Захист українцем дисертації у Франції. Порівняйте з українськими реаліями

Vadym Chovgan 

У 2018 році я захистив дисертацію з права у Франції. Ділюсь спостереженнями для української аспірантури та хворих на синдром наукової бюрократії.
1. Вимога публікації статтей Наскільки я розумію, зараз в Україні й надалі продовжується гра «які б ще вимоги до публікації наукових результатів придумати». Або «як зробити фахові видання для обов’язкової публікації статтей, ще «фаховішими». Навіть якщо їхня частина вмре після цього. Так от. У Франції немає ніяких «фахових» і тому подібних у нашому розумінні видань. Є визнані юридичні видання, публікація в яких цінується для кар’єрного росту і репутації. Ніяких публікацій за гроші чи за передплату підписки, як у деяких «авторитетних» юридичних виданнях в Україні. Більше того, самої вимоги «публікації наукових результатів» не існує ! Іншими словами, для захисту дисертації не треба публікувати ніяких статтей і т.ін. Головною підставою для присудження наукових ступенів є сама дисертація, яка має відповідати стандартам, і після захисту поширюється в Інтернеті. За українськими мірками вона налічувала б десь 700-1000 сторінок (у мене було два томи). І хоча я опублікував декілька статей у французьких виданнях і це вітається, немає ніякої проблеми захиститись без жодної публікації. Наскільки я знаю, у німецьких юристів подібна ситуація – ніяких обов’язкових публікацій для захисту. 2. Вчені ради / ресторани / поїзди Немає бомонду «вчених рад». Дисертація захищається перед жюрі, яке у моєму випадку складалось з 5 професорів. Це люди, які реально вивчають вашу дисертацію і не повинні пропустити шлак, хоча головним буфером вважається науковий керівник. Автоматична перевірка на плагіат – само собою. Я не потратив жодної копійки на: – квитки для членів жюрі: університет не тільки оплатив, а й сам зв’язався з професорами (в т.ч. закордонними) і забронював квитки. Тут пригадується історія знайомого з Одеси, якому довелося знімати готель для опонента і його внуків, обов’язково з видом на море; – обід: університет сам оплатив і накрив стіл для професорів перед захистом; – друк дисертації та її розсилка: університетська друкарня безкоштовно зробила 7 екземплярів. Розсилку зробила лабораторія (кафедра). Після захисту можна «виставитися» по мінімуму прямо в аудиторії – вино/бутерброди. Але мені наголосили, що це традиція суто за власним бажанням. І воно так і є. Порівняйте з українськими вимогами до банкетів в ресторані. 3. Збирання паперів Не знаю як це в Україні, але у Франції всі документи на захист подаються через особистий он-лайн кабінет. В тому числі й сама дисертація, яка, до речі, не виставляється до вільного коментування кожного божевільного. Тобто до дня захисту в університет можна навіть не з’являтись. Після захисту так само. Все он-лайн. Ну хіба що декілька ключових документів мають бути підписані (можна в електронній версії). Загалом, паперова робота займає в сукупності півдня до та після захисту. ——— Мораль цієї історії для України: захисту дисертацій треба сприяти шляхом допомоги фінансами та логістикою, а не шляхом виставляння бар’єрів. З махровими дисертаціями треба боротись, але головне – якісний продукт, а не форми його публікації. Ну і врешті, як до нас можна висувати вищі вимоги, ніж до французів чи німців ? Не в останню чергу з огляду на зарплату. Під час навчання, я спілкувався з докторантами з різних країн Африки. Виявилось, що зарплати їхніх викладачів в рази вищі за українські. До речі, навіть в Сирії та Лівії… Щось у нас пішло не так…

8 думки про “Захист українцем дисертації у Франції. Порівняйте з українськими реаліями”

  1. Thanks for treating the topic with the seriousness it deserves without becoming pompous about it, and a stop at joustglade continued that balanced treatment, the gap between earnest and self serious is huge and writers who can stay on the right side of it earn my respect when I find them online today.

  2. Appreciate the work that went into laying this out so clearly, every section earns its place without filler, and a look at hanrim confirmed the same care, definitely the kind of place that deserves a return visit when the topic comes up again later in the future or for any related question.

  3. Found something quietly useful here that I expect to return to, and a stop at herongait added more of the same, content with quiet utility ages well in a way that flashy hot takes do not and I have learned to weight quiet utility much higher when deciding what to bookmark for later use.

  4. Picked up something useful for a side project, and a look at soontornado added another piece I will incorporate, content that connects to specific projects I am working on is content with practical utility and the practical utility of this site is showing up across multiple posts I have read in the last hour or so.

  5. Now realising the topic deserved better treatment than it has been getting elsewhere, and a look at grebeknot extended that broader recognition, content that exposes the gap between actual quality and average quality elsewhere is doing the quiet work of raising standards and this site is contributing to that elevation in its own corner.

  6. Different in a good way from the cookie cutter content that fills most blogs covering this area, and a stop at floeiron kept showing me why, original thoughtful writing exists if you know where to look and this site has earned a place on my short list of those rare exceptions worth defending.

  7. During a reading session that included several other sources this one stood out, and a look at serifveil continued the standout quality, the side by side comparison of sources during research is a useful exercise and this site has been winning those comparisons for me consistently across multiple research sessions during the last week.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Share on facebook
Share on twitter
Share on linkedin

Супутні публікації