Поляки і українці тісно пов’язані економічно. Нині українці допомагають полякам економічно рости. Точніше так, допомагають не впасти ні економічно, ні демографічно.  Економіка Польщі нині тримається на українцях, які тут працюють у різних сферах, у яких не бажають працювати поляки.  Усе це я пишу не як теоретик, експерт з усіх питань, які нині виступають в українських медіа і розглагольствують про наслідки антиукраїнської ухвали польських депутатів стосовно волинських подій. Я є безпосереднім учасником процесу інтеграції українців у польську економіку.

За рік я відправив на роботу у Польщу може з сотню людей.  Або і більше. Усі ці люди пройшли через склад книжкового магазину, де вчили польську мову, а потім хтось залишається надалі там працювати, а хтось йде  працювати за фахом, підучивши до певного рівня польську мову. А спробуй не вивчити мову, цілий день читаючи назви польських книжок!!!

Роботодавець  – агенція праці тимчасової, з якою я співпрацюю, побачивши, що люди, яких я їм відправляю, працюють добре, дисципліновано і тривалий час, зрештою покликала мене працювати у Польщу і нині я на стадії оформлення дозволу на працю.  Детальніше про цей процес у Польщі. Спочатку фірма мусить зголосити до служби зайнятості (urząd pracy) так звану оферту праці (вакансію) з метою отримання опінії старости, де йтиметься, що на цю посаду немає бажаючих серед польських безробітних. Це робиться через інтернет. Два тижні польська служба зайнятості скеровуватиме кандидатів до фірми,  якщо знайдуть бажаючих. Але, скоріш за все, не знайдуть, бо там, серед іншого, вказана потреба у знанні української та англійської мови. Таких людей серед безробітних поляків просто немає. Бо українці у Польщі навіть з громадянством,  надають перевагу праці перед статусом безробітного.  Отож, через два тижні буде документ, з яким я піду в уженд праці і за місяць отримаю дозвіл на працю як консультант у справі працевлаштування.

Відтоді я зароблятиму гроші у польській фірмі за кожну відпрацьовану людино-годину тими, кого я залучу до роботи. Тобто, мене цікавлять тільки ті, хто справді хоче працювати і може швидко вчитися.  А поки що я у бюро на волонтерських засадах виконую скоріше роль профспілкового працівника для українців, що там працюють. Тобто, коли працівники фірми отримують прохання від працюючих українців про якийсь документ – я пробую пояснити, що саме потрібно і цей документ забезпечити.  Документи переважно потрібні для отримання карти перебування (карта побиту) і поляки самі не дуже розуміють, що і як. А я їм пояснюю. І сам теж розбираюсь.  Часто роблю помилки, виправляю, рухаюсь далі. Наприклад, оферту праці, потрібну мені самому, переробляв тричі, поки вона була прийнята.  Деякі механізми уже відлагоджені. Наприклад, механізм реєстрації запрошень на піврічну робочу візу уже працює більш-менш стабільно. Жодної відмови у візі, всіляке сприяння з боку польської амбасади.  Наприклад, у одному запрошенні була допущена помилка у прізвищі. У візовому центрі категорично сказали, що такі документи не приймуть. Написали лист у консульство. Консул почитав і дав дозвіл прийняти документ з помилкою.  Більше того, коли консулу написали, що не можемо зареєструватися  – консул своєю рукою поставив дату реєстрації у візовому центрі. Посол, до речі, у розмові зі мною теж опосередковано продемонстрував налаштованість і надалі поглиблювати стосунки з Україною

Уже людина отримала візу і працює у Польщі  Тобто, ще раз повторюсь, що б там не приймали політики-маргінали підгодовані «русскім міром» – поляки дуже лояльно ставляться до українців і всіляко сприяють їхньому приїзду на працю.

Кілька слів про агенцію, де я працюватиму, як все вийде.  Середній вік працівників – 25-30 років.  Винятково ввічливі і уважні до людей, з якими спілкуються. І мене вони взяли, щоб краще розуміти, що від них хочуть і щоб українці розуміли, що фірма хоче їм допомогти у їхніх справах легалізації.  Бо ще минулого року, коли я працював на складі,  мені радили взагалі не йти у бюро і щось у них просити – все одно нічого не дадуть і відморозяться. А я не послухав і пішов. Виявилось, що проблема лише у мовному бар’єрі і у тому, що ця фірма сама не дуже розуміла, як і що роботи, беручи на роботу українців. Я їм потихеньку пояснив, що сам дізнався. І нині продовжую дізнаватися та пояснювати.

Зверну увагу, що про уставу ухвалену польським сеймом стосовно волинських подій, жоден з працівників цієї фірми жодного разу не згадав за час мого тижневого перебування в офісі.

А у нас же тут доморощені експерти пишуть, що ухвалу прийняли «поляки»

. Це такі поляки як ті українці, що не користуються українською мовою у спілкуванні з українцями!!!

Полякам уся ця історія до лампочки. Вони працюють, а не шукають з ким посваритися. А коли поляки дізнаються, що наприймав їхній парламент – парламент схаменеться. Але, думаю, поляки не дізнаються, бо ця ухвала не матиме жодного впливу на ситуацію у польсько-українській співпраці.  Візи як видавали так і видають, робота у Польщі для українців стає доступнішою, українців, як працівників, цінують. Життя триває, економіка зростає.  І різноманітні ФСБшні операції у політичній сфері Польщі цьому завадити не зможуть Як вони не завадили поступовому відступу русского міра з Європи.  Все йде до того, що кордон  ЄС і НАТО буде на східному кордоні України. І це буде десь за Ростовською областю і Краснодарським краєм Росії. Просто треба почекати.

Ну і наостанок…. Дочка власниці варшавської квартири, де я поселився, попросила свого брата, щоб він домовився з кабельним оператором про встановлення у квартирі інтернету. Бо старшій пані, яка тут мешкала, інтернет не був потрібен, а мені – потрібен. Брат домовився з майстром, відкрив майстру квартиру (мене про все це повідомили і запропонували прийти. Я попросив, щоб без мене, бо не мав можливості залишити офіс). Поставили новий модем і роутер, залишили пароль, продублювали смскою. Як це вплине на вартість оренди квартири – мабуть ніяк не вплине, бо умова з кабельним оператором передбачала наявність телефону, телесигналу і інтернету. Це я до того, що жодної мотивації, окрім зробити мені добре діло, у цих людей не було. Ми з ними познайомились два тижні тому. Вони – поляки. Я – українець. Це я все пишу для тих ідіотів, які кожну маргінальну херню розкручують до новини про українсько-польську взаємну вічну і невиправну неприязнь. Я таким створінням пропоную піти за відомою їм адресою. Українці і поляки – міцний економічний союз