Тиждень, що минає був особливо безпощадним до громадян України, які хотіли б, щоб  їхня країна колись звільнилася від російської окупації. Нещастя на посаді президента продовжувало готувати собі відрядження у Ростов «а-ля Янукович», поліція вчергове показала свою безпорадність, а у Києві втомився ще один міст. Але, про все по порядку.
На початку тижня фрагмент естакади на Осокорках впав на авто, що під ним проїздило. Це дало інтернет-спільноті привід жорстоко жартувати з геніального боксера і одночасно мера-невдахи Віталія Кличка, який видав 400 мільйонів на селфі міст, як тепер зясувалося, за рахунок безпеки інших мостів на території Києва. У результаті поплатилися посадами керівники комунальних підприємств. Але ж ми з вами знаємо, що, точніше, хто насправді є причиною того, що сталося. Причиною є те, що міський голова у Києві – звичайна маріонетка девелоперів.  При цьому правоохоронні органи працюють, як відділ цієї девелоперської компанії. Тому нема кому застосувати статті кримінального кодексу до ситуації з забудовою та станом інфраструктури в українській столиці…
Нагадаю, у 2016 році, коли я робив сюжет про  ситуацію з поліцією у Дарницькому районі, дізнався, що на одного дільничного припадає 21 тисяча людей. Він не в змозі впоратися навіть з документуванням загублених паспортів, не те що обійти свій район і познайомитися з потенційними загрозами. Як наслідок – психопат спокійно вбиває дитину співмешканки брата, щоб помститися братові після сварки. Психопата затримали, але життя дитині не повернути….  Немає поліції, немає армії, немає адекватних людей зі зброєю… Чому? Відповідь частково прозвучала цього тижня на випускному одного з військових ВИШів у Харкові. Там розважалися під пісню «Афіцери, расіянє»… Не дивно, що усі ці офіцери швиденько піднімають лапки, коли доходить до застосування своїх професійних навичок. Таке враження, що цих людей у військових, поліцейських чи прикордонних академіях вчать саме як правильно і оперативно здатися ворогу. І пісня Газманова на випускному  – це просто репетиція.
На тижні вибухнув скандал у Польщі, де польська роботодавчиня вивезла свого травмованого нелегального працівника помирати у ліс за сто п’ятдесят кілометрів від місця праці. Людина померла і це стало приводом для істерики у польських лівацьких та усіх українських медіа. Мовляв,  усі поляки ставляться так до усіх українців. Особливо цікаво було читати коментарі під усіма цими статтями. Забули при цьому, що чоловік працював НЕЛЕГАЛЬНО. Ви співчуваєте кишеньковому злодію, якого зловили за роботою у маршрутці, відправили у в’язницю і тепер його троє дітей залишилися без годувальника? Давайте родині  кишенькового злодія зберемо на прожиття! А чом би й ні? Нелегальному працівникові ж збираєте, то давайте збирати усім злочинцям. Усвідомлення, що нелегальна робота – це теж злочин, поки що не прийшло до громадян України. Ні тих, що в Україні, ні тих, що у Польщі. Співчуваючи нелегальному працівникові, ви говорите іншим  – так можна, це нормально.  Таким чином ви готуєте долю Василя, якого вивезли у ліс ще десяткам інших таких василів. Бо раз їм співчувають, раз їх не засуджують, раз суспільство не каже «так йому й треба, заслужив за свою підлість» отже, можна і далі працювати нелегально. А через це до кожного громадянина України буде ставлення як до потенційного нелегала. Так це працює. І поки немає усвідомлення, що нелегальна робота – це аморальна гидота, якій немає виправдання, доти будуть такі випадки.
Кульмінацією тижня стала зрада Європи у  ПАРЄ. Ця організація повернула повноваження російських окупантів без жодних застережень. Катастрофічна поразка України. У п’ятницю зясувалося, що про таку підлість домовлялися на найвищому рівні Макрон, Меркель з нашим клоуном у президентському фотелі. Європа повертає росіян у ПАРЄ у відповідь росіяни платять 70 мільйонів заборгованих внесків і відпускають захоплених українських моряків. Моряків так і не відпустили – поставили додаткові умови, а росіяни у ПАРЄ повернулися. Свою участь у цій продажній організації призупинили країни Балтії, Польща та інші союзники України, котрі розуміють усю гидоту русского міра.
Русскій мір, до речі, на тижні показав усю свою міць. У Харкові повернули проспекту Григоренка назву садиста і м’ясника Жукова, а у Києві суд скасував найменування проспектів Бандери і Шухевича.  У повітрі запахло горілими шинами.  Мережею розповсюджують репродукцію відомої картини, де середньовічні люди здирають шкіру з продажного судді.
Приклад непродажності і об’єктивності показав на тижні віденський суд, дозволивши екстрадицію українського мафіозі Дмитра Фірташа до США. Йому світить у США 50 років в’язниці за підкуп індійських чиновників у справі видобутку та постачання до США титану. І це мабуть єдина проукраїнська новина за минулий тиждень.
Русскій мір наступає, як і прогнозувалося. Вони думають, що у них вийде зламати українців. Вони вчергове помиляться. За це і випємо. А ще за нашу Конституцію і за наші майбутні перемоги. Колись увесь цей совок буде викинутий на смітник і залитий антисептиком, щоб не смердів. Поки що зціпивши зуби, працюємо, робимо свою справу на своєму місці.  Звичайно, як людина, що заробляє на консультаціях з легалізації перебування у ЄС я мав би порадіти з невтішних українських новин. Але я не буду радіти. Я просто працюватиму над тим, щоб зрештою Україна стала українською. І вам раджу так робити.