Автор Євген Бабенко Переклад Олександра Івахнюка
Першу частину цієї розповіді можна прочитати тут
В Окленді ми мали провести всього один адаптаційний день, але банальна ГРВІ з температурою змусила скорегувати щільний графік поїздки. На третій день ми вирвалися з дощового Окленду і поїхали на південь.
Транспортна система Нової Зеландії добре розвинена. Незважаючи на те, що міста з населенням понад 100 тисяч жителів можна полічити на пальцях однієї руки, в країні розвинене внутрішнє авіасполучення – Air New Zealand і бюджетна Jetstar літають на 7-8 внутрішніх маршрутах, ціна квитка без багажу коливається від 50-60 NZD ( 1 USD = 1,5 NZD) при бронюванні за 2-3 місяці до 150-200 NZD при купівлі за кілька днів до вильоту. Основним видом громадського міжміського транспорту є автобус: безліч маршрутів, зручний розклад, ціни, як у цивілізованій частині Європи. Бачили також дуже симпатичні електрички, але дане питання я якось зовсім не вивчав. Для подорожі по довгому і насиченому маршруту ми однозначно вибрали автомобіль.
Система прокату авто в Новій Зеландії також розвинена. Причому, домінують місцеві прокатні фірми, а не мережеві. Важливий момент – місцеві фірми не беруть комісію за те, що ти береш авто напрокат в Окленді, а повертаєш на південному острові – в Данідін або Квінстауні. А це майже 2000 кілометрів відстані! В Європі б за такий номер прокатники взяли гроші за перегін автомобіля в зворотному напрямку – 800-900 євро, не менше. Але, оскільки чимало мандрівників їдуть по Новій Зеландії з півдня на північ, а не навпаки, як ми, прокатні контори не беруть гроші з тих, хто проїхав на авто всю країну. Більш того, у багатьох контор є програми безкоштовної заміни машини на іншому острові. Майже вся Нова Зеландія – це 2 острова, північний і південний. Між ними – протока Кука і 100-кілометрова поромна переправа Веллінгтон (Північ) – Піктон (Південь). Переправа легкової машини коштує 100-120 NZD. Але прокатники дають можливість безкоштовно залишити машину в Веллінгтоні і отримати такого ж класу в Піктон. Або навпаки. Ми з цим не морочилися, але така можливість була. Коштує прокат машини приблизно так само, як і в Європі. Ми взяли найдешевшу машину з автоматичною коробкою передач, яка була доступна. Це була маленька машинка Toyota Vitz. Після Хонди – Акорд… ви розумієте. Але машинка нас не підвела, всі гірські підйоми витягувала відмінно. Обійшлося нам це задоволення з повною страховкою 54 NZD в день.
Окремо скажу про дороги. Якість – відмінна. Не зловили жодної ями або тріщини за 2000 + кілометрів. Автобанів в Новій Зеландії майже немає – тільки в Окленді і околицях. Всі дороги безкоштовні. Основні міста з’єднані мережею хайвеїв. Рельєф більшої частини Нової Зеландії – це пагорби або гори, хайвеї на таких ділянках вузькі – по 1 смузі всього. Але на рівнині, де є можливість, розширюються до 2-х смуг. Обмеження швидкості по всій країні – 100 км / год. Але камер, контролюючих швидкість, ми бачили тільки кілька. Як і поліцейських патрулів, яких ми бачили тільки кілька разів на оформленні ДТП. Основна маса водіїв на хайвей їде 100-110. Свідомі. З парковками ми по країні проблем не відчували, а ось в Окленді знайти безкоштовну парковку для машини непросто. Середня ціна – 30-35 NZD за добу. Такий нюанс – всюди на парковках в Новій Зеландії є місця для інвалідів, і вони майже завжди вільні, навіть якщо на парковці немає жодного місця. Місцеві такі місця не займають і ми, звичайно, теж цього не робили.
Багато зустрічали на дорогах веломандрівників – таких, як я, психів, які їдуть через всю країну на велосипедах (майже завжди – поодинці) обвішані сумками і рюкзаками. З нами на поромі переправлялася жінка років 60-65, крутить педалі з півночі на південь – захоплююся такими людьми! Мій велотур-Брюссель Женева теж вже не за горами :). Велосипедистам дозволено їздити на хайвей, часто зустрічається знак «розділи дорогу» з велосипедистом.
Дуже популярною темою в Новій Зеландії є подорож на трейлерах. Не проблема взяти такий будинок на колесах різних модифікацій на прокат. Для трейлерів – обладнані стоянки з електрикою, водою; громадські душові та пральні. Є в цьому свій шарм – не потрібно нічого бронювати і планувати точно; побачив красиве місце – зупинився, поставив столик, відкрив пляшку вина. Я так не їздив ніколи, але точно спробуємо колись!
Пальне. Майже на всіх заправках в Новій Зеландії тільки 2 типу палива – 91-й бензин і дизель. Причому дизель коштує в Окленді удвічі дешевше, ніж 91-й – 0,8 NZD. У міру просування на південь Країни пальне дорожчає – в Веллінгтоні дорожче на 5 центів; перепливали на південний острів – бензин коштує 1.7 NZD. Південніше – ще дорожче, і найдорожчий – в Квінстауні, 1,9 NZD. Тому, мандрівникові на замітку – перед переправою з північного острова на південний потрібно заправити повний бак – пару доларів економії не завадять. Майже всі заправки – тільки самообслуговування, заправника зустріли тільки 1 раз, і то він був один на всі колонки.
Житло. Готелів в класичному розумінні в Новій Зеландії дуже мало. Майже всі об’єкти розміщення – придорожні мотелі (майже всі – одноповерхові, до 20 кімнат) або бекпекерси – так вони називають хостели. Є своя структура Qualmark, яка роздає всім зірки в залежності від рівня послуг, що надаються. Так що на букінгу повно “четвірок» і «п’ятірок» серед мотелів. Двомісний номер у середній “четвірці» з хорошим рейтингом коштує в середньому 120-130 NZD. За ці гроші у вас буде свій санвузол (в багатьох мотелях – навіть з джакузі, але трохи дорожче) міні-кухня з електроплиткою, мікрохвильовкою, холодильником і мінімальним набором посуду; телевізор. За 3-4 NZD можна скористатися пральною або сушильною машинкою. Вай-фай є майже всюди, але безкоштовно гостю дають 200-500 мегабайт, хочеш більше – заплати 5-10 NZD. Є багато опцій для тих, хто хоче заощадити на проживанні. Номер зі спільним санвузлом коштуватиме дешевше. Хочеш ще дешевше – тоді номер без постільної білизни. Далі вже йдуть ліжкомісця в бекпекерсах – вони коштують близько 35-40 NZD з персони за місце в 6-8 місному номері. Кухня в бекпекерсах одна на комплекс, з великими плитами, холодильниками і достатньою кількістю посуду. Часто в холодильниках мешканці діляться їжею – окремі полички з позначкою безкоштовно, або просто залишають пакет з підписом безкоштовно. У великих мотелях можна зустріти повний набір перерахованих вище опцій – від люкса за 350 NZD до бекпекерсов І навіть МІСЦЬ для наметів за 20-25 NZD.
Далі буде …
