Подав сьогодні документи на нову –  робочу –   візу. Просив на три, відповідно до мого дозволу на працю. Пояснили, що національну візу можна просити на рік, не більше.  Ще з важливого. Тепер присутність двох віз різних типів однієї країни в одному паспорті допускається. Раніше треба було писати заяву про бажання скасувати шенген, якщо робив робочу і навпаки. Нині, за словами працівниці,  якщо чинна віза видана на триваліший термін ніж та, яку просить людина відкрити – можна писати заяву про бажання зберегти уже відкриту візу, не анулювати. Тепер, увага! Про це мені розповіла україномовна працівниця, яка, за її словами, не походить з України і приїхала звідкись з іншої країни. Водночас,  уродженка України, з якою я спілкувався на початку заговорила зі мною іноземною мовою і перейшла на українську дуже неохоче і лише після другого зауваження. Точно так сталося з цербером на вході, який видає талончики електронної черги. Тільки після двох зауважень він перейшов на українську. Так от перша, російськомовна працівниця запропонувала мені написати заяву про скасування шенгенської журналістської візи до 2018 року. Натомість її україномовна колега пояснила, що візу можна зберегти. Росіяни не втрачають можливості зробити підлість навіть у ситуації, коли можна підлості не робити. Майте це на увазі, обираючи у візовому центрі з ким спілкуватися. Якщо з  вами заговорять російською – ввічливо попросіть такого працівника покликати колегу, який має хоча б середню освіту, а отже, знає мову країни перебування.  Посміхайтеся при цьому і за жодних обставин не проявляйте якихось ознак агресії. Ввічливість – наша зброя у боротьбі з руськім міром у столиці України. Але, давайте про хороше. Пані, яка у мене, зрештою, приймала документи, говорила українською з тернопільським колоритом, (тобто, голосні вимовляла саме так, як це роблять тернополяни). Ця дівчина була ввічлива, інформативна, професійна. Отже, 29 числа забираю документи, про готовність мені повідомлять смс-кою, за яку я заплатив 20 гривень. До речі, місце у підземному паркінгу теж коштує 20 гривень на годину. Але вже краще під землею, бо згори все заставлено.

Я заплатив за послуги візового центру минулого понеділка.  Уже у вівторок мені зателефонували і призначили подачу на 20 грудня 14.30. Я прийшов о 13.30. Чекати не довелося. Тепер при вході ви даєте закордонний паспорт. Людина біля автомата з талончиками на чергу проводить ваш паспорт через сканер і тільки тоді видає квиток до вікна, де приймають документи саме на ваш тип візи. Тобто, від моменту оплати послуг візового центру до моменту подачі документів – півтора тижні. Респект польській амбасаді, яка подолала корупцію принаймні у київському візовому центрі. Ще б домогтися, щоб усі працівники спочатку починали спілкуватися з клієнтами українською мовою а вже потім, коли дізнаються, що клієнт або іноземець або ж просто розумово відсталий українець, якого свого часу звільнили від вивчення української саме з цієї причини, або ж принциповий українофоб – тільки тоді переходили б на іноземну мову, зокрема і на російську. Нині поки що почуваєшся в окупації. Українською говорять тільки з тобою.  Але, це теж уже щось.