Подача на pobyt czasowy у Вроцлаві. Інформація станом на 04 11 2020

Щойно повернувся з Вроцлава, де ми з клієнткою ходили до відділу справ іноземців здавати відбитки. Спішу поділитися враженнями, які, сподіваюсь, вбережуть інших людей від помилок, яких допустився я.

Отже, цей вньосек був поданий 3 червня 2020 року. Я подавав сам вньосек. Не платив. Додаток номер один теж подав, але вньоску для початку б вистачило. Відправлений поштою. Нижче – адреса куди відправляти

Dotyczy Wniosek o pobyt czasowy (imie i nazwisko) Odbiorca Dolnosląski Urząd Wojewódzki, Wydzial Spraw Cudzoziemców pl. Powstańców Warszawy 1   50-153      Wrocław   

Від червня я регулярно писав листи на електронну пошту відділу справ іноземців soc@duw.pl і на цю infoopt@duw.pl а також відправив паперове прохання про видачу довідки про зареєстрований вньосек. Усе це ігнорувалося до кінця жовтня 2020 року, аж поки я не вислав листа до воєводи з пропозицією ознайомити працівників відділу справ іноземців зі змістом адміністративного кодексу, зокрема, статті,  у якій йдеться про те, що адміністративна справа має бути завершена впродовж місяця. А як дуже складна  – впродовж 2.  

Наступного ж дня після мого мейла на секретаріат воєводи мені зателефонувала інспектор відділу справ іноземців і записала мою клієнтку на здачу відбитків 4 листопада о 13 45.  Телефонну розмову продублювала мейлом. А наступного дня від іншого інспектора прийшов мейл про запис на 5 листопада тієї самої людини. Я мейлово запитав, то коли ж мені приходити? Мені відповіли: можеш сам вибрати. Я обрав 4 листопада, бо на 5 маю зустріч у відділі справ іноземців Мазовєцького воєводства з інспектором.  Отже, о 7.40 4 листопада я вирушив у Вроцлав. І був на місці о 12.

Ремонти нарешті на цих ділянках завершилися і стримують тебе на дорозі тільки швидкісні обмеження і сараї на колесах, котрі інколи їдуть  по обох смугах магістралі з швидкістю 90, збираючи за собою кавалькади автомобілів. Я зробив 700 кілометрів за кермом і нормально себе почуваю, бо дороги тут роблять для людей, а не для галочки. 

О 13 прийшла клієнтка. Нам на 13 45. Клієнтка вирішила, що умову винаймання житла брати не треба… Не біда. Донесемо. Просто тепер їй доведеться сходити до нотаріуса і зробити одпіс умови. Натомість я попросив про всяк випадок роздрукувати і ще раз підписати додаток номер один від роботодавця. Ще клієнтка мала з собою зголошену мною і отриману роботодавцем інформацію старости, зголошене мною і поки що не зареєстроване освядченє о повєженю праци – дозвіл на роботу піврічний. Ну, звичайно ж, оплата, фотографії, паспорт… Оплата у Дольношльонському робиться сюди

Карантин наклав свій додатковий відбиток на  роботу відділу справ іноземців. На вході стоїть цербер  – охоронець зі списком. І від того, є ти у списку чи немає залежить зайдеш ти чи не зайдеш. Підкреслюю, не від того, записався ти чи не записався, а саме від того, є ти у списку цербера чи тебе там немає. Я наполягав при записі що клієнтка буде зі мною. Мені сказали – приходьте. Але у списку була лише клієнтка. Мене не було. Я міг зайти, але для цього мені треба було надати пелномоцніцтво і оплату за пелномоцніцтво. А ці документи –  у матеріалах справи.  Про те, що вони також мають бути при мені я не знав. Теоретично можна було б знайти друкарню, вислати їм квитанцію роздрукувати а пелномоцніцтво можна було на колінах заповнити. Але ж запис на конкретний час… Я зробив по іншому. Коли старша тітка цербер відійшла я знайшов спільну мову з молодшою її змінницею.  У неї на щастя був мозок і вона почула мої аргументи, що пелномоцніцтво у матеріалах справи. Вона запропонувала мені зайти, взяти його і принести їм показати. Таким чином я зайшов.  І тут мене чекала несподіванка. Виявляється, людина, яка приймає документи, НЕ МАЄ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ!!! Вона має лише запис у графіку конкретної людини, приймає у неї документи і відбитки та передає   та в обмін видає кавалочок паперу розміром з автобусний квиток, де дає підтвердження, що документи прийняті. Печатку у паспорт не ставлять на цьому етапі, як у мазовєцькому,  малопольському, куявсько-поморському воєводствах.  Печатку у паспорт пообіцяли після того, як інспектор що вестиме справу встановить, що документи для початку провадження донесені. До речі, прізвище інспектора нам сказали. У Мазовєцькому ти інспектора не знаєш. І бачиш його прізвище тільки на децизії. А у дольношльнському є прізвище інспектора, але немає сигнатури справи. Тобто нема на що писати скаргу про зволікання. Адже справи ще немає. Дуже мудро. Пізніше зявиться сигнатура справи і запрошують на встановлення штампу у паспорт. Ще один важливий момент. При здачі відбитків треба мати при собі хоча б фотографію підтвердження з пошти про складення вньоску. На щастя у нас було. Я ж був впевнений, що інспектор дістане папку з отриманими від нас документами і буде оперувати ними.  У Дольношльонському, як бачите, все інакше. Ну і на закуску найцікавіше. Карти побиту видають з іншого боку уженду. З боку річки Одра. Я там зустрів колегу з клієнткою –  китаянкою. Запитав, скільки чекали на карту? Відповідь – два роки. ДВА РОКИ НА СПРАВУ, ЯКА МАЛА ЗАВЕРШИТИСЯ ЧЕРЕЗ ДВА МІСЯЦІ ПІСЛЯ ПОДАЧІ!!!!

Дольношльонський відділ справ іноземців – найнезрозуміліший, найкорумпованіший, найповільніший відділ справ іноземців у Польщі. Приготуйтесь до довгого незрозумілого очікування та маси неприємних несподіванок, частину з яких я описав тут і по мірі просування справи буду додавати інформацію. Кажуть, у Вроцлаві приязний до іноземців президент міста. Кажуть там є українські організації, які допомагають нашим співвітчизникам з легалізаційними процедурами. За час, що я шукав відповіді на свої запитання по Вроцлаву, ніхто так і не відгукнувся. А якщо відгукувались, то це були росіяни з укр паспортами. Для них використання російської мови у спілкуванні з громадянином України не здається чимось аморальним.   Поступово будемо розбиратися і описувати. Початок покладено. Я сьогодні подавав у дольношльонському вперше. І хочу вірити, що ця справа у мене завершиться десь за півроку не пізніше. Загалом Вроцлав – красиве місто. І іноземцям мабуть там комфортно, тому що там навіть поляки – приїжджі. Бо до 1945 року це було німецьке місто Бреслау. Не знаю, як було у Бреслау, але у Вроцлаві у відділі справ іноземців вирішити справу відповідно до польського законодавства дуже непросто. А тітка – цербер на вході, що шукає можливості не пустити, викликає пряму асоціацію з гестапо.

Коментарі Facebook