Через тиждень після завершення саміту НАТО нарешті маю час і натхнення для того, щоб описати цю подорож у Варшаву і долучення до такої події. Звичайно ж, сама зустріч на найвищому рівні – це цікаво і важливо, але мене, як людину, яка мало цікавиться військовими ( а якщо чесно, вважає цих людей в Україні профнепридатними, переляканими закомплексованими злодіями і зрадниками) цікавив не стільки публічний зміст зустрічей, скільки антураж і попутні матеріали.
Наприклад, проїжджаючи українсько-польський кордон через КПП «Ягодин-Дорогуск» я з задоволенням зробив матеріал про порожні КПП у зв’язку з призупиненням дії угоди про малий прикордонний рух.
Тут же пропоную прикордонника з розповіддю про черги на кордоні
Поляки, призупинивши дію МПР відкрили і собі і українцям, що головна проблема на кордоні створена саме неправильним розумінням цієї угоди прикордонними контрабандистами. Нагадаю, що угода була запроваджена, щоб жителі прикордонних сіл, у яких не стало мізків зробити закордонні паспорти і візи, могли відвідати могили родичів та побувати у гостях у родини, якщо вона живе поряд з кордоном з іншого боку. Угода не створювалась для того, щоб влаштовувати конвеєр з перевезення цигарок ніби-то для себе, а насправді – на продаж. Цей аморальний бізнес вбиває мотивацію прикордонних човників до будь-якої осмисленої діяльності. А поляки одним махом завдяки саміту НАТО це припинили. На жаль, ненадовго…
У Варшаві перші враження від підготовки були позитивні. Ми без проблем отримали наші акредитаційні беджі. Моє включення – на початку цього випуску
Ввічливі, хоча і чисельні охоронці розуміли, що вони – лише працюють на безпеку, а не є пупами землі, заради яких усі ці 1400 журналістів прибули у Варшаву. Прес-центр об лаштований на величезній площі стадіону давав можливість нормально працювати впродовж трьох днів. З інтернетом правда було не завжди добре, але ми знаходили виходи з положення… Мій сюжет у перший день саміту – на початку випуску
Думаю, частині читачів, особливо студентам жур факультетів і діючим журналістам буде цікаве це відео. Це начитка на петличку і камеру закадрового звуку. Тобто усього, крім стендапів. Серед іншого і переклади синхронів. Записували у тихому коридорі біля пожежних сходів. Зверніть увагу, у мене листки формату А 3. Я поніс хлопцям на флешці друкувати, вони роздрукували… Просто переді мною хтось друкував щось на А 3. Забули переставити формат друку. А передруковувати уже було ніколи. Так з плакату і читав…
Вразила шкідницька або ж непрофесійна робота прес-служб українських відомств, чиновники яких були задіяні у роботі української делегації на саміті НАТО. Ми не змогли вчасно отримати акредитацію на комісію Україна-НАТО, прес-конференцію Порошенка призначили потім перенесли, замість підходу до преси з запитаннями була якась пафосна заява. Ну і найпротивніше, посольські працівники, прес-служба АПУ, працівники МЗС знали про те, що Порошенко покладатиме квіти до пам’ятника жертвам волинської трагедії, але українським журналістам про це не сказали. Прозвучала фраза: «Участь преси не передбачена», яку, ніби-то, приписують послу. Але при цьому поляки і росіяни цю подію знімали. Всі українці сиділи у прес-центрі. Я спробував доїхати до цього місця.
Але не встиг, бо, як відомо, увечері п’ятниці кортежу з блимавками рухатися містом набагато легше ніж приватному авто з водієм, який їде з дотриманням ПДР… Я запізнився. Поговорив з місцевими. Вони навіть толком не могли показати де тут сквер волинський і пам’ятник…
Символічно, що саміт відбувся у Варшаві, де свого часу совок уклав Варшавський договір і від його імені погрожував ядерним черевиком усьому цивілізованому світу. Фактично, цей саміт став парадом переможців у столиці переможеного ворога. Тобто, є надія, що колись такий саміт відбудеться у звільненому Донецьку, а згодом і у Кремлі. Мій сюжет на підсумковий випуск – на початку випуску. На жаль, через швидкість монтажу сюжет вийшов такий собі. Але уже який є.
Далі буде
Цей портал існує за гроші читачів, слухачів, глядачів. У власника сайту, Олександра Івахнюка, завжди є можливість взяти гроші у одного спонсора і дути у його дудку, як це роблять більшість медіа стосовно своїх власників. Якщо ви бажаєте, щоб хоча б одне медіа у нашій країні працювало на читачів – перекажіть гроші за цими реквізитами. Навіть мінімальна сума буде для авторів сайту свідченням того, що їхня робота потрібна і треба продовжувати у цьому ж руслі.