Автор Олена Скобало

Для тих, кому не вистачає земних пам’яток, Стамбул приберіг парочку підземних.

Цистерна Базиліка – заховане глибоко під землею сховище води. Нагорі маленький непомітний будиночок, а внизу – царство колон, що йде в нікуди.

На дзвін монет що їх туристи кидають у воду, припливають величезні риби. Здається, вони живуть тут ще з римських часів. Бачили імператора, який приходив поміркувати про вічне. Слухали таємниці, що шепотіла їм Роксолана. І нам, теперішнім, нічим здивувати цих доісторичних чудовиськ. Вони все бачили, все чули, все знають. І підпливають до нас та байдуже відпливають у темряві, ліниво ворушачи плавниками.

Зі склепінь накрапає вода, відраховуючи лік часу.  В одному з закутків своїх жертв чекають дві  медузи – напевно, колись давно вони побачили своє відображення у воді і скам’яніли. З того часу  століттями підтримують колони і гіпнотизують туристів, сліпо дивлячись в об’єктиви фотоапаратів.

На світло відображене у воді хочеться дивитися вічно, але група шумних китайців відігнала думки про вічне і погнала нас на світло. Зачарованих…