Директор КП «Плесо» Пікалов під час засідання круглого столу напередодні зазначив, що, на його думку, вислів «озеро на балансі «Плеса» не відповідає чинному законодавству, оскільки «Плесо» – комунальне підприємство, а водойма може бути на балансі тільки у державного підприємства. Натомість, за словами Пікалова, у «Плеса» на балансі тільки майно: кар’єри чи щось інше, що зроблене з залученням техніки чи щось на березі… Пан Пікалов також порадив учасникам круглого столу звернутися до науковців, щоб окреслили ознаки озера у дискусії з забудовником, який називає озеро грунтовими водами, що вийшли на поверхню.
Загалом, після походу на засідання круглого столу, організованого екологічною комісією Київради, у мене склалося враження, що усі ці «екологи» від влади мовчки спостерігатимуть за тим, як округи, на яких їх обрали, замуровуватимуть у бетон, спихаючи провину на попередників з команди Черновецького. Але навряд чи Віталій Володимирович Кличко далеко втік від Черновецького. За рівнем невиконаних обіцянок і жахливих потворних будмайданчиків – можливо, навіть перевиконав
Анна Сандалова Якщо зібрати разом активних мешканців київського лівобережжя – від Троєщини до Осокорків, і проаналізувати проблему багатоповерхової забудови в місцях озер/узбережжя/парків, то виходить, що всі нові забудови, які обурюють мешканців, схожі за своїми ознаками: не відповідають генплану (який все ж таки розробляється з урахуванням законів і правил містобудування), не мають ніякої підтримки з боку екологічних фахівців і громади, і просто знищують залишки природи київського лівобережжя.
Майже всі ці місця – справа рук Льоні-космосу і компашкі (2006-2009 рр). З юридичної точки зору єдине, що можна зробити, це визначити ці додатки до генплану недійсними, але тут треба “вдумчиво” попрацювати над позовами до суду. Тож, якщо є юристи, які ще не знайшли собі напрямку для реалізації соціально-волонтерських амбіцій – то тема, за яку вам будуть вдячні кілька поколінь киян… Якщо звісно не упустимо цей момент.
В цілому, результатом нашого круглого столу можна назвати кілька важливих речей, які мають стати фокусом на подальшу роботу. Програма екологічної політики все ж таки має з’явитись і бути імплементована в різні проекти розвитку міста. Не можна будувати місто не звертаючи увагу на екологію в принципі. Плюс, привести все це до норм законів.
Контроль над екологічними злочинами – поки не буде екологічної поліції або структури, яка б могла штрафувати за подібні речі – не буде порядку. Ніби-десь-в-законах є екологічний контроль, але де він і чому взагалі не працює – теж поле діяльності для аналітиків/юристів.
Також було б корисно зробити ресурс, на якому ми могли б збирати і обробляти інформацію, про екологічні проблеми і залучати мешканців для патрулів/контролю. Це надзвичайно важливий проект, який треба негайно робити, але теж потрібні руки.
Резюме: продовження боротьби в судах за порушення генплану, пошук шляхів створення (відновлення) екологічного контролю, інформаційний ресурс.
Тож… нам треба допомога. Підключайтесь, бо без громади – справи не буде.
PS: Окрема подяка представникам держустанов, які все ж таки залишаються на боці кия
Засаднича проблема нових районів Києва у тому, що до думки людей, які уже живуть на певній території, вирішено не прислухатися. Вважається, що місцеві жителі завжди будуть проти нової забудови тому, що їм хочеться більше простору, а місто мусить розвиватися, тому переконувати їх пропонується силою чи грошима чи будь-якими іншими способами. Головне – не слухати їхніх аргументів, бо вони завжди будуть проти. Тобто, засадниче право місцевої громади на ухвалення рішень стосовно того, як має розвиватися ця територія, в Україні не вважається засадничим і немає розуміння, що з цього починається свідома і благополучна громада. Більше того, забудовникам дозволяють поводитися з місцевими жителями як з божевільними, з журналістами – як з провокаторами. Поліція не проти участі у охороні будівництва тренованих спортсменів, яким якраз для тренування не вистачає реальних умов. Їм потрібно битися не лише між собою, а десь ще й застосувати свої вміння. Нещодавно на стадіоні «Слов’янської гімназії» один школяр до втрати свідомості лупив іншого школяра. Той, що лупив – займається у бійцівській секції і його бажання випробувати свої вміння на однокласнику зрештою було реалізоване. Бажання бити зростає, коли за це ще й платять гроші. Тому, віддаючи свою дитину у спортивну бійцівську секцію, подумайте над тим, чи не прийде їй у голову у майбутньому підробляти на побитті людей, що намагаються захистити озеро. Усі ці секції єдиноборств виглядають привабливо тільки до моменту, поки у людини в голові є щось, окрім бажання вбивати. Так мило спостерігати за юними борцями, боксерами, каратистами. Тільки згодом більшість з цих людей йдуть туди, де можна бити, вбивати, грабувати, стріляти, катувати: в поліцію, в армію, у охоронні структури на службу до забудовників. Пізнайте цих людей і згадайте їх у дитинстві. Думаю, були теж милими хлопцями, які перемагали на шкільних змаганнях…
