Коронавірус і примхи роботодавців: нехороші тенденції, з якими порадять тільки ті, хто себе поважає.

Фото до тексту стосунку не має. Це центр Варшави.

Стан пандемії створив ситуацію, коли роботодавці у Польщі почали більше ризикувати, працевлаштовуючи своїх іноземних працівників нелегально або напівлегально. (умова на піветату, коли людина працює півтора етати, скажімо)

Виправдання: «Зараз криза, замовлень менше, мені нема чим платити податки і я мушу або тебе звільнити, або ти мусиш працювати без умови» – таких історій все більше у моїх клієнтів. Найбільше таких неприємностей – у сфері продукування та продажу їжі. Ресторани, кафе, кейтерингові компанії давлять на своїх іноземних працівників і ті погоджуються, боячись втратити джерело прибутку.  Що з цим робити – я поки не знаю. А робити щось треба. Писати кляузи на роботодавців своїх клієнтів до інспекції праці я не можу. Переконати своїх клієнтів у тому, що треба знайти іншого роботодавця, якщо нинішній не хоче легально взяти на роботу  – теж непроста задача. Особливо, як людина у цьому місці працює уже кілька років. Переконувати роботодавця, пояснюючи, що він за це може заплатити серйозний штраф і отримати заборону на працевлаштування іноземців – теж, на жаль, малоефективне заняття.  Попри те, що я все це розумію – іншого шляху немає ніж три ці напрямки. Перший, звичайно, це усвідомлення працівникам – іноземцям негативних наслідків  нелегальної праці.

Легалізація перебування через роботу – це найлегший, найпростіший спосіб за умови, що людина легально працює. За інших обставин – це купа мороки і… відмова.  У деяких випадках це ще й депортація. Нині інспекція праці разом з прикордонниками і поліцією при перевірках діють спільно. Поліція оточує територію, інспекція праці перевіряє роботодавця і штрафує на суму 3000 за кожного нелегально працевлаштованого, а людей, у котрих немає умов, дозволів на роботу чи документів на перебування депортують – видають зобовязання до повернення з забороною вїзду на рік щонайменше.  Звичайно, можна сподіватися на те, що вас не перевірять. Що вас це не стосуватиметься. Але за пару років ви устаткуєтесь, знайдете зрештою як усі нормальні люди, легальну роботу, захочете отримати карту резидента, а вам відмовлять, бо зясується, що ви, перебуваючи у Польщі з метою праці (так у документах) легально не працювали. Нині ви цього  можете не розуміти, а за 4 роки це нерозуміння вилізе боком і вам і мені, скажімо, якщо ви мене наймете займатися вашими документами, бо доведеться щось вигадувати, щоб довести, що вам можна дати карту резидента. А це непросто. Отож, шановні друзі, думайте про майбутнє уже зараз. Що у цій ситуації можна зробити? Звичайно, найкращий варіант – не піддаватися на умови роботодавця і ввічливо, але наполегливо повідомити, що у разі, як умова не буде відповідати реаліям – ви знайдете собі іншого роботодавця. Вам здається, що це не працює, але це працює. Дуже часто польські роботодавці стараються не показувати наскільки для них важливий їх іноземний працівник. Але за 5 років роботи у цій сфері я переконався, що це лише показуха. Часто роботодавець у відвертих розмовах які не чує працівник, говорить, що якби не українці – він би давно вилетів у трубу. Дуже часто, коли я пропоную роботодавцю працівників з Сенегалу чи Індії у необмежених кількостях, роботодавець погоджується, бо виходу немає, але просить саме українців. Бо з ними простіше. Вони тебе розуміють, за ними можна не стежити, як за поляками – працюють чесно, не філонять. Я кажу саме про громадян України, бо з русскім міром (російськомовними власниками укр паспортів) буває по-всякому. Ці люди і вкрасти можуть і філонять і всіляку гидоту про роботодавця розповсюджують. Ці люди теж чомусь називають себе громадянами України, хоча Україну вони точно так ненавидять як і Польщу.  

Не про це хотів написати. Отже, не бійтеся ввічливо, але наполегливо пояснити роботодавцю, що для вас легальна робота дуже важлива. Якщо ви капець-капець як привязані до тієї роботи, а роботодавець не поступається – запропонуйте взяти на себе частину чи повністю витрати на податки, які він за вас заплатить. Принаймні до моменту поки вам не видадуть карту побиту.  Пробуйте іншими шляхами домовитись, але працюйте легально. Це важливо. Щоб краще змотивувати роботодавця – шукайте іншу роботу, ходіть на співбесіди, так щоб роботодавець про це здогадувався і думав, чи варто ризикувати хорошим працівником і віддавати його комусь іншому? Як у вас буде куди піти – вам буде легше домовитись з нинішнім роботодавцем. Головне – не погоджуватись на нелегальну роботу. Бо це може вилізти боком уже зараз і на сто відсотків вилізе боком у майбутньому. Не кажу уже про чинник самоповаги: працюючи нелегально, ви і самі себе трактуєте як сміття, і роботодавцю даєте таку можливість. А коли це не один випадок, а десятки чи сотні – то це відображається на всіх іноземцях і не лише на українцях. Хоча, скажу наостанок річ оптимістичну – все менше громадян України, котрі погоджуються працювати нелегально. І роботодавці про це знають. Не бійтеся себе поважати – працюйте легально.

Коментарі Facebook