Цей текст написаний за місяць до мого звільнення з посади начальника відділу прес-служби КМДА. Я навіть у себе на компі його загубив. А от знайшов на просторах інтернету і вирішив передрукувати.
Олександр Івахнюк, 17.04.2009
Десь 19 травня 2008 року соціологія показала недостатню підтримку Л.М. на Троєщині, тому було вирішено змінити плани і замість чогось там у центральних районах провести широкомасштабну акцію на Троєщині.
Нам (відділу інформаційного забезпечення КМДА, яким я керував ) було доручено підготувати акцію під умовною назвою «Мер підписує розпорядження про початок будівництва метро на Троєщину». Варто зазначити, що це розпорядження уже було підписане, однак вирішили ще раз підписати його для народу під телекамери і аплодисменти. Це десь 22 травня. Зараз уже не згадаю.
За день до того довелося у терміновому порядку виготовити біг-борд «Метро на Троєщину – до 2011 року – Київська міська державна адміністрація гарантує», серед ночі я писав текст, а дизайнер робив макет буклета, який було вирішено роздавати усім присутнім, звичайно ж тези, сценарій, анонс, список акредитованих ЗМІ – все це треба було зранку надати БДЯ. Процедура «Что ты написал?» увечері пройшла успішно, правда цифра станцій метро, які будуть збудовані до 2012 року у тезах змінилася з 13 до 18. А стосовно буклету, який ми з дизайнером (слава йому, майстру на всі руки Сергію Борисовичу) редагували до першої години ночі і вранці друкували на усіх кольорових принтерах КМДА БДЯ сказав «геніально». Я був щасливий.
Вранці треба було встановити біг-борд на місці події. Де його вчепити? Приїхала вантажівка з біг-бордом. Присобачили його до стіни приміщення станції Милославська. Якраз закрили бігбордом свастику, кимось давно намальовану і яку комунальники не потрудилися змити вчасно. Бігборд трималвся на чесному слові, тому я скомандував поставити на підходах до цієї бандури намети з передвиборчою символікою і попросив бабусь відкомандированих координатором блоку Черновецького у моє розпорядження, пильнувати, щоб ніхто близько не підходив, бо може впасти
Решту бабусь розставив звично так, щоб фотографи не могли знімати мера зліва і щоб убезпечитися від провокацій та від різних неадекватів. Тобто, як хтось хотів щось терміново мера запитати не по темі, одразу включався бойовий загін бабусь, який мав питати на тему з умовною назвою: «Чому ви такий красівий?» Якщо вам здається, що це було тільки у цей день і тільки при цій людині – ви помиляєтесь, Це схема роботи усіх прес-служб світу і уже точно усіх без винятку прес-служб в Україні. Навіть якщо керівник – не екстравагантний злодюжка, а нормальна адекватна відкрита людина – прес-секретар і людина відповідальна за проведення таких івентів все одно думає саме у цьому напрямку і працює саме за цією схемою. Це ефективно, особливо перед виборами. І я це все пишу, щоб читач розумів механізми того, що він бачить у телевізорі, простежував сценарії і усвідомлював, що реальність дещо відрізняється від того, що він бачить. Як у випадку з метро на Троєщину. Люди, що голосували за людину, яка підписала розпорядження про будівництво метро на Троєщину, думаю, нині встидаються того свого рішення. І правильно встидаються. Киянам мусить бути соромно і за вибір Черновецького і за вибір Кличка. Думаю, за вибір наступного мера теж буде соромно. Тому що і наступного мера обиратимуть отримувачі соціальної допомоги. Тобто, минуле обиратиме майбутнє. А це завжди погано закінчується. Мені часто дорікають, що я опосередковано сприяв перевиборам Черновецького на посаді міського голови, професійно виконуючи свою роботу як керівник прес-служби. Але я був лише дзеркалом. Я розповідав те, що було насправді для тих, хто був визначений як цільова аудиторія. І це спрацювало. Я коли тільки прийшов у КМДА пропонував перестати працювати на люмпена в інформпційному плані. На мене шикнули і пояснили, що я не розумію, хто мера обрав і хто його обере знову. Цинічну правду я вклав в уста героя свого оповідання «Новий шеф». …
Нарешті прибуває мер, далі все за звичним сценарієм – він зачитує наші кров’ю написані тези, урочисто сідає за привезений з КМДА стіл і підписує уже раз підписане ним розпорядження. Бабусі аплодують, фотографи клацають, мер втомлено посміхаєься і від’їздить задоволений.
Журналісти ще пишуть Мірошинкова, бабусь-прихильниць… А я радію, що біг-борд нікому на голову не впав і чекаю, поки всі роз’їздуться, бо треба тепер простежити, щоб біг-борд зняли, однак щоб це сталося вже без присутності журналістів. Яка назло, частина журналістів та ще й ТРК «Київ» ніяк не від’їжджає, записує людей з сусіднього будинку, які воюють з ЖЕКом. Шиплю на вухо журналістці щоб кудись переміщалась у сусідній квартал. Нарешті і остання камера поїхала, я кличу робітників і за півгодини вже ніщо не нагадує про грандіозний екшн під назвою «Метро на Троєщину до 2011 року».
Я до речі був нещодавно на Милославській – там одна з перших замів вручала ключі від квартир. Кінцева зупинка швидкісного трамвая стоїть на тому ж місці і у тому ж стані, тому, думаю, на наступних виборах кандидати в мери знову зможуть її використати. Минулого разу троєщинці повірили – ми були переконливими. Може і наступного разу повірять…
Якщо ви дочитали це до кінця – вам точно сподобається текст про те, як Леонід Михайлович презентував свої білі труселі на Водохреще. Текст називається: “Яна, зніми труси”
