Експертна комісія з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Держкіні не проголосувала за заборону скандального серіялу «Нє зарєкайся». Одинадцять з шістнадцяти експертів вирішили допомогти ахметівському каналу «Україна» промивати людям мізки й створювати вУкраїні свою «реальність», у якій україномовних українців практично немає – ні на Майдані, ні в АТО, ні в столиці України Києві. Україномовним у фільмі відведено навіть не другорядні ролі – вони з’являються лише в деяких епізодах у ролі хлопців «принеси-подай». Усе згідно з рашистською парадигмою «іх там нєт», «ми адін нарот». Штучність української вимови цих епізодичних недоперсонажів присутній на засіданні комісії керівник телеканалу «Україна» Євген #Лященко пояснив браком акторів, які б добре володіли українською. А керівник #StarLightMediaВолодимир #Бородянський, який прийшов підтримати колег-телеокупантів, вже традиційно заявив, що «дєло нє в язикє», «нє надо дєліть». Ще б пак, ділити особливо й нічого – увесь серіял майже на 100% російськомовний, як і решта сучасних «творєній» олігархічної телеіндустрії в Україні.
Автори «Нє зарєкайся» – сценаристка Тетяна #Гнєдаш і режисер-постановник Дмітрій #Ґольдман (громадянин РФ, який не так давно переїхав з родиною до України) – не обмежилися майже повною стерилізацією свого фільму від української мови. Вони пішли далі. У фільмі суто російськомовні українці воюють проти абстрактних сепарів. Про те, що це війна з Росією, практично не йдеться. Як пояснили автори й представники каналу, фільм не про війну, а про любов. І взагалі, будь-яка війна – це погано, тож вони за мир.
Тих, хто виступає на боці України, у фільмі часто показано в непривабливому світлі. Зокрема, головний неґативний персонаж перших серій – український військовий прокурор. Це самодур, який катує й принижує нещасних біженців, жінок, стріляє у беззбройну біженку – головну позитивну героїню. Матір вояка АТО Степана, взятого в полон сепарами, захоплює в заручники дитину иншої біженки, чоловік якої воює за сепарів, і вимагає від того чоловіка звільнити її Степана, погрожуючи заподіяти лихо дитині. Раніше від Степана завагітніла й народила повія, від дитини він відмовився. Сестра головної героїні в одному з епізодів озвучує доволі тверезі думки про небезпеку «русского міра». А раніше вона дуже підло вчинила зі своєю сестрою, привласнивши її дитину задля того, щоб шантажувати свого коханого дитиною й вийти заміж. Усе це – не драматургія, а свідома дискредитація громадян з проукраїнськими поглядами. Доповнює картину українська символіка на неґативних персонажах і в неґативних сценах.
Натомість сепари у фільмі доволі часто проявляють адекватність і людяність, викликають співчуття і навіть повагу. Як, наприклад, батько-сепар, дитину якого тримає в заручниках матір полоненого атовця. Фільм неначе підкреслює, що «в кожного своя правда». Власне, сценаристка Тетяна Гнєдаш не приховує, що намагалася «соблюсті баланс мнєній, удєржаться от однозначних оценок». Тож рашистських «мнєній» у фільмі рясно: «ми просто хотім, чтоб Донбас бил свободним», «ми спокойно жілі і нікого нє трогалі» тощо. Про це вже багато писали. От тільки з балансом якось не склалося – на репліки сепарів часто явно бракує відповідей з боку проукраїнських персонажів.
Оскільки «Нє зарєкайся» – це фактично перший більш-менш якісний серіял про події Майдану та АТО, саме так ці події сприйматиме обиватель, який споживає інформацію про них з телевізора. Саме таку версію подій засвоюватимуть наші діти. Мені моторошно від того, що на таких фільмах можуть виховуватися діти наших загиблих вояків. І очевидно, не лише мені – адже серіял здійняв надзвичайно потужну хвилю обурення в соцмережах.
Але Експертна комісія в особі одинадцяти її членів вирішила, що цього всього замало для заборони фільму й що цей фільм можна спокійно демонструвати в Україні. Ображені почуття багатьох і багатьох українців їх не хвилюють. У приватних бесідах деякі мої колеги признавалися, що хвиля обурення, яка може здійнятися через заборону цього фільму, хвилює їх значно більше. Окремі експерти, які проголосували проти заборони, таки відзначили, що української мови у фільмі справді бракує. Але заборонити фільм, який не тільки дискримінує та принижує українців за мовною ознакою, а й ретранслює надзвичайно шкідливі тези кремлівської пропаганди й дискредитує Україну та українських патріотів, експерти не наважились.
Постає питання, чи мають право українські патріоти, як україномовні, так і ті, що говорять російською, на захист і належне представлення своєї позиції в українському інформаційному просторі? Хто, який державний орган здатен це їхнє право забезпечити після такого ганебного голосування комісії? Чи, можливо, це право в Україні мають лише ватники та байдужі до України люди – право споживати олігархічну жуйку, яка відповідає їхнім уявленням про Україну, Майдан і АТО?
За заборону, окрім мене, проголосували Oleksiy Kurinniy, Віталій Капранов, Максим Ростоцький і Rostyslav Martynyuk. Голова комісії Philip Illienko також виступав за заборону серіялу, але за процедурою не брав участи в голосуванні. Він пообіцяв оприлюднити його результати поіменно.
Очевидно, після цього прикрого випадку вже не виникає сумніву, що склад Експертної комісії треба суттєво оновити. Під час війни поблажливе ставлення до ворожої пропаганди є неприйнятним. А позитив усієї цієї історії в тім, що свідомі й несвідомі адепти «русского міра» в Україні дедалі більше змушені викривати себе.
