Київські архітектори, коли з ними спілкуєшся з кожним окремо – фахівці і кияни. А як зберуться разом і проектують – типові кієвлянє, яким плювати на столицю України. Вони готові замурувати місто у бетон і скрізь наставити житла. Попри те, що розуміють – план по житлу Київ виконав на 99 відсотків а план по інфраструктурі – на 40. Саме про це ми говорили з архітектором Євгеном Лішанським, який у 80 роках розробляв генплан Києва до 2005 року. Сьогодні у кулуарах Київради він презентував скандальний ДПТ, який пропонує колектор для річки Почайна… Послухайте його аргументи.
Захисники річки Почайна стверджують, що архітектори, які розробили ДПТ з колектором для Почайни – взяли грошей у забудовників. Доказів цьому не наводять, натомість дають документи, які, на їх думку, переконують, що річку треба зберегти
Факти і цифри про те, як ПІДРОБКА документів стає практикою роботи містобудівників і депутатів Київради при розробці детальних планів території. На прикладі ДПТ «В межах вулиці Вербова, Куренівська, Богатирська, Московський проспект, Набережно – Рибальська, залізниця в Оболонському районі” (Петрівка – Оболонь):
ДПТ ‘Петрівка – Оболонь »проходив громадські слухання з 25 жовтня по 25 листопада. Його вивішували в якійсь експозиції в Оболонській адміністрації. Інформація про ДПТ була опублікована в газеті “Хрещатик” від 27 Жовтня. Крім того, його і до цього дня можна знайти на сайті Департаменту Містобудування та Архітектури КМДА.
Етап II ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ СЛУХАНЬ ПОЧАЛИСЯ СПРОБИ ДОДАТИ В ДПТ ЖИТЛО
Консультативна архітектурно-містобудівна рада проводилася 17 грудня. По закінченню всіх виступів Анна Бондар, директор Департаменту, Сказала, що необхідно врахувати екологічні та історичні вимоги. У двох місцях рычку планується загнати під дорогу, русло вирівняти, уздовж гирла зміцнити бетоном
Межі ДПТ вже “гуляють”, і в них з’являється житло. Але це помічають присутні.
У протоколі зазначено вимогу – вилучити з меж проектування територію за розв’язкою біля Московського мосту, де пропонується розмістити одноповерховий будиночок …
Заключна архітектурно-містобудівна рада проводилася 18 лютого. Вимоги про річку не враховані. Але враховані вимоги про вилучення з ДПТ житлових будівель.
Етап IV ЖИТЛО У ДПТ було додано НА ПРОХАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ З ІНШОГО МІСТА
Найцікавіший етап. 26 лютого, тобто вже після закінчення терміну громадських слухань на ім’я Юрія Тація, ще заступника директора Департаменту, прийшов лист. Мицканюк І.П .. (громадський діяч з Івано-Франківська, зараз помічник депутата з фракції “Єдність”) від імені громадської організації “Суспільна ініціатива» – ІФ (зареєстрована в Івано-Франківську по вул Міхновського, б 11-А, кв 2) попросив «з МЕТОЮ РАЦІОНАЛЬНОГО розвитку Оболонського району» врахувати в ДПТ пропозиції з освоєння земельних ділянок: Будівництво “блочної садібної забудови” (інакше кажучи, котеджів) на ділянці поруч з садом каменів біля Облонської набережної Будівництво багатоквартирного житлового будинку в районі затоки Волковата (місці нинішньої Пожежної станції) У той же день Тацій звернувся до компанії – проектувальника ТОВ “Терра Проджект» з проханням “врахувати зазначені Пропозиції в проекті» ДПТ ‘Петрівка – Оболонь “. Заради прохання з Івано-Франківська наші чиновники і депутати пішли на порушення багатьох вимог містобудівного законодавства, та й просто на підробку документів. Заплановані котеджі і будиночок внесені в ДПТ що називається заднім числом. Заради них уже після проведення громадських слухань розширено межі ДПТ з 214 га до 230 га) Будинок на Волковатой проходить над лінією магісрального водопроводу (який доведеться переносити за гроші міста) Приватні котеджі перед садом каменів неподалік від набережної ніколи не пройшли б процедуру громадських слухань
Етап V незаконнї махінації були закріплені ШЛЯХОМ ГОЛОСУВАННЯ
22 березня ДПТ “Петрівка – Оболонь» було винесено депутатом Ігорем Кисельовим (теж Єдність) на засідання Постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування. Винесено з “голосу”, в порядку денному ДПТ не значився.
У ДПТ, який потрапив на Комісію площа 230 га, в яку входять і землі житлової забудови. У тому числі багатоквартирної – 2, 53 га, присадибної і – 1,94 і 0,55 га, відповідно.
До проекту відповідного рішення про його прийняття (згідно з проектом, це щастя мало статися ще 17 березня) додавалися різні документи, зокрема зауваження юридичного управління Київради.
У них чорним по білому говорилося: ЕЙ, ХЛОПЦІ, ДПТ НЕ ТОГО РОЗМІРУ! ЦЕ ІНШИЙ ДПТ, А НЕ ТОЙ, ЩО ПРОЙШОВ ГРОМАДСЬКІ СЛУХАННЯ! Це порушення закону “Про регулювання містобудівної діяльності”!
Однак депутати проголосували за ДПТ, він був прийнятий з рекомендацією врахувати різні вимоги. У тому числі і вимоги кооперативу “Мостовик” якому належить частина земель, що потрапляють під заплановану дорогу.
А 5 березня на засіданні Комісії були відхилені зауваження юридичного управління …
Підроблений документ потрапив до порядку денного сесії Київради на 14 квітня. ПІДСУМОК:
На голосування в Київраді пройшов документ, який не проходив процедуру громадських слухань. Якщо депутати проголосують за прийняття ДПТ ‘Петрівка – Оболонь », то залишки літописної річки Почайна будуть загнані під вулицю, поруч з Волковатою з’явиться нова висотка, а перед садом каменів – приватні будиночки.
Історична довідка
Історичний та культурний ландшафт долини річки Почайни
До давньої долини річки Почайна відносяться землі, що зараз знаходяться у Оболонському, Подільському та Шевченківському районі міста Києва.
В X столітті річка витікала із боліт на північ від залівних луків болонья, протікала через них, потім біля самої Київської гори, омивала Поділ, захищаючи його, як водний кордон, та зливалась із водами Дніпра лише біля Хрещатого яру, у тому місці, де зараз є колонна Магдебурзького права.
Річка Почайна вважається місцем хрещення киян під час прийняття христіанскої віри у 988 році. Згадується в Львівському літопису, Холмогорської літопису, Проложному житії св. Володимира, Південно-російській житії св. Володимира, Звичайному житії св. Володимира, Київському синопсисі, а також істориками та дослідниками минулого: Феодосіяєм Софоновичем у «Хронiцi з лiтописцiв стародавнiх» (XVII століття), Закревським Н.В. у “Описi Києва”, 1868, Daniel Ernst Wagner у праці «Geschichte des russischen» (1810), Берлінським М. Ф. у “Короткому описi Києва”, 1820.
У 2013 році гирлі річки Почайни на колонні Магдебузького права у 2013 році встановлено пам’ятну дошку, на якій вказано, що саме там у злитті хвиль Почайни та Дніпра у 988 році хрестилася Русь.
За століття русло річки було піддано трансформації кілька разів: в 1712, коли було прокопано канал, що з’єднує Почайну і Дніпро; в 1897 році, коли на місці Оболонського затоки була побудована гавань Імепертора Миколи II; в 1930 – при будівництві Північного залізничного півкільця, коли Почайна була відрізана від Гавані; і в 1972 – 1984, коли був побудований Мінський житловий масив і продовжена гілка метро станціями “Проспект Корнійчука” – “Героїв Дніпра”.
На сьогодні русло ріки представлено системою озер Опечень (Йорданське, Кирилівське, Андрієвське (Богатирське, Пташине Лугове, Мінське), з’єднаних поміж собою системою колекторів (діаметром 1,2 м), котрі як і Почайна приймають води історичних приток: Коноплянки, Куриного Броду, Западинки річки Сирець. Нижче системи озер на земельній ділянці, розташованій під московським проспектом частина русла Почайни (близько 270 м) проходить у підземному колекторі. На поверхню землі Почайна знову виходить з протилежного боку Московського проспекту в невеличкому зеленому масиві праворуч ТОЦ «Плазма» (Московський пр., 12). Потім річка, протікає 1,5 км до початку вулиці Вербної, приймає воді Кирилівського струмка, а потім повертає до Дніпра і, проходячи вздовж насипу Північного залізничного півкільця, впадає в затоку Волковата. У той же час за насипом залізниці і вулицею Електриків знаходиться середня частина русла Почайни, яка зараз відділяється від Дніпра Рибальським островом (півостровом). У кінці XIX ст. вона являла собою Оболонську затоку.
Долина Почайни багата на знахідки археологіі, історичні місця та стародавні топоніми. Сама назва Почайна – це один з найстарших топонімів України.
У верхів’ї річки Почайни були виявлені залишки стародавнiх поселень VII – V тис. до н.е. (Дніпро-донецька культура), IV – III тис. до н.е. (мiдний вiк), III – II тис. до н.е. (пiздньо трипiльска культура софіївського типу), III – I тис. до н.е. (бронзовий вiк), XII – XVIII ст. до н.е. (культура многоваликовой керамики (бабинская культура), XVII-XV ст. до н.е. (тшинецько-комарiвська культура), перехідного періоду від чорноліської культури до ранньоскіфської періоду (VII – VI ст. до н.е.). А також відкрито найбільше по площі (25000 кв. м) стародавнє поселення, що існувало вісім століть: з II до н.е. — середина II века н.е. (зарубинецька культури), по (празька культура) V – VII ст. н.е.. Це унікальне поселення, в якому 66 житель були розташовані уздовж трьох витягнутих овалів.
Найбільш відомі історичні об’єкти долини Почайни це капiще слов’янського «Волоса, бога (скотiя)». Згадується у «Звичайному житію св. Володимира» (початок XIV століття), коли після свого хрещення великий князь повелів скинути у Почайну ідол слов’янського «Волоса, бога (скотiя)», що знаходився на березi, а не на горi.
А також стародавня пристань на річці Почайна. Перша згадка про неї відноситься до 734 г., міститься в найстаршому літопису – Лаврентіївському, слова «такоже постоиши оу мене въ Почаине якоже азь въ Суду то тогда ти вдамъ» належать княгині Ользі. Поширену наразi назву «Притика» отримала в XIX столітті, завдяки історику Максиму Берлінському.
Крім того до історичних обїектів відносяться і озера у долині річки, що завджи були з нею поязані та були частиною русла: озеро Довге (на старовинних картах також Опечень, Пічаня, Пічня, Пачаня) , наразi розбито на озера Йорданське та Кирилівське – згадується, як гирло річки Сирець та витік річки Почайна в «Румянцевскому опису документів київської сотні», багатьох путівниках XIX століття. Також це озеро зображено на картi підполковника Ушакова 1695 року, що була складена за вказівкою Петра I. Озеро Йорданське згадується, як витік річки (чи пов’язане з річкою) Почайна, а також як традиційне місце свята Водохрещення 9 січня на протязі багатьох столітть.
Таким чином можна казати, що річка Почайна у минулому була дуже важлива не тільки для побуту наших предків, захисту від ворогів, але і як сакральне місце, пов’язане з религійними уявленнями у різних епохах.
