Червоні лінії зеленим кольором… Корпоративним нарадам присвячується

Автор невідомий

Петров прийшов у вівторок на нараду. Йому там вийняли мозок, “розклали по блюдечкам і стали їсти”, прицмокуючи і взагалі висловлюючи всіляке схвалення. Начальник Петрова, Недозайцев, завбачливо роздав присутнім десертні ложечки. І почалося.

– Колеги, – говорить Морковченко., – перед нашою організацією постало масштабне завдання. Нам надійшов на реалізацію проект, в рамках якого нам потрібно зобразити декілька червоних ліній. Ви готові взяти на себе це завдання?
– Звичайно, – говорить Недозайцев. Він директор, і завжди готовий взяти на себе проблему, яку доведеться вирішувати комусь з колективу. Втім, він тут же уточнює: – Ми ж це можемо?
Начальник відділу малювання Сидорякін квапливо киває:
– Так, звичайно.. Ось у нас якраз сидить Петров, він наш найкращий фахівець у сфері малювання червоних ліній. Ми його спеціально запросили на нараду, щоб він висловив свою компетентну думку.
– Дуже приємно, – говорить Морковченко. – Ну, мене ви всі знаєте. А це – Оленка. Вона фахівець з дизайну в нашій організації.Оленка червоніє і ніяково посміхається. Вона нещодавно закінчила економічний, і до дизайну має таке ж відношення, як качконіс до проектування дирижаблів.
– Отже, – каже Морковченко, – нам потрібно намалювати сім червоних ліній. Всі вони повинні бути строго перпендикулярні, і крім того, деякі треба намалювати зеленим кольором, а кілька – прозорим. Як ви вважаєте, це реально?
– Ні, – каже Петров.
– Давайте не будемо поспішати з відповіддю, Петров, – говорить Сідорякін, -завдання поставлене, і його потрібно виконати. Ви ж професіонал, Петров. Не давайте нам приводу вважати, що ви не професіонал.
– Бачите, – пояснює Петров, – термін «червона лінія» має на увазі, що колір лінії – червоний. Намалювати червону лінію зеленим кольором не те, щоб неможливо, але дуже близько до неможливого …
– Петров, ну що означає “неможливо”? – запитує Сідорякін.
– Я просто змальовую ситуацію. Можливо, є люди, які страждають на дальтонізм, для яких дійсно не матиме значення колір лінії, але я не впевнений, що цільова аудиторія вашого проекту складається саме з таких людей.
– Тобто, в принципі, це можливо, ми правильно вас розуміємо, Петров? – запитує Морковченко.
Петров усвідомлює, що переборщив з образністю.
– Простіше кажучи, – говорить він. – лінію, як таку, можна намалювати абсолютно будь-яким кольором. Але щоб вийшла червона лінія, слід використовувати тільки червоний колір.
– Петров, ви нас не плутайте, будь ласка. Тільки-но ви говорили, що це можливо.
Петров мовчки проклинає свою балакучість.
– Ні, ви неправильно мене зрозуміли. Я хотів лише сказати, що в деяких, вкрай рідкісних ситуаціях, колір лінії не матиме значення, але і тоді  лінія все одно не буде червоною. Розумієте, вона червоною не буде! Вона буде зеленою. А вам потрібна червона..
– А що коли, – вимовляє Недозайцев, – намалювати їх синім кольором?
– Все одно не вийде, – хитає головою Петров. – якщо намалювати синім – вийдуть сині лінії.
Знову мовчання. На цей раз його перериває сам Петров.
– І я ще не зрозумів … Що ви мали на увазі, коли говорили про лінії прозорого кольору?
Морковченко дивиться на нього поблажливо, як добра вчителька на відсталого учня.
– Ну, як вам пояснити? .. Петров, ви хіба не знаєте, що таке «прозорий»?
– Знаю.
– І що таке «червона лінія», сподіваюся, вам теж не треба пояснювати?
– Ні, не треба.
– Ну ось. Ви намалюйте нам червоні лінії прозорим кольором.
Петров на секунду завмирає, обдумуючи ситуацію.
– І як повинен виглядати результат, будьте ласкаві, опишіть будь ласка? Як ви собі це уявляєте?
– Ну-у-у, Петро-о-ов! – Говорить Сідорякін. – Ну давайте не будемо … У нас що, дитячий садок? Хто тут фахівець з червоних ліній, Морковченко чи ви?
– Я просто намагаюся прояснити для себе деталі завдання …
– Ну, а що тут незрозумілого?  – встряє в розмову Недозайцев. – Ви ж знаєте, що таке червона лінія?
– Так, але …
– І що таке «прозорий», вам теж ясно?
– Зрозуміло, але …
– Так що вам пояснювати? Петров, ну давайте не будемо опускатися до непродуктивних суперечок. Завдання поставлене, завдання ясне і чітке. Якщо у вас є конкретні питання – ставте..
– Ви ж професіонал, – додає Сідорякін.
– Гаразд, – здається Петров. – Бог з ним, з кольором. Але у вас там ще щось з перпендикулярами? ..
– Так, – з готовністю підтверджує Морковченко. – сім ліній, всі строго перпендикулярні.
– Перпендикулярні до чого? – уточнює Петров.
Морковченко починає переглядати свої папери.
– Е-е-е, – каже вона нарешті. – ну, як би … до всього. Між собою. Ну, чи як там … Я не знаю. Я думала, ви знаєте, які бувають перпендикулярні лінії, – нарешті каже вона.
– Так звичайно знає, – змахує руками Сідорякін. – професіонали ми тут, чи не професіонали? ..
– Перпендикулярними можуть бути дві лінії, – терпляче пояснює Петров. – Усі сім одночасно не можуть бути перпендикулярними стосовно одна одної. Це геометрія, 6 клас.
Морковченко струшує головою, відганяючи  примару давно забутої шкільної освіти. Недозайцев ляскає долонею по столу:
– Петров, давайте без ось цього: «6 клас, 6 клас». Давайте будемо взаємно ввічливі. Не будемо робити натяків і скочуватися до образ. Давайте підтримувати конструктивний діалог. Тут же не ідіоти зібралися.
– Я теж так вважаю, – говорить Сідорякін.
Петров присуває до себе листок паперу.
– Добре, – каже він. – Давайте, я вам намалюю. Ось лінія. Так?
Морковченко ствердно киває головою.
– Малюємо іншу … – каже Петров. – Вона перпендикулярна першій?
– Ну-у …
– Так, вона перпендикулярна.
– Ну ось бачите! – Радісно вигукує Морковченко.
– Почекайте, це ще не все. Тепер малюємо третю … Вона перпендикулярна першій лінії? ..
Вдумливе мовчання. Не дочекавшись відповіді, Петров відповідає сам:
– Так, до першої лінії вона перпендикулярна. Але з другою лінією вона не перетинається. З другою лінією вони паралельні.
Настає тиша. Потім Морковченко встає зі свого місця і, обійшовши стіл, заходить Петрову з тилу, заглядаючи йому через плече.
– Ну … – невпевнено вимовляє вона. –  так.
– Ось у цьому й проблема, – каже Петров, прагнучи закріпити досягнутий успіх. – Поки ліній дві, вони можуть бути перпендикулярні. Як тільки їх стає більше …
– А можна мені ручку? – Просить Морковченко.
Петров віддає ручку. Морковченко обережно проводить кілька непевних ліній.
– А якщо так? ..
Петров зітхає.
– Це називається трикутник. Ні, це не перпендикулярні лінії. До того ж їх три, а не сім.
Морковченко стискає губи.
– А чому вони сині? – Раптом запитує Недозайцев.
– Так, до речі, – підтримує Сідорякін. – Сам хотів запитати.
Петров кілька разів моргає, над малюнком.
– У мене ручка синя, – нарешті каже він. – Я ж просто щоб продемонструвати …
– Ну, то, може, в цьому і справа? – Нетерпляче перебиває його Недозайцев тоном людини, яка тільки що розібралася в складній концепції і поспішає поділитися нею з навколишніми, поки думка не втрачена. – У вас лінії сині. Ви намалюйте червоні, і давайте подивимося, що вийде.
– Вийде те ж саме, – впевнено каже Петров.
– Ну, як те ж саме? – Говорить Недозайцев. – Як ви можете бути впевнені, якщо ви навіть не спробували? Ви намалюйте червоні, і побачимо.
– У мене немає червоної ручки з собою, – зізнається Петров. – Але я можу абсолютно …
– А що ж ви не підготувалися, – докірливо говорить Сідоряхін. – Знали ж, що будуть збори …
– Я абсолютно точно можу вам сказати, – у розпачі каже Петров, – що червоним кольором вийде точно те ж саме.
– Ви ж самі нам говорили, – парирує Сідорякін, – що малювати червоні лінії потрібно червоним кольором. Ось, я записав собі навіть. А самі малюєте їх синьою ручкою. Це що, червоні лінії по-вашому?
– До речі, так, – зауважує Недозайцев. – Я ж ще запитував вас про синій колір. Що ви мені відповіли?
Петрова раптово рятує Оленка, яка з цікавістю вивчає його малюнок зі свого місця.
– Мені здається, я розумію, – говорить вона. – Ви ж зараз не про колір говорите, так? Це у вас про от цю, як ви її називаєте? Перпер-чогось-там?
– Перпендикулярність ліній, так, – вдячно відгукується Петров. – Вона з кольором ліній ніяк не пов’язана.
– Все, ви мене заплутали остаточно, – говорить Недозайцев, переводячи погляд з одного учасника зборів на іншого. – Так у нас з чим проблеми? З кольором або з перпендикулярністю ?
Морковченко видає розгублені звуки і хитає головою. Вона теж заплуталася.
– І з тим, і з іншим, – тихо каже Петров.
– Я нічого не можу зрозуміти, – говорить Недозайцев, розглядаючи свої зчеплені в замок пальці. – От є завдання. Потрібно всього сім червоних ліній. Я розумію, їх було б двадцять! .. Але тут-то всього сім. Завдання просте. Наші замовники хочуть сім перпендикулярних ліній. Вірно?
Морковченко киває.
– І Сідорякін ось теж не бачить проблеми, – говорить Недозайцев – Так що нам заважає виконати завдання?
– Геометрія, – зітхнувши, каже Петров.
– Ну, ви просто не звертайте на неї уваги, от і все! –  говорить Морковченко.
Петров мовчить, збираючись з думками. У його мозку народжуються одна за  іншою  барвисті метафори, які дозволили б донести сюрреалізм ситуації, але як на зло, всі вони,  починаються незмінно з матюків, що є абсолютно недоречним в рамках ділової бесіди.
Втомившись чекати відповіді, Недозайцев говорить

– Петров, ви дайте відповідь просто – ви можете зробити або ви не можете? Я розумію, що ви вузький фахівець і не бачите загальної картини. Але це ж нескладно – намалювати якісь сім ліній? Обговорюємо вже дві години якусь дурницю, ніяк не можемо поставити крапку

– Так, – каже Сідорякін. – ви  тільки критикуєте і говорите: «Неможливо! Неможливо! »Ви запропонуєте нам своє рішення проблеми! А то критикувати і дурень може, вибачте на слові. Ви ж професіонал!
Петров стомлено каже:
– Добре. Давайте я намалюю вам дві гарантовано перпендикулярні червоні лінії, а решта – прозорим кольором. Вони будуть прозорі, і їх не буде видно, але я їх намалюю. Вас це влаштує?
– Нас це влаштує? – повертається Морковченко до Оленки. – Так, нас влаштує.
– Тільки ще хоча б пару – зеленим кольором, – додає Оленка. – І ще в мене таке питання, можна?
– Так, – мертвим голосом дозволяє Петров.
– Можна одну лінію зобразити у вигляді кошеняти?
Петров мовчить кілька секунд, а потім перепитує:
– Що?
– Ну, у вигляді кошенятка.  Нашим користувачам подобаються тваринки. Було б дуже здорово …
– Ні, – каже Петров.
– А чому?
– Ну, я звичайно можу намалювати вам кота. Я не художник, але можу спробувати. Тільки це буде вже не лінія. Це буде кіт. Лінія і кіт – різні речі.
– Кошеня, – уточнює Морковченко. – Не кіт, а кошеня, такий маленький, симпатичний. котик …
– Та все одно, – хитає головою Петров.
– Зовсім зовсім неможливо? .. – розчаровано запитує Оленка.
– Петров, ви хоч дослухали б до кінця, – роздратовано каже Недозайцев. – Не дослухали, а вже говорите «Ні».
– Я зрозумів думку, – не піднімаючи погляду від столу, каже Петров. – Намалювати лінію у вигляді кошеняти неможливо.
– Ну і не треба тоді, – дозволяє Оленка. – А пташку теж не вийде?
Петров мовчки піднімає на неї погляд і Оленка все розуміє.
– Ну і не треба тоді, – знову повторює вона.
Недозайцев ляскає долонею по столу.
– Так на чому ми зупинилися? Що ми робимо?
– Сім червоних ліній, – говорить Морковченко. – Дві червоним кольором, і дві зеленим, і решта прозорим. Так? Я ж правильно зрозуміла?
– Так, – підтверджує Сідорякін перш, ніж Петров встигає відкрити рот.
Недозайцев задоволено киває.
– От і добре … Ну, тоді все, колеги? .. Розходимося? .. Ще питання є? ..
– Ой, – згадує Оленка. – У нас ще є червона повітряна кулька! Скажіть, ви могли б її надути?
– Так, до речі, – говорить Морковченко. – Давайте це теж відразу обговоримо, щоб два рази не збиратися.
– Петров, – повертається Недозайцев до Петрова  – Ми це можемо?
– А яке відношення до мене має кулька? – здивовано запитує Петров.
–Вона червона, – пояснює Оленка.
Петров тупо мовчить. .
– Петров, – нервово перепитує Недозайцев. – Так ви це можете або не можете? Просте ж питання.
– Ну, – обережно каже Петров, – в принципі, я звичайно можу, але …
– Добре, – киває Недозайцев. – Поїдьте до них, надуйте.Відрядження, якщо буде потрібно, випишемо.
– Завтра можна? – запитує Морковченко
– Звичайно, – відповідає Недозайцев. – Я думаю, проблем не буде … Ну, тепер у нас все? .. Дуже добре. Продуктивно попрацювали … Усім дякуємо і до побачення!
Петров кілька разів моргає, щоб повернутися в об’єктивну реальність, потім встає і повільно бреде до виходу. Біля самого виходу Оленка  наздоганяє його.
– А можна ще вас попросити? – червоніючи, каже Оленка. – Ви коли кульку будете надувати … Ви можете надути її у формі кошеняти? ..
Петров зітхає.
– Я все можу, – говорить він. – Я можу абсолютно все. Я професіонал.

Share on facebook
Share on twitter
Share on linkedin

Супутні публікації