Призупинення поляками малого прикордонного руху зробило справу за корумпованих українських прикордонників і митників: черги на кордоні зникли повністю. Як з’ясувалося, черги влаштовували саме жителі прикордонних сіл і містечок та спільно з прикордонниками і митниками ловили рибу у цій каламутній воді.
А ми ж то усі думали, що це люди з усієї України приїздять під кордон і через те там черги!!! Я теж підозрював, що місцеві МПРники – це лише невелика частина черги. А виявляється, що уся ця черга – винятково МПРники. Саме вони створили нестерпні умови для решти українців при перетині кордону. Більше того, саме МПРники змусили забути про автомобільні КПП людей¸які хотіли б з Польщі, наприклад, поїхати на екскурсію в Олеський замок на авто. Та не дай боже!!!
Поляк краще долетить до Києва літаком, потім сяде у потяг і доїде до Львова, а зі Львова вже візьме таксі. Їхати через кордон і стояти у створених МПРниками чергах – це знищити віру в людство окрім того, що просто намучитись, стоячи годинами на кордоні. Люди, які користувалися угодою про МПР – концентроване хамство, жлобство і зло. І відео з кордону не залишають сумнівів стосовно цього.
Я нині приїхав у Варшаву автомобілем і паркую його у загальнодоступних місцях. Тепер через цих шалених МПРників, я змушений буду боятися, що мені щось розіб’ють, щоб помститися за події на кордоні? Марна справа переконувати цих людей у тому, що є інші заняття, окрім як возити через кордон дві пачки цигарок і літр алкоголю ніби-то для себе а насправді – для перепродажу. Даремно витрачені зусилля – пояснювати, що якби вони не блокували кордон своїм щоденним стоянням з цигарками і алкоголем для перепродажу – могли б заробляти на тому, що іноземці частіше б користувалися автомобільними КПП, приїздили б в Україну і змушені були б користуватися їхніми послугами у прикордонні.
Тому рішення поляків про призупинення МПР – хороший початок позитивних змін.
На КПП Ягодин – Дорогуск – найбільш завантаженому КПП – черга відсутня.
Це сигнал про те, що хоча б якийсь з КПП потрібно звільнити від МПРників, навіть після того, як дія угоди буде поновлена. Таким чином буде вікно з України у Європу і з Європи в Україну. І через це вікно не смердітиме ні нелегально проданим алкоголем та цигарками, ні збором грошей за проїзд без черги. Можливо, перестануть користуватися попитом і продаватися, як гарячі пиріжки, посади рядових на КПП. Можливо, мрії місцевих підлітків не будуть винятково про купівлю файковоза для того, щоб назбирати грошей на посаду прикордонника…
Ще кілька слів про перетин кордону. Попри відсутність черги на в’їзді і поляки, і українці працюють так, що на перетин кордону все одно йде години три не менше. На українському боці наше оформлення гальмував комп’ютер митної служби. Він чомусь 5 хвилин робив операцію, яку нормальний комп’ютер робить за пару секунд. Крім того усі без винятку інспектори прикордонної і митної служб при введені паспортних даних чи даних автомобіля користуються одним пальцем кожної руки, демонструючи таким чином нульовий рівень комп’ютерної грамотності. Поляки, на відміну від українців користуються більшою кількістю пальців, що свідчить про хоча б якісь мінімальні навики. Ну і традиційно, на КПП працювало лише одне вікно прикордонного і митного контролю, а згодом, як під’їхав я(вони мене вже трохи знають) запрацювало ще одне. Хоча, вбиваючи дані одним пальцем на допотопному комп’ютері, швидкості не покажеш. Як наслідок з 10 автомобілів на українському КПП оформлювалися більше як півгодини. Та й то більшість з цих півгодини нічого не відбувалося і потім різко почали пропускати. Тобто, прикордонники і митники, як і раніше, не поспішають. Вони, мабуть, думають, що раз черг немає – усі мусять бути задоволені і не вякати стосовно їхньої неякісної і непрофесійної (а можливо, шкідницької) роботи.
На польському боці ситуація ще гірша. Процедура контролю мого авто зайняла десь по хвилині на прикордонній і митній будках. Але стояв я у черзі більше півтори години. Ті ж самі десять авто стояли і не рухались. Яка причина? – запитав я у офісі митної служби на кордоні? Мені пояснили, що час від часу у людей¸ які оформлюють автомобілі і людей, буває обід. І коли обід у працівника пасу, на якому ти стоїш – весь пас стоятиме аж поки працівник не пообідає. І поляки це вважають нормальним. Ну, вони принаймні, пояснюють, що відбувається. А це уже крок вперед. Можливо, вдасться переконати керівництво у тому, що раз ви уже поставили свої будки на кордоні – у них мусить бути безперервна робота. І це на користь усім: не лише мені, який у них про щось питає. Але головна думка, яку я хочу донести до читачів цього тексту – призупинення угоди про МПР – це величезний позитив і на жоден шантаж прикордонних контрабандистів владам обох країн бажано не йти, а ще краще, якби МПР у його нинішньому вигляді взагалі скасували. Стогін про те, що немає роботи і через це люди займаються контрабандою – це смердюча маніпуляція. Все навпаки: немає роботи, тому що люди звикли займатися цим підлим, нікчемним заняттям – возити через кордон підакцизні товари, які у Польщі коштують дорожче, якщо ними офіційно торгувати. Це аморально. І жодних виправдань бути не може. Тому на кордоні і немає роботи, бо люди не хочуть працювати, створювати робочі місця, виробляти щось корисне. Вони хочуть возити цигарки і алкоголь і продавати його полякам без податків. Наслідок – переповнені КПП, корупція і враження у іноземців про Україну і українців за тими підлими людьми, що займаються цією гидкою діяльністю. Не вірите мені – почитайте, що пише ваш земляк – цивілізований інтелігентний львів’янин (такі, як з’ясувалося теж бувають – не лише контрабандисти і злодії – прикордонники) Далі – цитата Романа Тузяка
На пересічку в Ужгород? В Устилуг!
То що сьогодні відбулось, якщо б мені хтось ще місяць тому розповідав, я подумав що це фантастика. Але факт залишається фактом – я зїздив на коло в Устилуг. Загалом, перетин кордону без польського контролю зайняв близько 40 хвилин. Ось як все відбувалось.
Приїхав я зі Львова в Устилуг близько 12 години ночі, щоб перетянути добу. Черга – по три автомобіля на двох пасах, ще потім стільки ж приїхало. Це неймовірно, кордон на якому ще перед тим завжди були черги на півдоби а то й на добу, порожній. Нагадаю, на вїзд в Польщу в Устилузі діє спільний контроль на польській стороні, для цього потрібно переїхати міст через річку Західний Буг, по якому і власне йде “червона лінія”
Українська митничка запитала мене, чому я зі Львова приїхав сюди? (люблять особливо на Волині таке питатись) Я відповів, чи я не маю права? Ну так, маєте. Але вам жеж відмінили МРГ і ви можете не їздити? (Виявляється МРГшники в зоні дії Волинської митниці все таки повинні що 5 днів перетинати кордон. Я відповідаю, що у мене є віза, але на 5й день мені виїхати не вдалося через всім відомі події у понеділок. Вона запитує: а що ви їдете в Польщу чи розвертатись? Я відповів, що буду просити щоб мене розвернули. Віддала документи. До речі, коли чекав на контроль, побачив як розвернулась машина через брамку між українськими і польськими службами.
Прикордонний контроль. Тут мене чекала панянка, яка по військовому звірила мою фотографію, сказавши дивитись “чотко”, і закрила віконечко. В процесі перевірки документів перевірила і наявність візи. Коли вона віддавала мій аусвайс, я задав питання чи не можна мені розвернутись. Вона відповіла: ну ви розумієте, ну нам вже дісталось за ту браму ітд, і тп. Я кажу, я вас дуже прошу. В той час її напарниця з іншого столу, розвертаючись і з веселою мімікою говорить: а ви що не знєте як дуже добре просити дівчину? Покласти шоколадку в паспорт. Чесно, я і не знав що відповідати на таке запитання, але тут моя паспортистка каже, щоб я пішов і запитався дозволу в поляків розвернутись. Отож, беру я паспорт, і бодрячком йду вже до польської кабінки. Не встигаю дойти, як відкривається віконечко і чути поляка: TAK TYLKO BRAME ZAMKNIJ! Короче, поняв, розвертаюсь, йду ще бодріше назад до брамки, яка закрита на ланцюжок, відкриваю її, переїзжаю, закрив і газу на українську сторону через Буг. Швиденько пройшов український контроль і поїхав.
В цей час мій товариш, який чекав мене біля кордону, теж не скучав. Зупинився автомобіль, і підходить до нього хлопець, задає питання: Слухай, як там кордон? Нормально, машин немає… А ти не знаєш, як там зараз на пасах хтось бере і скільки? Та я не знаю, товариш на пересічку поїхав, приїде буде знати 🙂 Ну та так машин нема, чи то їхати чи ні… Потім він пішов ще вивідувати щось до інших людей, але так нічого не взнавши, розвернувся і поїхав назад. ))
Ось так я зїздив на круг в Устилуг. Щиро надіюсь, що хоча б поляки тепер зрозуміють очевидні плюси в такій “пересічці” і дадуть можливість розвертатись без оформлення. Бо надіятись на українську прикордонну службу, судячи з риторики останніх висловлювань її найвищих керівників, на мою думку не варто
Наостанок скажу, що цього разу поселився на Урсусі у Варшаві. Це кінець географії. Це як наші Позняки чи ще гірше – Троєщина або яка-небудь забута богом Борщагівка. Але ви подивіться на цю красу.
«Місто повинно розвиватися”, – кажуть нам бетонні терористи у Києві і тулять чергову висотку на місці парку чи озера. Ось так може розвиватися місто, коли будівельники, архітектори, депутати міськради у ньому – чесні цивілізовані люди, які бажають своєму місту тільки добра. Як буде час і натхнення – поговорю з власницею про те, скільки таке житло коштує купити, коштує обслуговувати та як влаштовано обслуговування, що у спальному районі усе так красиво, чисто, акуратно і комфортно?
Нагадаю, що збираю я усю інформацію за свої гроші у сподіванні на те, що ті, хто все це читає і кому це корисно та цікаво, підтримають мене своїми внесками. Це щось на зразок ранкової купівлі газети. Тільки газету не купивши, не прочитаєш. А у мене можна прочитати і не купуючи, водночас, той, хто поважає роботу журналіста, може відкрити свій приват 24 і зробити переказ на карту 5457082280287793. Отримувач – Івахнюк Олександр Миколайович. Можна це зробити і через bank polsk 30 1020 1097 0000 7902 0272 9754 Таким чином ви підтримаєте проект, покликаний інформувати, а не агітувати, як решта.
Ну і традиційно, запрошую до співпраці. Усе, що не опублікують медіа, де маніпулюють на користь того чи іншого власника – я опублікую без жодних вагань, якщо матеріал вартий уваги моїх читачів
Цей портал існує за гроші читачів, слухачів, глядачів. У власника сайту, Олександра Івахнюка, завжди є можливість взяти гроші у одного спонсора і дути у його дудку, як це роблять більшість медіа стосовно своїх власників. Якщо ви бажаєте, щоб хоча б одне медіа у нашій країні працювало на читачів – перекажіть гроші за цими реквізитами. Навіть мінімальна сума буде для авторів сайту свідченням того, що їхня робота потрібна і треба продовжувати у цьому ж руслі.
