“Русскій мір” тримається усіма своїми щупальцями за кожну щілину в українській ментальності.  Москаль так глибоко сидить в нас усіх, що зусиль його видавити треба багато і постійних. Не можна зупинятися. Про що я? Будь-що хороше в Україні у сфері культури та національної пам’яті чи української ідентичності наштовхується на спротив. Починаються гнилі дискусії, котрі шкодять. Не сильно, але все ж шкодять.І такі гнилі дискусії треба сприймати саме як вірус “русского міра”. Яскравий приклад – історія з заміною совкового герба на бабі з мечем.  У суспільстві цю ініціативу зустріли бурхливою дискусєю про те, що всю бабу треба знести, а не міняти у ній якісь елементи. Я сприймаю цю дискусію як вкид русского міра. Чому? Бо тризуб на щиті баби з мечем поміняти – це одна вартість і час. Демонтувати совковий монумент і замінити його чимось адекватним – це абсолютно інші зусилля, на які Україну нині не вистачить. Уявіть собі як памятник демонтували і потім років десять будуть обговорювати, що туди поставити.  Крім того, тризуб на совковій бабі буде для совка символічним поясненням: все, совка нема, про совок забудьте. Вчіть українську і радійте, що встигли вивчити поки на вашу російську мову не прилетіла російська ракета.  Дискусія навколо баби з мечем – це яскравий приклад коли русскій мір намагається посіяти сумніви в українській душі і, на жаль, вдається це. А історія з музеєм Голодомору? Крик про те, що не можна на нього нині витрачати гроші – це метастази русского міра устами українських політиків і не тільки політиків. До речі, русскій мір підставився, почавши дискусію навколо зовнішнього вигляду керівника музею. Одразу став очевидним рівень культури опонентів.  На жаль, українською культурою доручають керувати людям, далеким і від України і від культури. Точно, від української культури. Завше там працювали якісь абсолютно захланні особистості.  Винятком, на мою думку, може бути тільки Василь Вовкун. Олександр Ткаченко не є захланною особистістю, але чомусь є українофобом. Я просто пам’ятаю його інформаційні програми…  А що з ним сталося на “плюсах”? Важко зрозуміти. Певно, його покусали Коломойський з Роднянським. Тим небезпечнішим є така людина на такій посаді.  Хто прийшов замість нього? Карандєєв – виходець зі спортивного управління КМДА, совок, комсомолець, вічний держслужбовець. Держслужбу варто сприймати як досвід. Тобто, нормальна людина піде туди, спробує, зрозуміє щось для себе і піде звідти. Адже перебувати на державній службі вічно, не йдучи у політику чи у бізнес – це глухий кут. Я так думаю. Тому усі держслужбовці зі стажем викликають у мене підозру: або вони нездари, або злодії. І от Карандєєв саме такий. І ця людина нині керує культурою. У час, коли від цієї посади, від цієї сфери залежить перемога у ментальній війні, а отже від цієї людини дуже залежить чи колись настане мир. “Русскій мір” лізе з усіх дірок. Ти даєш запит у вікіпедії про якесь поняття чи особу – спочатку вискакує російська версія. Попри те, що на компі немає ніде російської мови як мови користування. Є англійська, польська, українська, німецька, французька.  Але першим вилазить лінк на російську версію інформації і так за всіма напрямками. Щоб знайти україномовне  – треба докласти зусиль. І ЦИХ ЗУСИЛЬ ТРЕБА ДОКЛАДАТИ, ЯКЩО МИ ХОЧЕМО ЩОБ МОСКАЛІ ВІД НАС КОЛИ-НЕБУДЬ ВІДЧЕПИЛИСЯ. Бо поки нас влаштовуватиме російська версія – російські ракети летітимуть на нас і слова про “адін нарот” матимуть для “русского міра” виправдання. Треба собі усвідомити: шукаєш щось російською мовою – кличеш російські ракети і російських мисливців за унітазами. Наступний вірус русского міра пішов громити українсько-польські відносини. У Польщі скоро вибори, деякі політики можуть ляпати язиками, але чи означає це, що не це ляпання язиками треба реагувати? Високопоставлений чиновник канцелярії президента Польщі ляпнув дурницю, МЗС України на цю дурницю відреагувало. Молимося, щоб ці ляпання політичними язиками не пішло у дію. Я, як консультант до справ легалізації перебування, у якого понад 30 справ у роботі по всій Польщі у відділі справ іноземців, тепер непокоюсь, чи не ухвалить сейм якесь рішення, яке закриє шлях до європейських документів моїм клієнтам. І це практична площина ляпання язиками. На жаль, усім роти не закриєш. Тому рекомендую усім громадянам України, котрі перебувають у Польщі і ще чогось чекають, бігом подаватися на побит часовий, поки Польща у своїй величезній підтримці України не почала давати задню. Я, до речі, зараз пишу не про дії (бо з діями у польсько-українській співпраці все ок наразі), а саме про заяви. З заявами, викликами послів та іншим шумовинням наразі треба було б стриматись. Не виключено, що з часом з’ясується мотивація заяв політиків і з Польщі, і з України у цьому скандалі. І не виключаю, що змотивували гроші “русского міра”. Чуєте російську мову  – чекайте на небезпеку. До цього я закликаю. Це просто питання безпеки.   Точно так, як питанням безпеки є використання російських соцмереж і месенджерів. Користуючись телеграмом ви даєте доступ до своїх контактів цій програмі і таким чином здаєте персональні дані не лише свої, а усіх, з ким мали справи через телеграм. Те саме стосується білоруського вайбера. Користуючись інформацію зі згаданих мереж, ви окрім того, що підтримуєте “русскій мір”, стаєте жертвою дезінформації. Телеграм –  навіть якщо канал називає себе офіційним і українським – не може бути джерелом інформації.  Прислухайтесь. Той хто почув мене у 2019 році після виборів про необхідність евакуації з України, нині мені за те попередження дякує.