Мої вітання. Я – Олександр Івахнюк і це огляд тижня, що минув.
У п’ятницю у Дарницькому суді знову судили Василя Стуса. І знову на другому боці був Медведчук. Він у Дарницькому суді намагався домогтися заборони розповсюдження книги про Василя Стуса та інформації про цю книгу. Бо вона також про його роль у цій справі. Як все це завершиться – невідомо, але думаю, книга та видавництво уже виграли. Заборона завжди породжує попит, а попит породжує бізнес-успіх.
На тижні у Конституційному суді розглядалося питання конституційності закону про мову. Цікаві аргументи скаржників – вони вважають, що провідна роль української мови як державної дискримінує мову їхньої національної меншини – російську. У суді сторона прихильників закону виглядає аргументованіше. Але, подивимось, що воно буде. Суди ж не могли раптом стати іншими ніж решта влади.
На тижні інший суд зобовязав програму Бігуса спростувати інформацію про те, що Гладковські – Свинарчуки крали гроші на оборонці. І ті, що ще вчора стверджували, що суди продажні раптом цьому суду почали довіряти. Я б не був таким категоричним, коли йдеться про рішення українських судів, де продаються навіть посади помічників суддів, не те що рішення. І у Свинарчуків і у Порошенка достатньо грошей на купівлю судових рішень, тому, давайте не будемо куйовдити бабусю. Я особисто вважаю що журналісти відкрили правду. А суд просто інтерпретував її на користь злочинців. І це все. Порошенко і його Свинарчуки – не янголи. І це треба зрозуміти його прихильникам, щоб не погіршувати ситуацію. Зрозуміло, що обставини змушують Порошенка стати на бік України, але ліпити з нього безкорисного пророка… Ну давайте будемо реалістами.
Водночас, на тижні кремлівська консерва Андрій Деркач оприлюднив якісь чергові записи, які назвав розмовою Путіна і Порошенка. Розмова спрямована на те, щоб відвернути від підтримки Порошенка військових, адже там передана майже дружня розмова двох воюючих країн. Тут треба зазначити перше: якщо проти когось виступає Деркач – то це означає, що людина, проти якої він виступає – однозначно за Україну. Якщо Деркач проти Порошенка, то я – за Порошенка, як би погано я до нього не ставився. Треба розуміти, що Деркач – це найгидкіша московська консерва, найнебезпечніший ворог України. І все, що він робить, потрібно сприймати саме так: раз він проти цього – українець мусить бути за це.
На тижні Порошенку обирали запобіжний захід по одній з кримінальних справ, нашвидкоруч зляпаних прокурорами. Поки що у Порошенка вистачає грошей і на досвідчених адвокатів і на організацію масовки під судами. І це чудово. Погано лише те, що донині у нас справи вирішуються масовками. Це ганебно, аморально, неприйнятно, на мою думку. Але це лише моя думка… Більшість вважає, що як вийти погорлопанити, то гроші самі зявляться, проблеми самі вирішаться, стосунки самі налагодяться, робота сама знайдеться. Чомусь нашим людям страшно самим на своєму місці якісно робити те, що уміють. Натомість вони збираються у зграї, горлопанять і впевнені, що це якось їм допоможе. Сумно
Звільнили голову Нацбанку. Обіцяв Зеленський дотиснути банківську систему. І дотиснув. Голова Нацбанку подав у відставку і є можливість знайти такого, який не випендрюватиметься і надрукує грошей на дешеві кредити чи на відкати для великого будівництва. Ну і ще щоб на ремонт державних дач залишилося. На тижні стало відомо, що президент Голобородько, ой пробачте, Зеленський, перебрався на державну дачу у Конча-Заспі, де, за даними медіа, впродовж року йшов ремонт. На біг-бордах партії зеленського писалося «Зробимо їх разом». Ті, хто за нього проголосував просто не зрозуміли, що це було сказано кандидатами на їхню адресу. Усе, що обіцяв – зробив навпаки. Кортежі бють рекорди, державну дачу використовує, економіка не запрацювала, війну не закінчив. На жаль, зниження рейтингу Зеленського не свідчить про збільшення кількості проукраїнськи налаштованих громадян України. Популярнішим стають махрові українофоби типу Бойка та його політичної сили. Все таки концентрація телеканалів для убогих в руках русского міра робить свою чорну справу.
Ситуація всередині країни якось передається і назовні. Україна залишається у переліку країн, де епідемія коронавірусу не взята під контроль. Як наслідок, громадян України маринують на кордонах, для них ускладнено вїзд у цивілізовані країни. На українсько-польському кордоні людей знімають з автобуса і поки триває перевірка з швидкістю одна людина за чотири години, ці люди мусять сидіти у прикордонному накопичувачі. У цьому місці хочеться ще раз подякувати у лапках українським дипломатам за їх байдужість профнепридатність і бездіяльність, завдяки якій до громадян України в усьому світі ставляться як до сміття
Це був огляд подій тижня. Мій суб’єктивний погляд на те, що робиться. Це радіо без цензури, залишайтесь з нами.
