Головне, що потрібно памятати громадянину України при працевлаштуванні у Польщі – ігноруйте усі оголошення написані російською мовою. Це
У Варшаві є робота на прибиранні готелів.- пишіть у чат фейсбука
Спочатку коротко про головне: усе, за що українці платять шалені гроші – віза, запрошення на роботу, оформлення карти побиту, пошук роботи у Польщі – можна зробити самому. Згаданий бізнес тримається винятково на страху, ліні і невігластві клієнтів. Ось відео з варшавського відділу служби зайнятості, де оформлюються робочі запрошення для іноземців на піврічну візу
З цього приводу продовжую отримати дикі історії. Остання – з Полтави. Якщо ви теж хочете поїхати у Польщу і попрацювати у цеху, де фарбують звичайну рибу у червону, потім ріжуть і пакують, якщо ви хочете, щоб ваша дружина поряд з вами змушена була тягати ящики вагою у 50 кілограмів зателефонуйте Миколі Миколайовичу Щербині у Полтаву 
+380 50 685 6655 . Він всього за 30 тисяч гривень зробить вам два безкоштовних запрошення для безкоштовної робочої візи. Поставить вас у безкоштовну чергу за 3000 гривень. Все це оформить як надання інформаційних послуг і попросить підписати угоду, де будуть пункти, що на фото.
До речі, історією зацікавилися телевізійники, тобто інформація, можливо, дійде і до шлункового електорату, який інтернетів не читає і фейсбуками не користується.
Тепер трохи про офіційну і прийнятну фізичну роботу у Польщі.
Витрати на першу експедицію на роботу у Польщу:
1900 – до безкінечності – стільки доведеться заплатити людині, яка за вас заповнить робоче запрошення для отримання візи. АЛЕ НА ЦЬОМУ МОЖНА ЗЕКОНОМИТИ І ЗРОБИТИ ВСЕ САМОСТІЙНО
470 гривень – послуги візового центру, але можна безкоштовно зареєструватися через консульство і здати туди документи
300-400 гривень на старховку на півроку для відкриття візи
700 гривень – квиток до Варшави на автобус
від 300 злотих до 1300 на житло у місяць. Заплатити при заселенні потрібно за два місяці: перший і останній
110 злотих на проїзний на всі види транспорту у Варшаві
5-10 злотих на їжу у день, якщо дуже скромно
десь 30 злотих за нормальний пакет телефон + інтернет
Для вивчення польської мови у реальних умовах і заробляння грошей на житло, влаштувався на першу ж роботу, яка трапилася на очі – на склад мережі книжкових магазинів. З 6:00 до 22:00 у дві зміни півсотні українців разом з поляками тут читають титули книжок та збирають замовлення для книгарень і для тих, хто замовив книжку через інтернет. 150 тисяч назв книжок. Десь тридцять тисяч назв щодня їдуть по магазинах. Усе польською мовою. Усі книжкові новинки світу друкуються польською мовою у Польщі, створюючи робочі місця для перекладачів, продавців, рекламістів. Ну і стимулюючи письменників писати польською а читачів – читати польською. Усі знають про дві важливі книжкові події в Україні: одна – уЛьвові, інша – у Києві. Так от, думаю, одного з чотирьох поверхів цього складу вистачило б для того, щоб помістити усі книжки тих двох подій. А як залишити тільки книжки українською мовою – то вистачило б і п
івповерху.
Це я все до того, що мова, якою написана і придбана книжка – це маркер,який саме ринок ви хочете підтримати. Якщо ви хочете, щоб книжки для України і далі друкувалися у Росії – купуйте книжки російською. На мою думку, купівля книжки російською мовою в Україні – така ж сама підтримка сепаратистів, як і купівля снарядів чи куль для вбивства українців на Донбасі. Склад книжкової мережі. 150 тисяч книжокпольською мовою Але, не про це я хотів сказати – а про широкі можливості для українців, які відкриває Польща. Можна і далі надувати щоки і за пару копійок у місяць зображати з себе вчителя, лікаря, журналіста чи актора в Україні – або ж поїхати у Польщу і зайнятися тим, за що тобі платитимуть. Чимало з тих, кого я тут знаю, так і зробили. Поряд зі мною зайняті фізичною працею: колишній заступник директора
коледжу університету одного з західноукраїнських міст, менеджер фірми з продажу металопрокату з Харкова, голова ОСББ і керівник складу з Херсона, митний брокер з луцького заводу, спортсмен з хокею на траві з Вінниці, IT-шник з Рівного тощо. Моя думка така: що більше українців скажуть своїм роботодавцям “до побачення” – то швидше в Україну прийде цивілізація у вигляді належної оплати праці. А поки є мільйониготових триматися за свої копійчані посади – жодних змін чекати не варто. І скаржитися треба тільки на самих себе. У мене попереду – шалені випробування.Треба податися на карту побиту, вивчити мову, щоб працювати за фахом “актор і журналіст-радіоведучий” у Варшаві і, зрештою, переїхати сюди з Києва остаточно. Зніматися у російському кіно, яке з якоїсь радості називають українським, працювати у російських виданнях, які чомусь вважають українськими – це не для мене. Варшава нині – більш українське місто, ніж Київ. Тому, будуватиму тут свою маленьку Україну таробити те, що можу – щоб і Київ колись став українським містом. Дякую полякам за те, що дають таку можливість. Їхній досвід визволення з “русского міра” дозволить і Україні колись стати Україною. Адже повернутися на рідну землю все одно колись захочеться.
