Автор Євген Бабенко
Нова Зеландія для мене була дуже давньою мрією. Приблизно як для Остапа Бендера Ріо-Де-Жанейро. Тому що красиво, далеко і невідомо. І, найголовніше, тут є пінгвіни, побачити яких в природі – мрія зі шкільних років. Природне розмаїття і кількість крутих місць для проведення часу тут зашкалює. Тому, коли мій улюблений сайт fly4free надіслав ну дуже вигідну пропозицію стосовно перельоту в Окленд від Air China – без роздумів погодився.
Окленд зустрів нас дощем. Спеціально до нашого приїзду підігнали добрячий циклон, що поливає місто вже 3-й день, і заспокоїться акурат після нашого від’їзду. Перше враження – ретельна перевірка на в’їзді в країну, якої я не бачив в інших аеропортах. Обов’язкове декларування будь-яких продуктів, туристичного обладнання (в т.ч. взуття трекингового). Не задекларували яблучко з ручної поклажі? 400 місцевих доларів штрафу (1,5 новозеландські долари (NZD) = 1 американському)! У міграційній карті пункт – країни, які ви відвідали за останні 30 днів. Пишу – Білорусь, Росія, Китай, Грузія. Прикордонниця запитує – ви всі ці країни за 30 днів відвідали? А це, крім Грузії, всього лише мій шлях з Києва до Нової Зеландії :).
Йдемо забирати багаж. Однієї валізи не вистачає. Відразу згадую оголошення командира рейсу Пекін-Окленд про пасажирів, що спізнюються, чий багаж вивантажують. З’ясували, що валіза у Пекіні і вже зареєстрована на наступний рейс у Окленд, тобто прилетить на добу пізніше нас. Запитали про компенсацію збитків через затримку багажу – сказали принести чеки за покупку необхідних речей на 75 NZD для отримання компенсації. Запам’ятовую на майбутнє – за проблеми з багажем авіакомпанії можна і потрібно карати. Уже в готелі перевірив свої речі і зрозумів, що у втрачену валізу потрапила батарейка на 10000 мАг, яку я в Пекіні купив за 10 доларів. У Китаї будь-які акумулятори заборонені до здачі в багаж (з 1 липня таке обмеження буде по всьому світу)! Як з’ясувалося, батарейка і затримала наш чемодан – від батарейки по прибуттю валізи була тільки коробка, натомість у валізі був акт про вилучення акумулятора. У таких випадках зазвичай пасажира викликають перед посадкою в службу безпеки і роблять перевірку валізи у його присутності, але ми в цей час стояли в чергах або бігли до гейту. 75 NZD компенсації ми таки отримали. Відразу після виходу з аеропорту таксисти занурюють туриста в новозеландську реальність. ТАКСІ з аеропорту у центр Окленда коштує 80-90 NZD 20 за кілометрів шляху! І це офіційно, по лічильнику. Тобі нам ніби натякають – тут все дорого, ви у Новій Зеландії. Місцеві жителі мають високий рівень доходів (середня зарплата – 1000 NZD в тиждень; мінімальна – 590 NZD в тиждень), тому і ціни тут доволі високі. Дорогі готелі, дорогий транспорт, дорогі розваги. Продукти в супермаркеті за цінами трохи вище європейських, але якість дуже висока – недарма сільське господарство – основа економіки НЗ. Вибирав в супермаркеті нарізку лосося – так данські фірми коштують дешевше місцевих за однакову вагу :). Взагалі у них на всіх місцевих продуктах є маркування – зроблено в НЗ, і вказівка, з якої сировини – місцевої чи імпортної.
Щодо готелів – за 150 на добу туристи тут живуть в двокімнатній квартирі в придорожньому готелі, готелі ще дорожчі. Навіть ліжко-місце в хостелі коштує 50-60 NZD. Транспорт теж дорогий – що громадський, що таксі. Тому оптимальне рішення для Нової Зеландії – оренда машини. Дорожня інфраструктура розвинена добре – доріг багато і якісні. Рух лівосторонній – колишня колонія Великобританії.
Місто Окленд молоде (побудоване в 19-м столітті переселенцями з Європи) не має шедеврів архітектури і малоцікаве саме по собі. Для мандрівників зазвичай це всього лише пункт прибуття і адаптації перших пару днів в Новій Зеландії. Місто дуже велике за площею – при населенні в 1,3 мільйона людей (майже третина всього Населення Нової Зеландії), площа Окленда більша ніж у 3 мільйонного Києва. Абсолютна більшість городян живе або в приватних будинках, або в 2-3-х поверхових багатоквартирних. Свічки по 20-30 поверхів тільки в адміністративному центрі міста, а житлових багатоповерхівок майже немає. Ландшафт міста вулканічний – на території понад 50 маленьких вулканчиків по 50-100 метрів заввишки. Тому дороги в Окленді складаються з нескінченної низки спусків і підйомів, а автомаршрут довжиною в 5 кілометрів може мати штук 15-розворотів-поворотів. Ідеш такий по вулиці, і начебто через 20-30 метрів немає проїзду і проходу. Підходиш до нього – а там сходи вниз метрів на 15 і вулиця далі внизу продовжується. Цікаву особливість вчора помітив – оскільки в Окленді дуже вологий клімат – опадів випадає більше 100 мм на місяць, в адміністративному центрі міста на більшості будинків над першим поверхом зроблений великий козирок, щоб перехожі могли йти і не мокнути. Вчора завдяки цьому не промок до нитки, коли потрапив під зливу в місті. Також можна сказати сміливо, що Окленд потопає в зелені – дерева всюди, багато маленьких парків і сквериків.
Місто абсолютно мультикультурне – корінні жителі становлять всього 10% від населення. Всі інші-переважно європейці (близько 55% городян) і вихідці з країн Азії. Така «палітра» городян доволі помітна на вулицях міста. Ідеш увечері – а на одній вулиці поряд ірландський паб, японський, тайський, малайський і індійський ресторани. Бракує тільки закладу “Українські вареники», може відкрити?
Напевно, найцікавіша розвага для туристів в Окленді – 320 метрова телевежа Skytower. Там можна піднятися на оглядовий майданчик на висоту 150 метрів, а можна на прив’язі прогулятися по невеликій платформі на висоті 180 метрів, або навіть стрибнути з цієї платформи – типу банджа-джампінгу, тільки «стрибун» другим тросом зафіксований в одній площині і летить чітко вертикально вниз. Обидва атракціони коштують понад 100 американських доларів, і я їх визначив як “несправжні» та пропустив. Уже стрибати, так з мосту і в вільному польоті!
Дуже приємним враженням перших днів стала їжа. Сільське господарство і переробна промисловість – основа економіки Нової Зеландії, тому тут виробляють все і багато, і дуже смачно. Овочі, м’ясо, риба, молочка – вибір величезний, а якість дуже висока. У найближчому до нашого готелю супермаркеті у відділі з фруктами кошик з табличкою – безкоштовні фрукти для ваших дітей, які дитина може з’їсти, поки ви робите покупки. Грамотний маркетинг, я вважаю :).
Загалом, Окленд став стартом наших пригод. Все тільки починається …
Читайте також про проект Євровело 2016
