Освіта продовжує збирати гроші з батьків і батьки покірно платять. Бояться, що не заплативши, не давши подарунка вчителю, обрікають дитину на проблеми у школі. Боротися з проблемою наважуються одиниці. Система намагається таких людей задавити і нерідко їй це вдається завдяки переляканій люмпенізованій більшості. Під цим текстом батька школярів з Дубна на Рівненщині, прошу у коментарях залишити ваші історії. Уважно подивіться відео. Людина кілька років працює над цією темою.
В ДНЗ №6 міста Дубно завідувачка створила Договір, згідно якого, батьки повинні забезпечувати фінансово садочок ( ремонт тощо). Але після наших постійних візитів до цього ДНЗ, завідуюча – Нестеренко Тамара – скасувала цей Договір. Нестеренко за свою незаконну діяльність не покарана, попри неодноразові звернення до керівника відділу освіти Вадима Нетреби.
Завдяки телефонному дзвінку на гарячу урядову лінію нарешті в місті почали виділятися кошти на миючі засоби в ДНЗ. Але паралельно з тим, з батьків продовжувалися збиратися кошти, бо нібито, коштів не вистачає. В 2015 році, наприкінці навчального року, місцева журналістка надрукувала статтю про побори в освіті. Ось він.
Не корупція, а меценацтво! В попередньому номері «Скриня» піднімала питання, що стосуються добровільно-примусових внесків в навчальних закладах нашого міста. З цього приводу були опубліковані коментарі дубенчан. Тож, наш кореспондент, вже вдруге, відправився поспілкуватись на цю тему з начальником відділу освіти Вадимом Нетребою. За збігом обставин чи ні, але кореспондент «Скрині» потрапив на збори директорів навчальних закладів, які проводив головний освітянин міста. Присутні досить «гостро» відреагували на диктофон, що був у журналіста. Кілька разів один із директорів голосно оголосив, що даний диктофон включений. Тож з цієї «веселої» ноти розпочались обговорення. Представники міської освіти одразу «пішли в наступ» на активістів, можливо, й не до кінця розуміючи в чому їх звинувачують. Докори дістались і нам. Директор загальноосвітньої школи №1, Дмітрієва Вікторія Миколаївна каже «Наприклад, наш навчальний заклад вже досить давній (103 роки) і потребує великих капіталовкладень. Хоч за цих 3 роки за кошти місцевого бюджету зроблено чимало роботи (повністю нова проводка, капремонт спортивного залу заміна вікон в залі і укріплення фундаменту). На даний момент проводяться ремонтні роботи в двох кабінетах, де будуть проводитись навчання. Кошти на це все потрачено колосальні, але цього не достатньо. Тому інколи батьки самі, свідомо, виявлять бажання допомогти. А це тому, що хочуть, щоб їх діти навчались в належних умовах. І я не згідна з тим, що ви пишете називаючи слово «корупція» і «хабарництво», яке можна замінити на такий термін, як – «меценацтво»». Після цих слів педагоги почали згадувати історію, як колись школи були на утримуванні благодійників і те, щоб вчитись, треба було мати чималі статки і т.д. Вікторія Миколаївна в продовження теми запропонувала – На даний момент в нашому місті немає потужних меценатів. Тому я хочу звернутись до вас, до «правих», як до громадської організації, пройдіться по підприємцях і по людях, які мають гарні прибутки й попросіть, щоб вони стали меценатами освіти. Допоможіть школі! Тому, що яких би коштів не виділяла держава, їх завжди бракує. Мабуть, це питання потрібно піднімати на вищому рівні, але нехай тоді об’являть, що навчання є платним і нехай це буде офіційно, і з квитанціями. Також, хочу ще сказати, що техпрацівниця в нас отримує 1200 грн. і я не можу її заставити за цю зарплату купувати собі рукавички та деззасоби. Для цього в нас є батьківський комітет до якого ні я, ні жоден вчитель не маємо ніякого відношення. Директор навчального закладу № 3 Черепок Микола Михайлович доповнює колегу – Добудова до нашої школи відбулось в 1961 році, а перший спортзал був побудований в 1959 році. Тому зараз це все теж потребує капітальних ремонтів. На все будуть потрібні кошти. А слово «корупція» нас ображає! Я багато років пропрацював в школі і ні разу не мав ще відпустки. Бувало так, що приходилось закотити рукави на сорочці і працювати разом з дітьми та батьками, щоб на початку навчального року було приємно зайти в клас. Ніхто ж не хоче, щоб діти більшу частину дня проводили в запущених кабінетах. Хоч це задоволення не з дешевих… Щоб уникати довгих монологів громадський активіст, Оксана Панкевич намагалась пояснити – Я вас підтримую і розумію, що в школах повинні бути створенні належні умови для того, щоб діти навчалися та розвивались. Зараз батьки роблять ремонти в школах, здають кошти на дезінфікуючі засоби, на зошити й книжки, на подарунки і т.д. Але ж… хіба в міській раді мер сам робить ремонт? Чи там працівники здають кошти на фарбу й матеріали? Мабуть, всі знають, що – ні. А ремонт першого поверху обійшовся в 500 тис. грн.. То чому така проблема в освітніх закладах нашого міста? Хоч, додам, мер всюди наголошує, що освіта в нас забезпечена в повному обсязі! Кому вірити?Де діваються гроші? А якщо вам, на школу, бракує коштів, то зверніться до Василя Михайловича, а не до батьків!Довго слухаючи і аналізуючи почуте Вадим Нетреба продовжив – Ті кошти, які виділяє нам держава на освіту вони розраховані на заробітну плату людям, а треба ще заплатити за енергоносії, комунальні послуги та харчування. Й без цього економимо завжди. Я, навіть, заступника не маю на посаді, а це теж не мала економія! Зрозумійте, за все треба плати, навіть за класні журнали. На жаль, держава показала, що вона не може забезпечити існування закладів освіти. А директори повинні звідкись взяти на ці ремонти, бо ж приїде комісія і перевірятиме, чи готові заклади до навчального процесу. Про питання фінансового забезпечення освіти було сказано ще багато слів. Дійсно, проблеми є і вони не надумані. А тим паче в теперішній час, коли назріває економічна криза. Дійсно, є невідкладні питання, які потребують сторонньої фінансової допомоги. Проте є такі витрати на яких можна б було заощадити. Наприклад, на коштовних подарунках про які розповідають батьки… Серед директорів було багато тих, хто намагався довести свою правоту не слухаючи сторонніх, але були й ті, хто скромно слухав і аналізував. Лише декотрі з них зрозуміли проблему та питання з якими прийшли активісти від дубенської громади. Директор гімназії № 2, Комолова Людмила Володимирівна каже – Ви запитували, чи це нормально, коли класні керівники кажуть батькам, що їм подарувати на свято чи на день народження. Відповідаю – це не нормально! І я теж таке чула про школи нашого міста. Нам прикро, що таке відбувається. Я не раз казала вчителям, щоб не опускались так низько. Хоч в нас такого нема, але я ще раз їм наголошу, щоб подібного у нашому закладі не було. Адже, заробітна плата в педагога, як на наше місто, не маленька. А щодо всяких «накривань столів», то батьки гімназії на батьківських зборах суворо попереджені, що ніяких пригощань після екзаменів не може бути. Від почутого можна зробити багато висновків, але різні бувають історії та ситуації в школах. Тому часто недофінансування державою лягає на плечі батьків. Керівники шкіл, як можуть, так і крутяться в тих умовах, що складені для них сьогодні. Наприклад, Поліщук Ніна Олександрівна, директор школи № 7 слухаючи годинну розмову з суперечками несміливо розповіла, що напередодні в їхній школі прорвало два туалети і вона, щоб запобігти більших проблем взяла з власного гаманця 100 грн. на ремонт, яких ще й бракнуло і яких ніхто їй не поверне. І це не єдиний випадок, коли директор змушена «затикати дірки» з власного бюджету у фінансуванні школи. Тож, важко судити зі сторони. Звичайні люди показали, що вони здатні нати чудеса, бо за мізерні зарплати фінансують війну на сході України. І ні для кого не секрет, що якби не волонтерська допомога, то хто знає, якою б була зараз наша держава і чи була б вона взагалі. Так само з освітою, яка на жаль, сьогодні не може бути безкоштовною. Якби ми цього не хотіли, але без благодійності тут не обійтись. Можливо, колись настане час і наші діти навчатимуться в гідних умовах і вшколах, де ніхто не матиме на думці лише купюри, адже будуть інші цінності – розвиток і самовдосконалення. Часто буває так, що педагог замість того, щоб готуватись до занять у школі він думає де взяти папір на реферат і де б дешевше його роздрукувати…В минулому номері батьки жалілись на коштовні подарунки для освітян на День вчителя, 8 березня та день народження, але не тому, що не хочуть привітати вчителя, якого поважають, а тому, що не мають сьогодні на це можливості. Для когось 100 гривень – це не гроші, а для інших – це засіб для виживання або тижнева покупка хліба для сім’ї. Тому не забуваймо про це!
На цю статтю зреагувала міська прокуратура, батьки були допитані працівниками поліції. Це в місті трохи наробило галасу та настрашило батьків, які організовували збір коштів у садках з батьків на ремонти та на подарунки працівникам ДНЗ. Але ненадовго, бо з нового навчального року , збір коштів продовжився. На цьому відео важливіший звук ніж зображення. прислухайтесь
Були позитивні результати після візитів активістів. Тобто, коли збиралися гроші з батьків на випускний у ДНЗ, на подарунки працівникам садка, то гроші повертали батькам, але батьки не розуміли чому?
На запитання, хто має купувати канцелярські речі в садок та іграшки, мер відповідає, що кошти є, а начальник освіти Нетреба говорить, що немає. Крім того, завідувачку, яка визнала, що забирає собі батьківські гроші, звільнили, але перевели у інший дитсадок вихователькою. На цьому відео мер робить вигляд, що дізнається про це вперше
Журналістам мер говорить про те, що батьки більше не платитимуть у школах гроші за безкоштовну освіту
29.032016 року автор цього матеріалу спільно з батьками школи №7, звернувся до міського голови Антонюка В.М, та керівника відділу освіти Нетреби В.В з проханням встановити вікна в клас дітям, бо старі продуває вітром.
Антонюк відповів, що під час перегляду річного бюджету міста за півроку, кошти будуть і він допоможе з цим питанням, але пройшло три місяці, а допомоги немає. 
А на сесії міської ради прозвітував про перевиконання бюджету більше ніж на дванадцять мільйонів гривень. Замість оперативної реакції на розпачливе прохання батьків, що непокояться за здоров’я своїх дітей – відписка
https://www.youtube.com/watch?v=KZx8m2VS9CU
Викладених фактів достатньо для того, щоб міністерство освіти і науки негайно звільнило керівників освіти у цьому місті, а можливо і у області. А жителі міста мали б ініціювати відставку міського голови. Запитання до міністра, чому такі освітянські керівники залишаються при посадах – буде поставлено від імені “РБЦ” у інформаційному запиті. Про випадки з вчительським хабарництвом та бездіяльністю чиновників пишіть на електронну пошту [email protected]
