Як молодий український науковець знайшов себе у Польщі.

Розповідь українського науковця, який, через дурість і жлобство українських “освітян” став польським науковцем. Світ йде вперед, а українська освіта залишається на рівні збирання грошей на штори і хабарів за кандидатські та докторські. Ну, а потім чудова кар’єра в науково-дослідних інститутах НАНУ, де є маса різних приміщень для здачі в оренду… Цей текст я адресую людям, яких українська освіта ще не знеохотила до заняття наукою. Тікайте у цивілізовані країни. Домагайтеся результатів. Колись прийде час повертатися і рятувати країну від профанації. Тоді або вас покличуть, або самі приїдете. Поки що евакуація у цивілізацію – єдиний спосіб не перетворитися з науковця у торговця трусами на базарі. Далі – текст українського докторанта польського ВНЗ Sergii Mykhailyk

 

 

Розпочав свій шлях в науці, вступивши в аспірантуру Києво-Могилянської Академії. Одразу зверну увагу, що освіта в моєму першому університеті була дуже якісною Я досі пишаюся Києво-Могилянською Академією як ВНЗ і вважаю його найкращим на теренах України. Мої проблеми пов’язані виключно з аспірантурою там, а це трохи інше. Ну і частково з адміністрацією Але я відокремлюю викладацьку і студентську частину від решти. Я впевнений що Могилянка є виключенням з правил, не хотілося б щоб читачі подумали погано про неї Це останній острівець українства серед вузів

Отже, в аспірантуру я вступив за спеціальністю “Генетика”. Основний напрямок – генетика рослин, зокрема пшениці. Займався дослідженням генів, що кодують запасні білки пшениці. Дослідження мали фундаментальний характер, Якщо коротко то вивчав зміни, що відбуваються в геномі рослини внаслідок привнесення чужинного генетичного матеріалу (природнім шляхом як результат схрещувань) від близькоспорідненого родича. Таке привнесення викликає так званий геномний стрес, коли геном «втрачає клепку» і намагається якомога швидше адаптувати цей новий генетичний матеріал (видалити його, переробити, підлаштуватися під нього). Потенційно, ці дані можуть бути використанні в ґалузі селекції рослин, очевидно в поєднанні з іншими фундаментальними дослідженнями.

Конфлікт з керівництвом: Аспірантуру закінчити не вдалося через конфлікт з керівником дослідження. Керівництво вважало, що наш матеріал є безцінним і не хотіло співпраці з іншими дослідниками «бо вкрадуть», я в свою чергу хотів набиратися досвіду всюди де було можна, ділитися результатами і спільно публікуватися. Почалося все з симпозіуму в Австрії на який я подав реферат свого дослідження для стендового виступу. Мій реферат пройшов відбір і я отримав запрошення на конференцію. Однак керівник не погодився виділити на подорож гроші, аргументуючи це: «Тому що у вас немає експерименту» (моє дослідження було суто біоінформативним, результатом натхнення і браку коштів). Це було прикро, оскільки на момент подачі було оголошено: «Подавайтеся, якщо приймуть – гроші на подорож знайдемо 100%». На диво, за деякий час організатори симпозіуму прислали запрошення для мене виступити усно з результатом свого дослідження і дізнавшись про брак коштів погодилися проспонсорувати пов’язані витрати. Все це викликало незадоволення мого керівництва в лабораторії. Останньою краплею стала моя поїздка в Польщу (про це буде трошки далі) по поверненні з якої мені дали зрозуміти, що я не зможу захиститися в найближчі роки 3-4, після цієї розмови я пішов з лабораторії, і як на той час думав – з науки.

Наукові мобільності: За рік до того як піти з аспірантури зустрівся з польським професором на конференції в Одесі, розказав про свою тематику і отримав запрошення на проведення короткого дослідження в польській лабораторії, що володіла необхідною мені сучасною методикою. Методика називається флуоресцентна гібридизація in vitro (FISH) і полягає в візуалізації генетичного матеріалу інтересу на хромосомах і відповідно його локалізації (див. рис). Методика складна, вибаглива, певні етапи потребують прямо таки натхнення, і я б сказав є найскладнішою з якою зустрічався в біології

Тримісячну мобільність забезпечила відома європейська програма Erasmus+ яку сам запропонував польський професор. Бюрократичну складову програми на 99% забезпечив саме польський університет – запрошення, підписання договору між університетами, супровід документації в отриманні візи, поселення по прибуттю та ін. Фінансувалася програма за рахунок Європейського Союзу і доволі щедро – 750 євро на місяць + оплата перельоту в обидва боки. Цю програму раджу всім студентам, вважаю прямо необхідною для молодого вченого, на жалкуйте зусиль щоб отримати таку можливість. Від свого університету на той час отримував лише перешкоди і запевнення що нічого не вийде – нічого персонального, просто люди які відповідали за підписання умови між університетами не хотіли робити зайву, як їм видавалося, роботу. Ситуацію покращив лист професора і координатора програми з польського університету з проханням вказати на офіційну причину неможливості підписання умови. Після цього все пішло як треба.

Мобільність пройшла вдало, швидко опанував методику, отримав багатообіцяючі результати про можливість використання методики FISH в дослідженні генетичного геному пшениці з привнесеним чужинним генетичним матеріалом.

По поверненню в Україну полишив аспірантуру і влаштувався працювати перекладачем в патентне бюро. За рік отримав запрошення від того ж польського професора приїхати до них і доробити дослідження, використовуючи програму UNESCO для молодих вчених.  Ця мобільність тривала також три місяці.  Результати виявилися ще більш багатообіцяючими, зараз чекають свого часу для публікації в хорошому науковому журналі.

Вже тоді отримав запрошення від професора вступити в аспірантуру і працювати у них в лабораторії. Я відмовився, оскільки стипендія аспіранта на той час була вкрай низькою, до чого професор поставився з повним розумінням. Однак за якийсь час отримав повідомлення від професора, що вони отримали  суттєвий грант на дослідження в якому є окрема стипендія для докторанта і що вони б хотіли б мене бачити в цьому проекті. Проект має назву OPUS16, тема: Cytogenomic analysis of some aspects of the nuclear genome organisation in the polyploid model grass Brachypodium hybridum and its evolutionary ancestors.

Вступ в польську докторантуру: Загалом я не планував переїздити в іншу країну, чудово почувався в Києві і в українському соціокультурному просторі. Однак за якийсь час відчув тугу за науковою діяльністю, дуже не вистачало відчуття, що робиш щось значуще, а не лише заробляєш гроші. Тому, подумавши якийсь час, пристав на пропозицію професора і минулого року пройшов відбір в докторантуру і в грант. Відбір в докторантуру відбувається в декілька етапів: маєте написати науковий проект на 4 роки (тут очевидно вам допоможе керівник), презентувати його комісії в якій також присутні експерти з інших університетів з подальними відповідями на питання (можуть бути як по проекту так і загальні), окремо оцінюються ваші публікації, раніше отримані гранти і виступи на конференціях.

Для участі в проекті потрібно зібрати публікації/виступи/гранти, оздобити це діло супровідним листом і пройти співбесіду з керівником проекту (загальні питання, роказазти про навички, що вмієш, показати бажання працювати). Відбором докторанта в проект займається особисто керівник проекту і, відповідно, рішення приймає він, тому дуже бажано щоб за вас могли замовити слово, або щоб ви мали змогу попрацювати з цим професором раніше. Конкуренція в докторантуру була на той час невисока – менше двох людей на місце, але можна не набрати необхідної кількості балів, тому треба зважати на це. Всі документи, співбесіди і взагалі все-все відбувається англійською мовою (бажано мати сертифікат, але можна і без нього якщо продемонстуєте прийнятний рівень на співбесідах). Для вступу в польський ВНЗ потрібно мати присяжний переклад і апостилювання диплому та додатку до диплому.

Проблем додавала реформа аспірантури в Польщі яка почалася якраз з минулого року. Суть реформи полягала у відміні поняття «аспірантура» і введення нової інституції «Докторська Школа». Безперечним плюсом реформи є той факт, що стипендію докторанта тепер може отримувати іноземець, перші два роки вони становить 2100 злотих, потім два роки 3200. Мінусами є велика кількість предметів під час навчання і завантаженість документами (робочий план, дослідницький план, щорічні оцінювання наукової роботи, купа інших паперів).

Витрати на життя: Університет забезпечує гуртожитком – 520 злотих на місяць. Це кімната з окремою маленькою кухнею і раковиною; кухня, туалет і душ спільні на коридорі. За всім щоденно доглядають прибиральниці. У такого типу гуртожитках проживають аспіранти і молоді викладачі, тому там спокійна атмосфера,  вечірки бувають рідко. Сам гуртожиток розташований за кілометр від університету, поблизу парк і озера, дуже гарна територія. За 1100 злотих можна зняти окрему квартиру з кухнею і ванною в тому ж гуртожитку. Страхування безкоштовне від університету, не знаю про його якісь, ще жодного разу не користувався. Мобільний зв’язок і інтернет – разом 80 злотих. За  більш ніж рік в Польщі мої витрати не сягнули більше 3000 злотих на місяць, враховуючи подорожі додому і за кордон. У середньому це 2000-2400 злотих в залежності від покупок (телевізор, взуття, одяг та інше). Бували місяці коли витрачав по 1500 злотих (особливо під час локдаунів).

Чи вистачить стипендії на життя? Загалом стипендії від Університету в 2100 злотих точно вистачить на життя, 3200 буде жити абсолютно комфортно. Однак потрібно не забувати про грантову систему Польської Академії Наук, де докторант (навіть іноземець) може виграти свій власний мінігрант на 1-3 роки з додатковим фінансуванням до своєї стипендії (до 1500 злотих на місяць). Такий тип проектів називається Preludium і шанси його отримати цілком непогані – близько 10% (це насправді не мало, гарно написаний грант має шанси десь 50/50). Подаватися можна щороку, комісія оцінює всі заявки і вказує на мінуси, тому можна покращувати рівень аплікації щоразу збільшуючи шанси. Але грантова система наразі теж зазнає змін, тому раджу стежити за цим в режимі реального часу. Однак так чи інакше в мене склалося враження, що фінансування науки в Польщі збільшується – вас не залишать без можливості отримати фінансування, якщо зможете довести, що ваше дослідження того варте.  

Про дослідження: Наразі навчаюся на другому курсі докторантури, займаюся дослідженням рибосомальних генів модельного злаку Brachypodium hybridum в рамках вищезгаданого проекту OPUS. Суть дослідження зводиться до відкриття механізмів «ядерцевого домінування». Як відомо клітини всіх живих створінь головною мірою складаються з білків, нуклеінових кислот (ДНК та РНК) та ліпідів (жирів). Всі білки наявні в наших клітинах будуються у так званих рибосомах – структурах з білка та РНК які відіграють роль маленьких фабрик для синтезу білків. Білки рибосом кодуються рибосомальними генами – дуже консервативними (сталими, незмінними, подібними) генами які розташовані на хромосомах підряд один за одним в сотнях і тисячах копій. Ці гени є край важливими для життєздатності клітини, помилки у них призводять до неможливості утворення рибосом, синтезу білків і відтак негайної смерті клітини. Однак на даний момент дуже мало відомо про механізми регулювання цих генів, є такоє суттєві пробіли в розумінні функцій їх структурних елементів. З цікавого, при утворення нового гібриду (коли два близькоспоріднені види схрещуються і утворюється новий вид) часто рибосомальні гени одного виду в новому гібриді вимикаються, а ті ж самі гени іншого виду стають відповідальними за синтез рибосом. Цей механізм вимкнення/активації дуже точний і не дає збоїв, однак чому так відбувається і які механізми лежать в основі цього процесу досі не відомо, не зважаючи на близько 80 років досліджень. Мені здається що зараз ми стоїмо на межі відкриття, оскільки з’явилися нові механізми розшифровки ДНК (для бажаючих можна почитати про прориви в технологіях розшифровки ДНК – PacBio та Nanopore sequencing). Цей феномен спостерігається як у рослин так і у тварин. Користь дослідження може бути  при створенні нових гібридів рослин, однак на данному етапі дослідження носить чисто фундаментальний характер, що не заважає йому щедро фінансуватися урядом Польщі за рахунок платників податків.

Колектив і лабораторія: Працею повністю задоволений, єдине, що не подобається – завантаженість в Докторській Школі, як на мене забагато предметів, однак вважаю це платою за порівняно високу стипендію. Навчатися все одно не важко, просто буває затратно по часу. Вражений професіоналізмом колег – система побудована таким чином, що викладач чи працівник лабораторії буде звільнений якщо не публікуватиме наукових статей у peer-reviewed журналах. Спочатку думав, що це формальність, однак був свідком як одна колега що не друкувалася вже тривалий час була переведена з лабораторії в інший відділ на адміністративну посаду. На перший погляд виглядає неприємно, однак задоволені лишилися всі. Така система допомагає тримати високий рівень викладачів і мотивує до наукової діяльності на достатньому рівні. Стосовно професіоналізму може навести приклад. Коли я прийшов до лабораторії, познайомився з колегою яка навчалася на третьому році аспірантури, однак хотіла піти з лабораторії не завершивши наукової роботи через сімейні обставини (шлюб і переїзд чоловіка в іншу країну). Це мало бути неприємною новиною для керівництва лабораторії і проекту в якому вона брала участь. Однак після розмови на неї ніхто не образився, їй пішли назустріч, спланували її роботу в лабораторії до від’їзду і дозволили завершити публікацію і написання дисертації за кордоном. Вона вже народила дитину і наступного місяця має захист онлайн, який без сумніву успішно пройде. Приклад вирішення проблеми коли всі лишаються задоволені, такого поняття як «образа» тут не існує.

Лабораторії оснащена основним обладнанням необхідним для молекулярної біології і цитогенетики. В роботі використовуємо наступні методи: звичайний і 3D FISH, GISH, RNA-ISH, RT/g-CAPS, CRISPR/CAS систему, клонування, трансформування, методи роботи з РНК, ДНК та білками, розвинуті методики культивування клітинних культур, конфокальну мікроскопію, різні типи blotting’у, звичайний і RT-PCR та інші. Маємо в наявності пристойний мікроскоп для цитогенетичної роботи (див рис.) а також сучасний конфокальний мікроскоп спільний від університету, наскільки мені відомо найближчим часом буде куплений електронний мікроскоп (близько 15 млн злотих). Таке оснащення + грантове фінансування дозволяє тримати науку на пристойному рівні, в моїй тематиці співпрацюємо з лабораторіями США, Японії, Чехії та Іспанії (професори з цих лабораторій часто бували в гостях до пандемії, вчили нових методик, вчилися самі, обмінювалися ідеями)

 Культурна адаптація: Адаптуватися було легко через культурну подібність – різниця в «менталітеті» не є дуже помітною, всі так само люблять зібратися на пиво після важкого робочого тижня чи з’їздити в гори на вихідні. Як українець мав переваги у вивченні польської мови, що дається досить легко. Розуміти мову можна доволі швидко, як тільки опанується певна кількість слів, що не мають спільних коренів або мають відмінне від української значення. Решту можна зрозуміти з контексту. Нормально мову так ніде і не вчив, хоча відвідував тримісячні курси від університету, якими лишився вкрай незадоволений, добре, що курси були безкоштовні. Думаю мені просто не пощастило з викладачем, оскільки ця мовна школа має хороші відгуки. Ще з англійської знаю, що мені краще вчити мову не по підручниках і через граматику і структуру мови, а шляхом якомога частішого використання, «хапаючи» мову шматками. Відразу намагався говорити, спочатку окремими словами, потім короткими реченнями, потім речення складніші, десь за пів року від початку докторантури вперше за зустріч з друзями не використав жодного слова англійською. Тоді зрозумів, що вже можу спокійно спілкуватися. Думаю найбільше допомогло те, що в оточенні були поляки – таким чином занурився в мову відразу. Досі роблю купу помилок, як фонетичних так і граматичних, однак їх стає все менше. Зауважень, що використовую мову неправильно не мав жодного разу, навпаки прошу оточуючих вказувати на помилки. З моїх спостережень полякам приємно що хтось вчить їхню мову і культуру, і вони радо тому допомагають.

Проблеми: найбільшою проблемою очевидно є туга за домом і рідними, за друзями і мовним і культурним середовищем. Одним словом типові для експатів проблеми, які значно погіршилися через пандемію. Іншим недоліком є складність оформлення права на тимчасове перебування на території Польщі. На мою думку це є найбільшою проблемою для студента. Виготовлення національної візи не є складним, однак вимагає перебувати на території України 2-4 тижні, що не пасує ритму досліджень. Віза видається максимально на рік. Виготовлення карти тимчасового перебування (karty pobytu) займає від 8 до 12 місяців в моєму місті

Поради і висновки:

1. Обов’язково прикладайте усіх зусиль щоб отримати можливість наукової мобільності. Чим більше ви отримаєте знайомств, чим більше опануєте методик тим краще буде для вас.

2. Перед вступом в аспірантуру для наукової роботи зважте всі за і проти. Я б навіть радив зробити перерву на рік-два якщо вагаєтеся. Це тривала і важка праця і вона не про гроші. Докладаючи аналогічної кількості зусиль можна заробити значно більше в інших сферах.

3. Я б не радив планувати якийсь підробіток під час аспірантури, це повноцінна праця, часто доводиться працювати понаднормово. Плюс ви ніколи не знаєте як піде дослідження і які будуть результати.

4. Якщо таки наважилися на вступ, дуже ретельно вибирайте лабораторію і керівника. Саме ви маєте його обирати, а не він вас. Лабораторія має мати публікації, зважайте на кількість і якість. Не йдіть до лабораторії яка тривалий час не має хороших публікацій, навіть якщо вам там подобається.

5. Польща є хорошим варіантом для отримання ступеня PhD. Порівняно низька ціна життя, економіка, що зростає, мова і традиції близькі до наших, близьке розташування до України.

Щоранку о 6.00 за Варшавою та щовечора о 22 за Варшавою – відповіді на запитання з питань легалізації перебування у Польщі в ефірі “Радіо без цензури”. Переходьте за лінком і слухайте українське цілодобово

Facebook Comments
Share on facebook
Share on twitter
Share on linkedin

Супутні публікації