У мене часто питають, скільки чекати на отримання карти тимчасового перебування у Польщі (karta pobytu czasowego) та з якої причини можуть відмовити?
У мазовєцькому воєводстві від моменту коли з’явилося повідомлення у онлайн справі, що рішення ухвалене, до моменту відбору карти побиту проходить десь місяць – два. Коли уже є рішення, а ви хочете знати воно позитивне чи негативне – дзвоніть на номер 22 6956773 Далі обираєте потрібну мову, обираєте ваш варіант (побит часовий чи побит сталий) далі автомат просить вписати номер справи. Це номер після цифр 6151 у сигнатурі. І рік. Вводите без крапок. Тут є особливість. Якщо ви все введете правильно – вам відповість автомат/ Якщо ж введете абракадабру, головне щоб збігалася по кількості цифр – вас зєднає з живою людиною. Наприклад 2022 2022 введіть. Потім може попросити дату народження. Теж не вводьте правильно теж введіть 2022 02 02 Наприклад. І тоді відповість оператор, якому назвете сигнатуру і спитаєте чи чекати смс чи листа? Якщо скаже – чекайте смс, отже ви отримаєте карту побиту. Якщо скаже чекайте листа – отже це відмова. Пришвидшити отримання карти можна певно, але я таких випадків за 5 років не знаю. Можна написати листа і попросити видати швидше, пояснивши чому вам це треба і додавши документи. Може змилуються. Наприклад, у вас уже куплений квиток на літак, чи ще щось таке.
Щойно (28 09 2022 о 8.57 ) карти забрали троє членів родини у Опольському воєводстві. Ця справа тривала більше року. У липні 2021 року був поданий вньосек. Поштою. Бо інакше у Опольському воєводстві неможливо. Тільки у квітні 2022 року надійшла черга на відбитки для матері і дітей. Десь у липні прийшли позитивні рішення. І від липня до кінця вересня ми чекали на вироблення пластику. Так нині це працює у Опольському.
У кожному воєводстві по-різному. Найгірше у Поморському, найлегше у Любельському. У більшості воєводств подавати доводиться поштою і чекати на відбитки доводиться інколи більше року. А потім ще рік після відбитків. При цьому у Дольношльонському наприклад є “правники”, родичі яких працюють в уженді. Тоді для вас широка дорога. Нещодавно пару таких корупціонерів заарештували у Вроцлаві, але краще поки шо не стало.
У Куявсько-Поморському ситуація з записом на відбитки теж така сама. Термінів у календарі немає. Доводиться чекати листа і потім записуватися через телефон. Від дня подачі до дня здачі відбитків теж пройшло чимало часу. Десь місяців зо три. Ну і три місяці до отримання карти від ухвалення рішення. Бо карти друкуються для всієї Польщі у Варшаві. Нагадую, що очікуючи на рішення по карті побиту, людина може легально працювати, маючи дозвіл на роботу. (робота громадян України регулюється законом від 12 березня. Там уже і дозволу не треба. Тільки умова і зголошення до уженду) Найшвидше поки що отримана карта побиту трохи більше як за три місяці. 
Це з одним донесенням документів. Найкумедніше, що єдина людина, яка нічого не доносила і у неї нічого не вимагали, а після подачі просто через якийсь час прийшла смска –«прийдіть заберіть карту побиту» – це хлопець, який взагалі ні дня легально не працював на території Польщі, хоча заїхав по робочій візі. От просто лояльний інспектор трапився – і все вийшло. І цей чоловік відповів польській державі взаємністю. Він працює легально, успішно будуючи метро у Варшаві, платячи податки і інтегруючись у польське суспільство.
На жаль, вистачає і негативних децизій. У Мазовєцькому про дрібну помилку дізнаєшся з негативного рішення. Напередодні (27 09 2022) Гарні новини приніс листоноша: шеф udsc анулював відмову воєводи і зобов’язав видати карту побиту на 3 роки громадянину Молдови (моєму клієнту). Здавалося б, нічого особливого, але якщо згадати що справи там тягнуться по три роки середньо, а цю я почав у червні 2022 року і закінчив у вересні того ж року – це треба вважати чудом. А якщо згадати, що законом від 8 квітня затягування справи не вважається бездіяльністю уженду – це ще й велика удача. Дай боже більше таких гарних новин. У цьому випадку людині відмовили через дрібну відмінність інформації старости від załącznika 1, яку роботодавець міг легко усунути. Ця відмова була спричинена тим, що побитом часовим працівника ЗАЙМАВСЯ РОБОТОДАВЕЦЬ. А це завжди чи майже завжди шлях до відмови. Така вже традиція у людей на Маршалковській, що про дрібну помилку у документах вони повідомляють у негативний децизії. І поки що з цим нічого вдіяти неможливо. Треба просто не дати їм відмовити, виконавши усі вимоги. Або ж доведеться домагатися правди у апеляції. А там понад 50 тисяч справ…
При цьому, системи у негативних децизіях теж я не простежую поки що. Все – справа випадку. Наприклад, робив карту побиту чоловікові і дружині. Однакові документи, подавали в один день, доносили документи одночасно. Результат: вона отримала карту побиту на три роки. Він – відмову. Чоловік отримав карту тільки у 2020 році. При подачі на наступні карти відмовили уже і дружині. Але рішення в апеляції було на її користь. Чоловіка я подавав двічі. З другого разу отримав правильне рішення. У цій же родині, яка живе в одному місці я робив карти побиту двом донькам. Одна уже має карту побиту на три роки – інша отримала листа про те, що її вньосек залишено без розгляду, бо вона не забрала на пошті лист і не донесла документи. Розумієте, так? Лист про те, що вона не забрала лист дійшов до адресата. А попередній чомусь не дійшов. У цьому випадку пошта польська вирішила долю дозволу на перебування і побит. Навчений цим сумним досвідом я більше не погоджуюсь на те, щоб листи йшли до клієнта. Тільки на мою адресу. І це правильно. За пять років жодного листа моє поштове відділення не загубило.
У іншому випадку, пошта польська розпорядилася долею чотирьох (уже пятьох) людей з Харкова. Теж, до речі, людина з русского міра з метою економії 50 відсотків на моїх послугах перейшла на українську без жодних проблем і говорить зі мною українською. Хоча багато хто стверджує, що у Харкові це неможливо. Можливо, просто треба, щоб це було вигідно. Тобто, щоб людину, яка не говорить українською не приймали на роботу вище підмітайла. Щоб не видавали такій людині паспорт громадянина України. Бо громадянин України – це людина, яка знає мову своєї країни. Так от, харківян у Варшаві шукали за однією адресою, щоб вручити їм лист з відділу справ іноземців, а вони жили за іншою, яку і вказали у вньоску. Тобто, хтось щось переплутав, а нам довелося писати апеляцію, щоб ця людина могла і далі зі своєю родиною перебувати у Польщі. Ту справу завершив хабар, до речі. Вони десь отримали документи, що мають польське походження і уже мають карти сталого побиту та подалися на громадянство. Але я фальшуванням не займаюсь, тому це робив уже хтось інший.
Таким чином, поки що справа легалізації перебування у Польщі – багато в чому – лотерея. Однак, все це у десятки а то і сотні разів легше вирішити, ніж подібні проблеми вирішити в Україні. В Україні до міграційної служби без тисячі баксів іноземцю краще не підходити. І цим Польща вигідно відрізняється від України. Тут чиновники служать польській державі і не сприймають свою посаду як місце заробляння грошей на хабарях. Вони з повагою ставляться до відвідувачів і я відповідно ставлюся з повагою до них. Їх є за що поважати. Хоча б за те, що вони реагують на писульки іноземця про їх роботу і удосконалюють її.
