Завершився дуже насичений подіями тиждень і треба підбити підсумки та поділитися отриманою інформацією про працевлаштування іноземців у Польщі. Мій заробіток нині ґрунтується на катастрофічній нестачі правдивої інформації на цю тему.  Саме через це “правники” заробляють по дві тисячі злотих на простому заповненні документів. Саме через це щодня відділ справ іноземців штурмують малоосвічені люди, не розуміючи, що цього можна і не робити.  Подивіться, як щодня о 8 ранку люди перетворюються у звірів.

Оскільки черга переважно говорить українською, є усі підстави вважати, що ця катастрофічна непоінформованість – наслідок профнепридатності, байдужості, нікчемності українських дипломатів у Польщі. Вони говорять з нами через губу, вони відмовляються спілкуватися з журналістами, їм плювати на проблему на кордоні, їм глибоко до одного місця проблеми легалізації, їм немає діла до проблем з подачею документів на візи, їм все одно, що імдіж країни знищується перевізниками цигарок у трусах.. Цих людей усіх треба нафіг вигнати. Залишити двох, посадити у кіоску на Маршалковській 3/5 Користі від українського посольства у Польщу – НУЛЬ. Якщо маєте якусь інформацію про їхні корисні справи – напишіть будь ласка у коментарях, бо я, хоча шукаю два роки, ще не знайшов. Знайшов тільки байдужість, зверхність і профнепридатність. Я суджу за результатами, а не за тим, як хто добре співає або ж як хто красиво плаче біля портрету Шевченка. Тут мій текст на цю тему

Наша фірма Pracainfo  робить більше для громадян України ніж профнепридатне українське посольство. Ми розповсюджуємо довідники для громадян України у Польщі, видані фундацією “Наш вибір”, ми роздаємо шаблон скарги на прикордонників за порушення прав людини, ми допомагаємо інформаційно у питаннях легалізації. Ми, фактично,  і є українською амбасадою у Польщі, а не нікчеми з дипломатичними паспортами, що працюють на алеї Яна Щуха 7. Громадяни України та інших країн колишнього совка, дізнавшись про нас, як про фірму, яка  дає роботу, платить гроші і робить документи, самі йдуть до нас з інших фірм та радять нас своїм знайомим і родичам, приїздять цілими родинами. Тут можна прочитати про наші актуальні вакансії. Бо таких, які б робили це чесно і без шахрайства – одиниці. І на шляху до таких як ми, як правило, стоїть купа посередників. А ми з посередниками справ не маємо, хоча щодня фактично якісь рєшали пропонують і мені і моїм шефам, постачати нам людей. Ми їх ввічливо посилаємо.  Наслідком цього стає вал бажаючих отримати від нас документи. Я у цій фірмі на даному етапі займаюся воєводськими запрошеннями і документами на карту побиту та  всім, що пов’язане з легалізацією. Наприклад, цього тижня надійшло два замовлення на оскарження депортації. Ніколи цього не робив, але буду розбиратися, що і як. Отже, після цього вступу під гаслом: «Сам себе не похвалиш – ходиш як обпльований» викладаю факти.

Тиждень почався з підготовки і подачі документів на 15 дозволів на працю від воєводи.  Я дуже старанно готувався, але, як зясувалося, наробив купу помилок. Дрібних, але достатніх для того, щоб працівниця відділу справ іноземців виїла мені мозок і змусила переживати, що я в один момент можу стати боржником і шахраєм для 15 людей, які мені повірили і доручили зареєструвати їм воєводське.  Дрібних зачіпок було так багато, що волосся дибки ставало. Отже, до чого чіплялася пані Івона Пальчинська, яка прийняла у мене документи?

1 У вньоску де «працедавцем ужитковнікєм» була компанія „Еuro net” не вистачало лапок біля слова  Euro net. Лапки довелося у семи вньосках поставити  ручкою, бо, бачте, без лапок – це назва іншої фірми.

2 У дорученні, окрім назви нашої фірми  Pracainfo Sp z o.o. Sp.K.  ще був надпис «Агенція праці тимчасової». 15 доручень довелося підписати заново, тому що, на думку пані Івнони, це серйозна помилка.

3 У опінії старости, виданої нам на одну з наших вакансій теж була назва фірми Sp z o o замість Sp z o o Sp k. Все інше було правильним. Цю проблему вдалося вирішити тільки терміново зателефонувавши у Прушковський уженд праці і отримавши від них скан нашої оферти, де чітко написано правильну назву нашої фірми. Уженд праці, до його честі, оперативно відреагував, написав мейла монстру з відділу справ іноземців і скан нашої правильної оферти праці разом з помилковою опінією старости стали підставою для видачі дозволів на роботу на косметичній фабриці у Міхаловіцах під Варшавою.

Найбільше було мороки з компанією Вілсон енд Браун, де була помилка у листі  – запотребованні від фірми працедавця-ужитковніка. Це такий документ, який склав я, а підписав керівник відділу кадрів фірми, де працюють наші люди. У ньому йдеться, що наших працівників ця фірма потребує у кількості 50 людей. І на тому оригіналі ми вписуємо прізвища людей, яким робимо воєводські і показуємо працівникам відділу справ іноземців, а вони роблять з того копію. Коли на листку буде 50 людей треба буде зробити новий такий лист. Отже, у цьому листі була неправильна назва фірми, бо у них кілька фірм і мені дівчата наші вказали не ту фірму, яка насправді нині існує. Бо їм яка різниця? А мені, виявилось, суттєва. Довелося терміново цей лист перепідписати.  Таких дрібниць було вагон. До честі пані Івони Пальчинської, вона не виставила мені лист везванє про браки формальні і не відклала отримання дозволів від воєводи на місяць, як могла зробити. Я все ж її зміг переконати видати мені все це за умови, що я бігом все донесу. Отож, у вівторок я почав здавати, а у четвер отримав документи. А разом з документами – знання про те, до чого можуть вчепитися у відділі справ іноземців. Справа в тому,  що ця установа нині працює тільки односторонньо. Ти не можеш у них попередньо проконсультуватися стосовно складання документів. Можеш тільки зробити помилку і вони тобі у ту помилку ткнуть носом. І тоді ти отримаєш на цю тему знання. Саме завдяки цьому звичайна людина з першого разу нічого у цій установі вирішити не може. А часто у іноземців немає часу на помилку. У мене, коли я два роки тому почав усім цим займатися для себе, часу не вистачило. І я тоді так документи на карту побиту і не зібрав. І не знайшлося у відділі справ іноземців нікого, хто міг би мені пояснити, що і як робити. І у нашій фірмі усім було до лампочки, як там вирішить свої справи простий прибиральник книжкового складу.  Два роки я розбирався у цьому, робив помилки,  гупався головою об бюрократичні і корупційні стіни і, зрештою, таки подав документи собі на карту побиту. Цього тижня я нарешті здав свої відбитки пальців і за три тижні отримаю печатку у паспорті про здані документи на карту побиту Документи подавав через канцелярію. Подав 14 грудня, листа з запрошенням на відбитки отримав 23 лютого. Оце і є приблизний час очікування реакції на  вньоски, подані через канцелярію.

Водночас, повертаючись до воєводських запрошень, скажу, що я вперше потрапив на такого монстра. Усі попередні рази проходили без проблем. І ті документи, до яких вчепилася пані Івона Пальчинська, перед тим були успішно подані і у відповідь отримані дозволи на працю на рік.  Тобто, приписи приписами, а людський фактор грає роль. І коли минулого разу у мене документи приймала симпатична молода блондинка в окулярах з ніжним голосом, то я все отримав як належить, а цього разу моїм опонентом з боку відділу справ іноземців була старша, некрасива, мабуть, нещасна в особистому житті бабця. Відповідні і наслідки.

Цьго тижня я також подавав документи на карту побиту для одного з наших працівників. Він дуже хвилювався. По-перше, тому, що він – творча людина. Музикант за освітою. Хоча і пішов в Україні керувати шматком укрзалізниці десь на Черкащині. Але псіхував він як дівчинка перед першим статевим актом. Бо віза закінчується 24, а на подачу нас записали 23.   Він боявся, що нічого не вийде, бо наслухвався різних історій, і йому б довелося виїхати. А у нього уже днями дружина мала приїхати. То ж він боявся, що він змушений буде виїхати, а дружина тут сама залишиться. Одним словом, він тиждень до цього морочив голову своїми переживаннями і у ніч перед подачею не спав – переживав. А ми потрапили на гармонійну, толкову, професійну пані, яка дуже чітко і якісно нам все витлумачила, прийняла документи і одразу поставила у паспорт печатку. У цьому перевага подачі документів по запису, що печатку ставлять зразу. Отже, у людини, після появи у паспорті печатки про вньосек на карту побиту, настав катарсис. Він радів як дитина. І я з ним разом радів тому, що ми таки навчилися подавати ці документи і нам видають карти побиту на три роки на підставі умови злеценя. А раніше вважалося, що це неможливо. Раніше уженд праці відмовлявся навіть опінію старости на умові злеценя видати більше ніж на півроку. А нині спокійно видає на три роки, розуміючи потреби польського ринку праці.

Тепер про погане.  Є у мене одна клієнтка, яку я кілька разів змусив чекати довше ніж усі інші. Це унікальний випадок, бо вона – одна з сотні чи двох чи трьох сотень людей, яким я за два роки робив документи.  Вперше це сталося, коли я ще у Києві заповнив для неї звичайне піврічне освядченє і відправив дівчині у нашій фірмі, яка мала це освядченє зареєструвати. Ця дівчина його забула подати… Заповнив заново,  понесли подавати, але скінчився термін актуальної оферти – не прийняли. Зголосив нову оферту, заповнив ще раз, з новими датами і…. зробив помилку у прізвищі. Зайва літера О. Запрошення так зареєстрували і помилку виявили тільки при подачі на візу. На щастя, консул у Києві погодився закрити на ту помилку очі, реагуючи на мій лист прохання і особисте прохання самої заявниці. Зрештою, вона приїхала у Варшаву, але….  на фірмі куди вона приїхала два тижні не було роботи…Вона чекала, нервувала, звинувачувала мене у тому, що я її обдурив. Зрештою, вона пішла на роботу і у неї там все добре склалося. НАРЕШТІ!!!

Але, закінчилася віза і вона замовила у нас воєводське. Я подав через канцелярію. Прийшло везванє з вимогою дати чіткішу копію паспорта!!!  Чим їм не сподобалася надана копія – ніколи не дізнаюся. Дав чіткішу копію паспорта, але ж це затримка з видачею документу на місяць. Я подав у листопаді, отримав документ на початку лютого. Це дуже довго. І це ще не все. У дозволі на працю від воєводи працівник відділу справ іноземців пропустив літеру у прізвищі! Помилку виявила знову сама клієнтка. Консул погодився закрити очі за умови, що ми подамо заяву на виправлення. Я подав через канцелярію заяву на виправлення. Додав оригінал з помилкою, копію паспорта, де написано правильно і…. зробив помилку у прізвищі в іншому місці, пропустивши літеру.

Помилку знову помітила клієнтка. Я виправив помилку, ще раз підписав у начальства лист, приніс у канцелярію, забрав лист з помилкою, поставив новий. ВСЕ. Чекаємо результату.  Стільки часу, бензину, тонера у принтері і нервів на одну клієнтку  я не витрачав ніколи. Кожен раз це стрес, бо ти щось робиш і за це відповідаєш. Думаю, як щось не вийде – їй треба буде повернути гроші і більше ніколи з нею не мати справ, або брати подвійну плату у разі успіху.  Те, що іншим дається легко, ця клієнтка мусить у життя вигризати.  Стає страшно.

Тепер про приємне. У нас нарешті рушила рекрутація на склад книгарні «Матрас». Там поки що одна зміна з 9 до 17, але перші 19 людей у п’ятницю пішли на навчання. Сподіваюсь,  це сигнал про початок сезону, коли ми будемо відчувати нестачу робочих рук і буквально ловитимемо на вулиці людей для відправки на роботу до наших клієнтів.  А це, у свою чергу, означає хороші перспективи для новоприбулих і для тих, хто тільки збирається їхати, щоб вчити мову, інтегруватися у цивілізовану країну і заробляти гроші потім, працюючи за фахом. І знову ж таки, це означає, що потреба у моїх послугах з легалізації іноземців у Польщі зростатиме.

Для чого я пишу про всі ці деталі? У нас є частина працівників, які самі пробують вирішити усі ці питання. І ми їх підтримуємо. Коли людина приносить заповнений пакет документів – начальство їх підписує і за це плати не вимагає. Якщо ж я заповнюю і беру на себе мороки спілкування з відділом справ іноземців аж до результату  – треба заплатити. У нас це коштує втричі дешевше ніж у інших. Поки що так, принаймні. Крім того, я ділюсь отриманим досвідом, щоб якомога більше людей починало займатися цими справами самостійно і таким чином шоб з часом цей бізнес на документах загнувся. Бо що, власне, я роблю?  Я, як людина, що навчилася говорити, читати і писати польською, заповнюю документи за людей, які ще не навчилися. Тобто, їдучи на роботу у Польщу, у першу чергу мусите вивчити мову. Це  підвищить вашу стартову зарплатню і ви матимете переваги перед тими, хто мови не знає. А як вивчити мову – у мене на сайті для цього достатньо корисних лінків та матеріалів.

І ще одне важливе. У нас рушає фірма, яка запрошуватиме людей і з нуля вчитиме манікюристок. Досвіду не треба. Платите – оформлюємо документи (спочатку на візу, потім – карту побиту), даємо житло НОРМАЛЬНЕ, вчимо професії, вчимо польській мові і за місяць ви на роботі. Перша оплата – тільки за документи. Вартість житла і курсу буде вираховуватися по частинах з зарплатні. З досвідом – тільки платите за оформлення документів, вчите польську, здаєте іспит і ви на роботі. План такий щоб на літо навчити манікюристок для роботи на курортах Балтики. Звичайно ж є робота у Варшаві і Кєльцах, буде в інших містах. Звертайтесь [email protected]