Сьогодні їздив у геріатричний пансіонат на вулиці Жукова 10 у Києві.  Причина – знімав сюжет про стан таких закладів в Україні. Сюжет, як реакція на загибель 17 людей літнього віку, у яких забрали квартири в обмін на опіку і спалили їх колективно.  Але київський пансіонат де я знімав – це зовсім інша історія. Тут порядок і чистота та дисципліна, наскільки це можливо у такому закладі. Загалом,  за словами волонтерів, у Києві усі такі заклади нормальні. Чого не скажеш про людей, які віддають своїх старших родичів у такі заклади. А коли поспілкуєшся з цими  людьми – розумієш, що це цілий пласт історії і з ними мусять спілкуватися якщо не журналісти, то, принаймні, історики. Записувати їхні розповіді, поширювати. Це історія Києва у людях і кожне їхнє слово цінне та важливе. Кожен з цих людей прожив непросте життя і їм є чим поділитися. До вашої уваги  – розмова з Андрієм Григоровичем Міхєєвим, багаторічним працівником водоканалу. Людина пішла на пенсію у 80 років!!! Пережив голодомор, окупацію, совок. А при незалежності з ініціативи родичів, потрапив у геріатричний пансіонат. Дай йому боже здоров’я

Ще одна жителька цього пансіонату – Світлана Мальцева. Тривалий час викладала французьку лікарям, що працювали у прорадянських африканських країнах – колишніх французьких колоніях. Розмову з нею подам  пізніше. Наразі – тільки короткий телесюжет, що вийшов на каналі ZIK