НА МІСЯЦЬ! Наказ підписав міністр інфраструктури Владислав Криклій (ніхто його за таке не звільнив!). 2. Порушення кримінальної справи проти Тетяни Чорновіл за події Майдану у лютому 2014, обшук ДБР вдома (Майдан 2014, а обшук у 2020 році, нічо так?). 3. У корупціїйній справі – СБУ вже допитало, але не зашкварених фігурантів – Єрмаків, друзів ЗЕ, а депутата Гео Лероса, який повідомив суспільство і держоргани про можливу корупцію. На нього відкрито 4 кримінальні справи. 4. 9.04.2020 Поліція у Києві брутально скручує, вириває телефони і пакує людей за звичайний відеозапис. 5. 20 поліцаїв ловлять чувака – спортсмена, який перепливав Дніпро – весь Світ сміявся і плакав з ідіотизму ситуації. 6. Кордони закриті для піших, але! на Краківці – Корчовій людей збирає бус і вже за 50! злотих (не за 30, як було тиждень тому) – везе 300 метрів – до шлагбаума. ШО ТО ВЗАГАЛІ ТАКЕ? Новий спільний бізнес-проект прикордонної та митної служб України? 7. Голова генпрокурора зайнята пошуком варантів, як посадити українського активіста Сергія Стерненка? Більших “злочинців” і злочинів для генпрокуратури немає? 8. А от тут – ЖЕСТЬ!: 8.04.20 року Конституційний Суд україни мав у порядку денному розгляд скарги від Наталії Поклонської!!! про відповідність Конституції України якимось там положенням! Так, тої самої Няш-мяш, котра зрадила присягу Україні і є депутатом госдупи ерефії. Зараз вона оскражує закони України, а укра. суд – розглядає! Нормально? 9. 16 тисяч правок на 16 тисяч слів до вкрай необхідного україні “Антиколомойського” закону. Чи то не є диверсією проти держави? А не такий собі парламентський спам і флуд депутатів – кінчених дегенератів, слуг урода? 10. Порушена генпрокурором Венедіктовою кримінальна справа проти Порошенка, за висмоктаними із пальцязвинуваченнями, за які попередній генпрокурор Рябошапка навіть соромився братись. 11.Сьогодні ЗЕ заявив – будемо далі розводити війська, тіпа, обстрілів менше, що не є правдою, і загиблих зовсім не меншає. Знову розводити “в поля”? Яка цього мета? Вказівки кураторів? То тільки так написав, за 15 хвилин, по пам”яті. І от той весь трешак, то все – в часі пандемії, коли медперсонал у районах інфікується пачками, десятками, відразу цілими колективами лікарень, бо бракує елементарного захисту від зарази, а Україна стоїть на межі гуманітарної катастрофи. І ніхто за розпродаж запасів не покараний – всі свої ж, нє? Просто якийсь пиздець, і то все – за один тільки тиждень!… Незабагато? https://www.facebook.com/groups/3050797408280166/ Фото звідси. https://pershij.com.ua/na-zarplatu-160-tysiach-24-richnu-s…/

Коментарі Facebook