Колишнього журналіста і письменника Дейва Баррі дуже люблять за те, як він використовує гумор, щоб знайти свіжі ідеї для вирішення повсякденних проблем і протиріч. Ще в 1995 році він написав книгу «Загальні правила для чоловіків», і один уривок з неї досі популярний – 23 роки після того.
Розповідь Баррі, яка зобразила різницю між чоловіками і жінками – веселий погляд на гендерні стереотипи, який змусив багатьох людей кивати головою на знак згоди.
Не всіх, звичайно. Наше ставлення до статі в останні роки так сильно змінилося, що помічають це лише ті, які знають, що між чоловіком і жінкою є багато відтінків сірого.
Отже, відмінності між чоловіком і жінкою за Девідом Баррі:
“Припустимо, хлопець на ім’я Роджер зустрічає жінку на ім’я Елейн. Він запрошує її в кіно, вона погоджується, вони прекрасно проводять час. Кілька днів по тому він запрошує її повечеряти, і знову все проходить чудово. Вони бачаться регулярно, і здається, вже навіть зустрічаються.
І ось одного вечора, коли вони їдуть додому, Елейн приходить в голову думка, яку вона і не замислюючись, вимовляє вголос: “Ти розумієш, що сьогодні рівно півроку, як ми зустрілися?”
У машині зависає тиша. Елейн, схоже, напружилася від дуже промовистої мовчанки. Вона думає про себе: “Здається, йому не сподобалося те, що я сказала, можливо, його обмежують наші стосунки, може, він думає, що я намагаюся підштовхнути його до якогось рішення, в якому він не впевнений”.
Роджер думає: “Хай йому грець! Шість місяців”.
Елейн думає: “Але я і сама не настільки впевнена, що хочу таких стосунків. Іноді мені шкода, що я не маю часу подумати, чи дійсно я хочу, щоб все йшло туди, куди йде… Я маю на увазі, а куди ми йдемо? Скільки ми будемо продовжувати перебувати на цьому рівні близькості? Чи готові ми до шлюбу? До дітей? Бути все життя разом? Чи готова я до такого рівня стосунків? Чи знаю я цю людину? “
Роджер думає: “…Таак, треба подумати… був лютий, коли ми почали зустрічатися, я якраз забрав машину в дилера… Вау! Мені час змінювати мастило!”
Елейн думає: “Він засмучений. Я бачу це на його обличчі. Можливо, я міркую неправильно. Можливо, він хоче більше від наших стосунків, більшої близькості, більшої довіри; можливо, він відчув, навіть до того, як відчув це, що я недостатньо щира.
Так, б’юся об заклад, що так і є. Ось чому він так неохоче говорить про свої почуття. Він боїться бути відкинутим”.
Роджер думає: “…Я змушу їх знову перевірити коробку передач. Мене не хвилює, що говорять ці придурки, все одно вона барахлить. І цього разу нехай навіть не намагаються звинувачувати в цьому холодну погоду. Яка холодна погода? Зараз спека, а ця чортівня стукає, як сміттєвоз, і за це я заплатив цим некомпетентним злодіям 600 доларів”.
Елейн думає: “Він злиться. І я не звинувачую його. Я теж серджуся. Боже, мені не по собі, але я не можу пояснити це йому. Я просто не впевнена”.
Роджер думає: “Вони, ймовірно, скажуть, що гарантія вичерпалася. Це саме те, що вони скажуть, ці покидьки”.
Елейн думає: “Можливо, я занадто багато хочу, чекаючи, коли прискаче лицар на білому коні, коли я буду сидіти поруч з абсолютно ідеальною людиною, яка мені подобається, людиною, яка, здається, дійсно піклується про мене. Людина, яка відчуває біль через мою егоцентричну, шкільну, романтичну фантазію.
Роджер думає: “Гарантія? Вони хочуть отримати гарантію? Я дам їм гарантію. Я візьму їх гарантію і засуну її прямо…”.
“Роджер”, – говорить Елейн вголос.
“Що?” – відповідає Роджер.
“Будь ласка, не муч себе так”, – говорить вона, її очі наповнюються сльозами. “Можливо, я цього ніколи не дочекаюся. О, я так відчуваю…” (Вона заламує руки, схлипує).
“Що?” – каже Роджер.
“Я така дурна”, – ридає Елейн. “Я маю на увазі, я знаю, що лицаря не буде, я точно це знаю. Це нерозумно. Не буде лицаря, і коня теж”.
“Не буде коня?”, – говорить Роджер.
“Ти думаєш, я дурна, чи не так?”, – крізь сльози вимовляє Елейн.
“Ні!”, – каже Роджер, який радий, нарешті, дати правильну відповідь.
“Це просто… Це те, що я… Мені потрібен час”, – говорить Елейн.
(Настає пауза на 15 секунд, в той час як Роджер, швидко розмірковуючи, намагається знайти безпечну відповідь. Нарешті, він придумав той варіант, який на його думку може спрацювати).
“Так”, – говорить він.
(Елейн, глибоко зворушена, торкається його руки.) “О, Роджере, ти справді так відчуваєш?”
“А як же іще?” – з удаваною впевненістю говорить Роджер.
“Отже, просто потрібен час”, – говорить Елейн.
“О”, – говорить Роджер. “Так”.
(Елейн повертається до нього обличчям і пильно дивиться йому в очі, змушуючи його дуже нервувати через те, що вона може сказати далі, особливо, якщо мова йде про коня. Нарешті вона говорить).
“Дякую, Роджере”, – говорить вона.
“Дякую”, – говорить Роджер.
Потім він відвозить її додому, і вона лежить на своєму ліжку зі змученою душею, душею, яка бореться, і плаче до світанку, а коли Роджер повертається додому, він відкриває сумку з пивом і чіпсами, вмикає телевізор і починає захоплено дивитися повтор тенісного матчу.
Тихий голос в глибині його розуму говорить йому, що в машині сталося щось важливе, але він упевнений, що ніколи не зрозуміє, що саме, і тому він вирішує не думати про це. (Така ж політика у Роджера щодо голоду у світі).
На наступний день Елейн зателефонує подрузі, а можливо, двом з них, і вони будуть обговорювати цю ситуацію протягом шести годин поспіль. Не пропускаючи жодної найменшої деталі, вони проаналізують усе, що сказала вона і що він відповів їй, знову і знову повторюючи це, досліджуючи кожне слово, вираз і жест в пошуку нюансів сенсу, розглядаючи всі можливі відходи в бік.
Вони будуть продовжувати обговорювати цю тему протягом декількох тижнів, а може і, місяців, так і не дійшовши до будь-яких певних висновків, але і не втомлюючись від неї.
Тим часом, Роджер, граючи в теніс з їх спільною подругою, зупиниться перед матчем, нахмуриться і запитає: “Нормо, у Елейн колись був кінь?”
Ось вам і вся різниця між чоловіком і жінкою! Впізнали себе?
