Від редактора сайту: Історія, яку описав автор цього тексту – системна проблема української освіти. В освіті працює маса профнепридатних людей, які пішли туди тільки тому, що їх більше нікуди не брали. Як наслідок – маємо у освіті профнепридатних українофобів, які калічать дітей і збирають гроші “на штори” Ми вже повідомляли про схожу історію у київській школі № 78, з Дніпровської школи, з школи у Чорноморську, з тульчинської школи, Міносвіти на всі ці розповіді відповідав, що це окремі випадки. Ось черговий “окремий випадок” у Черкасах. Психічно хвора людина працює з дітьми і навіть отримує підтримку батьків з “русского міра” Продовжувати читання
Архів категорії: Освітянська українофобія
Практичний посібник зі спілкування з українофобами.
Сьогодні я замовляв візитки на фірмі, де уже робив це кілька разів. Мабуть там змінилися працівники і взяли когось, хто не зовсім розуміє, навіщо йому видали український паспорт та не читав закону про захист прав споживачів. Продовжувати читання
Україна” проти “Украины”
Автор Володимир Миленко Історія з Даною Яровою та “И так поймут” практично розкрила ту проблему, про яку у нас намагаються не говорити одні і майже не знають інші.
Але ця проблема є ключовою для розуміння ситуації. І про неї треба нарешті заговорити.
Проблема ця заключається в тому, що в Україні є дві великі спільноти з різним поглядом на майбутнє. Точніше, є і третя – але цю, ватників-русофілів, всі уже прекрасно знають. Мова про ті спільноти, які і на Майдані, і на війні – по одну сторону барикад.
Минулого тижня я створив табличку, у якій навів свої субєктивні уявлення про те, чим відрізняється киянин від кієвляніна.Ця табличка отримала найбільшу реакцію з усіх моїх текстів, звуків та відео, які були для мене набагато важливішими. Одна частина людей просто лайкала і перепощувала цю таблицю як важливу і цікаву інформацію. Інша – жорстоко коментувала, критикувала автора, звинувачувала його у всіх гріхах, називала нацистом, людиною, яка “разжигаєт” щось там, і так далі. Цікаво, що 99 відсотків коментарів були іноземною мовою. І це не була англійська, польська чи німецька. ні. Продовжувати читання
“У нас немає національних меншин. Іноземці приїздять і стають чехами, отримуючи чеське громадянство”
Автор: Лариса Ніцой
У Чехії в школах, ні в державних, ні в приватних, мову меншин не вчать. Ні два уроки, ні одна година, ні в якому вигляді, ви розумієте? Чи вчать у Чехії взагалі мови меншин? Вчать. Якщо хочеш, щоб твоя дитина не забувала мову дідів, можеш організувати приватний гурток і назвати його гордо «Мовна школа». Продовжувати читання
Українофобів у київській музичній школі переконали відмовитись від цінностей русского міра
Автор Наталка Федечко
Наше питання взяв на контроль департамент культури Києва. З другої чверті викладання буде українською!!!
Продовжувати читання
Кордон – це не колючий дріт, рів чи контрольно-слідова смуга. Це – мова!
Автор: Лариса Ніцой
Їдемо з Чехії на екскурсію в Німеччину. Ну, про європейські кордони між країнами ви вже знаєте. Не кордон, а сміхота. Ні тобі колючого дроту, ні прикордонників з вівчарками, які рвуться з повідка, ні «відкрийте багажник, покажіть, що везете».
Їдемо. Населений пункт. Вулиця. Будинок під номером 159 – це Чехія, а будинок під номером 160 – Це Німеччина. Усе, що до будинку 159 – виключно чеською мовою. Усе, що під номером 160 і далі – виключно німецькою. Продовжувати читання
Освітянська українофобія починається з міністерства?
Автор: Лариса Ніцой
Після наради в Міністерстві освіти поступово виходжу зі стану «нокдаун». По-маленьку відновлюю здатність розмовляти. Продовжувати читання
Новий закон про освіту легалізує українофобію?
Автор: Лариса Ніцой
Новий закон про освіту – і знову радість для язиких. Наша влада про них подбала, а нас, українців, знову кинула. Не вірите? Читаємо. Законопроект, Продовжувати читання
Сумна історія “бандерівців” з Донбасу
Фото з самого першого мітингу, який був организован під прикриттям місцевої міліції. Чоловік ще не був участником АТО, але ми самі, лише мі зі всього міста, намагалися це припинити. Дзвонили в СБУ та депутату Анатолію Гриценко (чому йому – тільки його номер як депутата був у мене в телефоні ще з Майдану). Мітинг не відбувся – Гриценко допоміг, не знаю як, але він. Після цьго о нас пішла мова містом, щр ми “бандерівці”.
Автор просить не оприлюднювати своє прізвище і місце проживання – боїться за свою безпеку.
Все почалося ще в Донбасі. Там ми стали «чужими серед своїх», коли чоловік пішов добровольцем в АТО. У маленькому шахтарському містечку всі про всіх все знають, і таку «пристрасну любов» до України зовсім не вітали. Продовжувати читання