Коли мені говорять “Давайте зустрінемось, щоб все обговорити. ви побачите мої документи і скажете скільки коштуватиме ваша робота або щось порадите” я наводжу приклад, як той, про який пишу у цьому тексті. Людина, з якою ми сьогодні забираємо карту, працює у того самого роботодавця від 2019 року. Вперше подалася на карту побиту десь у 2020 і дістала відмову. Тоді звернулася до мене. Точніше, до мене звернувся її роботодавець. А ще точніше, клієнт роботодавця, з яким я мав справи до того. Отже, я отримав документи через фейсбук, написав вартість, люди заплатили, далі я записав на подачі, написав прохання про повернення грошей за перший вньосек, ми подалися. Далі я контактував з роботодавцем і просив у нього необхідні документи. Зрештою, прийшло повідомлення про відбір карти побиту. При відборі карти побиту це буде друга наша зустріч. Навіщо я все це пишу? Щоб пояснити потенційним клієнтам чи людям, які хочуть отримати відповідь на своє питання у рамках безкоштовних консультацій, що особиста зустріч для цього не потрібна. Зустріч потрібна для здачі відбитків і відбору карти. Або ж для обговорення чогось незаконного або передачі готівки. Ні одне ні друге я не практикую. Тому, коли людина просить про персональну зустріч – я підозрюю, що вона хоче замовити у мене щось, що я не зможу виконати бо це протизаконно.
Ще кілька порад при користуванні моїми безкоштовними консультаціями. Набрали номер і одразу питаєте, що Вас цікавить, без вступних запитань: чи я Олександр, чи я займаюсь картами побиту, чи я консультую, чи консультація безкоштовна? На всі ці питання відповідь “Так”. Також попрошу не розказувати довгих історій, а одразу запитати що вас цікавить заради чого ви зателефонували? Ще буду вдячний, як ви не будете використовувати слово “Дивіться”, бо я обовязково запитаю, куди маю дивитися і це забере у нас додатковий час, а час нині – це теж цінність. Дякую наперед за розуміння.
Додам до цього, що у спілкуванні з польськими ужендами треба набратися терпіння і не сприймати надто нервово відмову чи ще щось. Це все вирішується. Так, можливо, не з першого разу, але вирішується. Одному моєму клієнтові, перш ніж він звернувся до мене двічі відмовили. Потім ще раз відмовили зі мною. І лише потім він отримав те, шо хотів – карту сталого побиту. Іншому клієнту відмовили двічі, один раз анулювали вньосек. Але результат все одно досягнутий. Я мушу дякувати відділу справ іноземців, бо якби не відмови – у мене б не було за що жити. А так, люди, зрозумівши, що самі собі у цій справі не порадять, звертаються до мене. Дуже у цьому допомагають усілякі грантові консультаційні пункти, де сидять теоретики, котрі самі ніколи подібними справами не займалися і не знають практики. Завдяки їм частина людей думає, що впорається сама за допомогою їхніх порад, а потім, коли облажаються, уже звертаються до мене. Тому, побільше усіляких форумів міграційних, українських домів та інших фейкових організацій. Рекрутуйте мені клієнтів. Дякую наперед
