Десь півроку тому до мене звернувся громадянин Таджикистану з проханням допомогти повернути заплачені університету Вістула за навчання сина гроші. З чеків я роблю висновок, що це десь півтори тисячі євро. Людина заплатила, підписала умову, але візу у Ташкенті не дали: причина стандартна – не доведена мета візиту… Отже людина не поїхала вчитися і вирішила повернути свої гроші. Її листування з університетом не увінчалося успіхом і тоді вона найняла мене, щоб я з ними поспілкувався. Півроку тривали переговори про отримання інформації. Я писав листи до університету, вони мені відповідали не те, що мені було потрібно. Я пишу сьогодні – відповідь отримую через місяць. Одразу пишу нового листа і знову місяць чекаю. Зрештою, після кількох десятків мейлів, телефонних дзвінків вимог додаткових документів, переадресацій з одного клерка на іншого, мені вдалося отримати відповідь по суті. І ця відповідь: ніхто нічого нікому повертати не буде. Виявляється, попри те, що людина візу не отримала, на навчання вона була зарахована і весь цей рік вважалася студентом. При цьому, я так розумію, сам «студент» цього не підозрював і чекав поки йому повернуть гроші. Разом з батьком, який, власне, за це заплатив. Не знаючи, з ким має справу.
Отже, на думку університету, підтверджену мейлом, скрін якого подаю нижче, людина могла вчитися онлайн, але не скористалася цією можливістю і через рік була відрахована. 
А отже… ще й винна університету понад 6 тисяч злотих за рік «навчання»… Я не мав можливості прочитати умову, бо люди, які мене попросили цим зайнятися умови не зберегли… Думаю, вони її підписали, не читаючи. І навіть знаю, чому так сталося та навіщо. Звичайно, це лише мої припущення, бо у цьому ніхто не зізнається, але це припущення грунтується на досвіді. Отже, на мою думку, НІХТО ВЧИТИСЯ НЕ ЗБИРАВСЯ! Більше того, в університеті ДОБРЕ ПРО ЦЕ ЗНАЛИ РАНІШЕ І ЗНАЮТЬ НИНІ. Однак продовжують наполегливо рекрутувати «студентів» з країн Середньої Азії. Якщо не вчитися, то що тоді? Тоді навіщо платити такі шалені гроші за контракт з навчальним закладом? Відповідь очевидна – щоб отримати візу і приїхати у Польщу та працювати тут НЕЛЕГАЛЬНО курєром в убері чи ще десь, але НЕЛЕГАЛЬНО. За останній рік я мав справу щонайменше з чотирма (окрім згаданого випадку) «студентами» з Узбекистану, які отримали візи студентські на підставі контрактів на навчання з Вістулою, а через три місяці були відраховані бо не зявлялися на заняттях. Усі згадані іноземці працювали тоді і продовжують працювати нині курєрами в Убері або таксистами. Питання не до університету – там все і так ясно: це їх бізнес. Власник університету вістула десь з тих країв, кажуть. Питання до прикордонників: чому це не припинити? Чому на етапі рекрутації не зупиняти таких «студентів» і такі «університети»? До речі, мотивацією для купівлі документу на студентську візу за дві тисячі євро є дивна практика консула у Ташкенті відмовляти у робочих візах людям з ідентичними документами. Заходить 100 людей з однаковими дозволами на роботу, котрих тут чекає роботодавець, розраховує на них. Виходить з візами 10, решта отримують відмову з причини що не довели мету поїздки. Тобто 10 довели а 90 з такими самими документами – не довели. Звичайно, як результат Вістула має масу клієнтів на навчальні контракти, потрібні узбекам таджикам і казахам тільки для отримання візи… Я не надто вірю у те, що хтось захоче у цій схемі навести порядок. Певно нелегальні курєри убера, котрі їздять без прав водія, паркуються на місці для інваліда і працюють так, що засинають за кермом, нікого надто у Польщі не лякають. Я застерігаю своїх читачів, передусім від користування найдешевшим сегментом убера чи болта чи взагалі таксі. Ну і закликаю обминати десятою дорогою генделик з продажу дипломів Вістула, якщо ви реально хочете вчитися. Отримати знання. А не лише візу для приїзду у Польщу з подальшим нелегальним працевлаштуванням. Звичайно ж, усе те, що я тут описав українською, я напишу до МЗС, до консула у Ташкенті (хоч і підозрюю що він – частина цього бізнесу), до прикордонників та до «університету». Якщо 4 відомих мені випадки – це виняток з правил, то вони якось мусять відреагувати. Або ж повернути гроші комусь, хто клюнув на їхню приманку, або ж припинити цю гидку практику, коли людина платить шалені гроші за послугу, яку не отримує. Я думав, що бізнес з продажу дипломів не перетнув український кордон, але тепер розумію – передовий досвід МАУП, НАУ та інших подібних генделів успішно переймають у Польщі. Нижче – мій старий, але актуальний сюжет про подібні генделі з продажу дипломів з України
