У суботу інформаційну нарешті запрацював центральний вхід до уженду. Бо до цього тиждень чи два вхід був з боку смітників. Цього разу працівниця уженду, котра відповідала на запитання іноземців, сиділа на місці людини, що дає оглядати справи і це було правильне рішення, адже розвантажило вхід. Попри численні прохання до керівництва уженду заборонити охоронцям надавати консультації з питань легалізації перебування іноземців, вони продовжують це робити: дивляться документи, щось радять, підказують так, ніби вони на цьому знаються. Неодноразово за 10 років зустрічав людей, котрі послухали порад цих фахівців від відкривання і закривання дверей і опинилися у критичній ситуації. Водночас, треба зазначити, що після мого звернення про агресивну поведінку до відвідувачів з боку цих знервованих старших людей, охоронці мене обходили 10 дорогою і ввічливо посміхалися. Загалом, вчора з працівниками уженду я мав дуже позитивне спілкування. Не знаю, що на них так вплинуло, але вчора у всіх з ким я мав контакт, був хороший, позитивний настрій і посмішка на устах. Далі опишу проблеми, з якими люди приходять на суботу інформаційну. Головна проблема – довге очікування на кожну процедуру. На відбитки нині чекати 8 місяців (якщо ваш вньосек не загублять, бо і таке буває) або довше. Громадяни Індії, Бангладешу, Непалу, Колумбії найчастіше приходять з питанням, на яке мали б відповісти їм їхні пелномоцніки, якби вони не втратили з ними контакту. Якби на таку інфосуботу прийшов мій клієнт – мені було б соромно. Бо для своїх клієнтів я є інформаційною суботою 24 години на добу. Часами мені пишуть серед ночі (бо у Канаді чи США у цей час ніч) і я, якщо почую месенджер – відповідаю. Не хвалюся – просто інформую як можна вижити у цій сфері, щоб не підмочувати собі репутацію. Раз ви берете гроші за представлення іноземця у відділі справ іноземців – не соромтеся інформувати його про всі етапи у справі. Вчора я спілкувався з одним таким пелномоцніком. Не називатиму поки його імя та прізвище. Спитав у нього про людину, яка з розгубленим виглядом прийшла на суботу інформаційну, щоб дізнатися хоча б щось у своїй спраі. Отримав від нього відповідь, що він зараз не біля комп’ютера і всіх клієнтів він не пам’ятає. Що, власне, відбувається? Чому так стається? Переважно бангладешці, індуси, колумбійці,, що приходять на інфолінію, працюють на найпростішій роботі від агенції праці тимчасової. Там справу легалізації перебування дуже часто доручають людині, яка ні в чому іншому не розбирається, крім надання певних послуг сексуального характеру власнику агенціі. І ця людина з часом може бути звільнена, а усі справи, які вона вела, переймає інша така ж людина, зловлена на вулиці і взята на цю роботу. Як результат – такі люди просто не дають ради з усіма своїми працівниками. Загалом, коли роботодавець займається легалізацією перебування – це конфлікт інтересів. За жодних обставин не рекомендую доручати справу легалізації свого перебування роботодавцю. Він зацікавлений, щоб ви якомога довше були у підвішеному стані і не шукали кращих умов. А як ви отримаєте карту побиту – одразу відчуєте себе вільніше і можете від роботодавця піти. Така практика. Тому роботодавці можуть спеціально саботувати процеси легалізації перебування, щоб людина довше приносила прибутки саме їм. Також часами люди звільняються з роботи, де почалася справа легалізації. І роботодавець відмовляється далі провадити цю справу, а людина тягне до останнього і стається морока, яку уже треба вирішувати у режимі надзвичайної ситуації. Таких вчора теж було доволі багато. Тепер про те, яку ж інформацію люди отримували від працівниці інфолінії і звідки вона цю інформацію брала? З 8 до 15 було надано понад 100 відповідей, більшість відповідей звучали так: “Sprawa w toku, trzeba czekać”. А звідки брала працівниця уженду інформацію? З ІНПОЛУ!!! Працівниця інфолінії має доступ до системи інпол і це все! Тобто, якщо у вас є доступ до інполу, то ви, зайшовши у свій профіль, отримаєте ту ж інформацію, за якою 4 години стоїте у черзі під час інформаційної суботи. Я зиркнув на екран комп’ютера працівниці, коли дійшла моя черга і сказав, що я маю доступ до інполу, тому те, що там є мене не цікавить. Мене цікавить щось більше. Наприклад, чому справа неповнолітньої дитини, у якій рішення мало бути у липні 2025 року, ще не завершена. Або чому документи, вислані до уженду 17 грудня (маю підтвердження, що той лист в уженді був відібраний) відсутні у матеріалах справи, тоді як все, що було вислане у січні, уже у матеріалах справи є? Або чому справа де є усі документи для ухвалення позитивного рішення і дата рішення уже три місяці як пройшла, ще значиться “у процесі”? На всі ці питання працівник уженду під час суботи інформаційної чи під час дзвінка на інфолінію у будні з 8 до 13 не відповість. Бо до цієї інформації має доступ тільки людина, котра цю справу провадить в уженді. “Ja widzę tylko to co w inpole” – чесно сказала мені працівниця уженду під час суботи інформаційної коли я просив інфо по справах. Це інформація для наївних, котрі сподіваються що ім дадуть відповідь на питання чому так довго, коли буде карта? і так далі. Ще одна інформація, яка мене занепокоїла: працівниця інфолінії зазначила, що терміни очікування збільшуються і будуть ще збільшуватись, оскільки уженд не дає собі ради з системою e-doręczeń. Точніше, не скільки уженд не дає ради, скільки система доволі сира і не виконує покладеної на неї функції, через це є проблема з інформуванням інозхемців про те, що їм щось відправлено на електронну скриньку до едоренчень. Так я зрозумів ці слова. Тобто, зі слів інспекторки випливає, що будуть якісь суттєві зміни у справі електронної кореспонденції уженду з іноземцями. Але що це за зміни – поки неясно. Тим часом треба бути готовим, що у цьому потоці паперів, електронної кореспонденції і сирої системи, щось може загубитися. Я, наприклад, нині шукаю сліди щонайменше трьох вньосків, висланих давно.
Чому я ходжу на суботу інформаційну, якщо я все знаю? Бо для мене важливо тримати руку на пульсі і розуміти з якими проблемами люди приходять та враховувати це у справах, які проваджу. Крім того, я маю кількох курсантів, котрим передаю за їхні гроші свій 10-річний досвід і один з таких курсантів був там разом зі мною, спілкувався з людьми, підказував і навіть вирішив проблему однієї людини, котра прийшла щось спитати, а в результаті пішла з уженду з отриманою картою побиту. Подаю подробиці. Курсант заговорив з пані. котра стояла у черзі до інфолінії, щоб спитати, де її справа і коли вона закінчиться. У інполі значилось, що її справа завершена. Оскільки справи громадян України завершуються зараз завжди отриманням карти побиту, навіть якщо підстав для отримання карти відповідно до устави про іноземців, немає, то ми з цією пані і з курсантом пішли до відділу видачі карт побиту, показали паспорт і…. виявилось, що дата отримання карти побиту у неї була у листопаді і та карта з того часу її чекає, а рішення відправили поштою, як завжди роблять коли людина не приходить на свій час за картою. Певно ця людина змінила місце проживання тому листа цього вона пропустила. Карту їй видали, дублікат рішення – теж. Пішла задоволена. Прийшла пара поляків, народжених у США, які живуть у Туреччині. Вислали рік тому вньосек про підтвердження польського громадянства оскільки їхні батьки були громадянами Польщі. У інполі значиться, що справа завершена. Це означає, що рішення вислано поштою, а вони його не отримали. Пояснив, як отримати дублікат рішення. Також порадив, зайти в Мобиватель. Якщо рішення позитивне – така людина зайде в мобиватель як громадянин Польщі, вписавши свій номер PESEL. Зясувалося, що у них номера PESEL нема…. То пояснив, як його отримати: прийти в уженд дільниці, показати умову винаймання житла, їх замельдують і видадуть номер PESEL. Виявилось, що вони винайняли апартаменти через ARBNB всього на два тижні. Ну то порадив підписати умову на місяць і один день і тоді їх замельдують, дадуть песель. Паралельно попросити про дублікат рішення. Як не дадуть ради – звернуться. І це теж важлива складова мотивації прийти на суботу інформаційну. Часами до мене звертаються років за два чи три після першої зустрічі, коли я щось безкоштовно підказав. Найагресивніші і найпротивніші відвідувачі відділу справ іноземців, звичайно, росіяни (російськомовні білоруси, таджики, люди з укр паспортами). Коли ввічливо просиш таких людей не користуватися російською, щось у мене питаючи, вони стають агресивними. Коли зі мною починають говорити російською – я переходжу на англійську. Переважно людина, якій потрібна інформація, негайно згадує мову своєї країни, бо росіяни як правило англійською – ні бум ні дзень. Поспілкувався з парою громадян Білорусі, які стверджують, що у Вармінсько-Мазурському воєводстві, висилання вньоску через МОС уже є юридичною дією. Чоловік стверджує, що він там згенерував вньосек на узнанє за обивателя, натиснув “Вишли” і за деякий час його запросили на усунення браків формальних, тобто він заявляє, що вньосек висланий через мос без підпису електронічного уже пішов у роботу. Хоча, перед заповненням у мосі будь якого вньоску, людина ставить галочки під освядченєм, про те, що вона розуміє: натискання кнопки “Вишли” не означає складення вньоску. Що його треба ще видрукувати, підписати і вислати до уженду поштою чи віддати у канцелярію. Ще він збирався подати на побит сталий дружину, котра перебуває менше ніж 5 років у Польщі, але є 10 років у шлюбі з ним, однак, громадянство Польщі він отримав тільки рік тому. Тобто, дружиною громадянина Польщі вона є всього рік, а не два, як того вимагає устава про іноземців. Однак, він, посилаючись на якихось “юристів” стверджує, що у даному випадку не має значення скільки часу він є громадянином Польщі, є значення скільки часу вона є його дружиною. Як є насправді – я не знаю, але з устави випливає, що мали б дочекатися двох років. Може я помиляюся? Напишіть у коментарях, хто знає. Як є якісь питання з приводу легалізації перебування іноземців у Польщі, процедур з цим пов’язаних – звертайтесь +48 730150901. На цьому телефоні Viber, WhatsUp, Найкраще писати у месенджер Facebook Ivakhniuk Oleksandr. Всім, що знаю, поділюсь без оплати, або ж все зроблю замість вас за ваші гроші. 
