Людмила Замкова

На 15-ту річницю  дня народження мого сина, у нас відбулася цікава розмова про вступ.

Тоді ми вперше усвідомили, що наш син вже  доросла людина.  Розуміючи, що він йде до 9 класу і є рік на роздуми:  лишати середню школу та йти в коледж, чи ні? Наше демократичне виховання не дозволяло втручатися в процес вибору сина, а тільки  стежити та обережно допомагати. Він одразу відмовився від ідеї йти після 9 класу, відверто сказав що не готовий ще до таких змін, а краще за два роки школи займатиметься  поглиблено обраними предметами, для вступу в ВНЗ.

На той момент ми зраділи,  ще є два роки для усвідомлення, що син пізніше йтиме в доросле життя, дитинство найщасливіша мить життя…і ця ідея нам сподобалася . та задовільнила батьківську бентежність.

Далі була конкретна заява про вибір професії, що нас знов повернуло до попередньої розмови, і ми таки зрозуміли, що це вже не просто перехідний вік, а чітке усвідомлення.

Обрана професія , особисто мене  не дуже здивувала, бо сама мала за плечима досвід в цій сфері. Це була  психологія.

Почалися різні тренінги, вивчення та читання літератури, син і справді прагнув вступити в ВНЗ на психологію.

Промоніторивши  ВНЗ  України, поговорили з сином і вчергове зрозуміли, що вибір зроблено. То був ВНЗ іншої країни! Отут вже і наша родинна демократія хитнулася за всі роки. Чому Польща?

Аргументи були переконливі:

В школі я вчуся добре, ЗНО здам добре, якщо родина хоче, щоб я вступив в ВНЗ України –  можу обрати заочну форму навчання, але в Варшавський ВНЗ таки хочу вступати бо там матиму розвиток,  відстань від домівки та зможу оцінити реальність  життя.

• Як ти вступатимеш без польської мови?- питала я
• Я вже записався на курси польської мови – сказав син.
• Наші витрати не передбачали ще ці курси – казала я
• Я знайшов підробіток в інтернеті і відкладаю давно кошти – дивував нас далі син
• Ти маєш і так купу додаткових факультативів – заперечувала я
• Я вже розпланував свій тиждень, так, що матиму час ще на кіно та театри – не відступав наш син

І ще купу діалогів, годинами, кожен день……

Таки я здалася  , аргументів ставало все більше.

І на початок 11 класу зрозуміла, що не тягну тої історї – взагалі)  Рік до вступу але часу немає, почалися розмови з батьками в яких діти вже вчилися в Польщі, було багато різних думок, та всі історії відрізнялися дуже одна від одної.

Я зрозуміла, що кран має ремонтувати сантехнік , і почала з вибору компанії, яка надає послуги вступу в польский ВНЗ. Тривалий час я обирала і довго не могла знайти, ринок переповнений пропозиціями, і  багато «шарлатанів»,нарешті обрала  http://posvita.com.ua по-перше, вони єдині мали нормальний діалог зі мною по телефону, не як консультант з Емвею, а по-людськи і враховуючи мій рівень свідомості, далі запросили в офіс, де вже я мала зустріч безпосередньо з директором компанії Сергієм.  Одразу сказала, що мені потрібен пакет «документів» і можливо консультування з певних питань. Я звернулася до них в квітні, тому мала переваги та знижки на 100 євро, а це таки суттєво. На зустрічі мене розпитували деталі і розповідали що маю знати, які ризики, про певний рівень  знання польської мови, в них є курси , які вони гарантовано дають вступ, вони вчать під ВНЗ обраний студентом. Але ми не користувалися курсами цієї компанії,  оскільки наш син вже вчився індивідуально два роки з вчителем, якого обрав.  Оплата мого пакету була в два етапи, і мені так було також зручно.

Всі рекомендації і чіткі завдання я отримувала на пошту, щодо рухів з мого боку.

І от прийшов час здачі тесту, це була Skype бесіда, з призначеним днем і годиною.

Син попросив   компанію Posvita безпосередньо в них здавати іспит, це дало змогу за проблем технічного налаштування не мати хвилювання та мати підстраховку з боку представників фірми. Тест здано – і далі віза..і начебто далі син –  студент  Польского ВНЗ

А от далі «неувязочка», я відволіклася різними нюансами які не описую тут бо то індивідуально і моя розповідь не дуже допоможе  і зовсім забула, що в мій пакет не входить – житло та супровід  дитини до ВНЗ. Тут і розпочалися клопітні дні. Я звернулася знов до компанії Посвіта та запитала як мені це вирішити та скільки потрібно доплатити , і незнаю з яких таких переваг, мені сказали, що допоможуть подати заяку в гуртожиток – безкоштовно. Потім я сіла і помоніторила сполучення та шляхи виїзду до Польщі і обрала для першого разу прямий автобус компанії  Еколайн. Оплатила квитки он-лайн.Обрала на сайті букінг – житло на два дні мого перебування, щоб все зясувати нормально вже в Варшаві.

Скільки коштували консультації української фірми і що, окрім запрошення на візу та скайп-співбесіди було зроблено фірмою?

Чому виникли проблеми з житлом? –   відповіді на ці питання будуть тут трохи пізніше. Також до вашої уваги сюжет про українські фірми з продажу дипломів, які називають себе університетами

Також читайте розмову з професором полоністики університету Варшавського