Оцінюючи військові й політичні наслідки бою під Крутами, історики наполягають, що у цьому випадку не можна говорити про поразку:
“Співвідношення сил становило 1 до 10 не на користь українців, а співвідношення втрат — 1 до 3 саме на користь українців”, — нагадав Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
“Бій під Крутами стримав більшовицький наступ на 4 дні. І це були вирішальні дні для української дипломатії, аби домогтися від міжнародної спільноти визнання України – завдяки цьому стало можливим укладання Брест-Литовського миру, що de-facto означало міжнародне визнання української незалежності. Це був бій за майбутнє, який показав, що Україна стала можливою саме завдяки армії”, – додав В’ятрович.
На вшанування крутянців 29 січня 2016 року відбудуться:
об 11.00 Мітинг-реквієм на місці бою – зараз це територія Меморіального комплексу «Пам’яті Героїв Крут»;
о 17.00 Вечір пам’яті героїв, загиблих під Крутами, у столичному музеї Івана Гончара;
о 18:00 Вшанування пам’яті Героїв Крут у Київському міському будинку учителя.
Інфографіку про перебіг бою, створену Українським кризовим медіа-центром та Інститутом національної пам’яті, у більшому розмірі можна подивитися, тут.
Історична довідка.
На початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ. Наступ більшовицькі війська вели двома групами: одна вздовж залізниці Харків-Полтава-Київ, друга – у напрямі Курськ-Бахмач-Київ. В Бахмачі обидві групи об’єдналися.
Центральна Рада УНР у своєму підпорядкуванні мала окремі частини колишньої російської армії, що були українізовані, а також сформовані із добровольців підрозділи, серед яких варто назвати курінь Січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем, загони вільного козацтва, та сформований Симоном Петлюрою Гайдамацький Кіш Слобідської України. Саме добровольці стали опорою Центральної Ради.
25–27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач. Оборона цього міста є однією з героїчних і маловідомих сторінок в історії визвольної боротьби українського народу.
Українські війська змушені були залишити Бахмач і відступити до станції Крути. На підкріплення українських частин в Крути було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів та 20 старшин (офіцерів). До юнаків школи приєдналась перша сотня (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. Значна частина студентів та гімназистів не мала достатньої військової підготовки, були погано озброєні та екіпіровані. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналося ще зо 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва з Ніжина.
Загалом, за різними підрахунками, у Крутах 29 січня 1918 року перебувало від 420 до 520 українських воякiв і юнакiв та студентiв, якi мали на озброєнні до 16 кулеметів, бронепотяг під командою сотника М. Ярцева і бойовий потяг сотника С. Лощенка.
Близько шести годин тривав бій з переважаючими російськими військами, загальною чисельністю близько 4800 осіб.
Після бою, користуючись присмерком, українські війська організовано відступили зі станції Крути до ешелонів. 27 студентів та гімназистів — одна чота – під час відступу потрапили у полон. І наступного дня вони були розстріляні або замордовані. Розстріл студентів під Крутами був одним із перших випадків розправи над полоненими у роки російсько-української війни, яка розпочалася в грудні 1917-го і тривала з перервами до листопада 1921 року. Він показав, що росіяни ведуть цю війну за іншими правилами, адже на фронтах Першої світової воюючі сторони дотримувались міжнародних Женевських конвенцій щодо полонених, за якими останнім гарантувалося життя.
Тіла загиблих студентів і гімназистів з-під Крут були перевезені до Києва, де 19 березня 1918 року урочисто поховані на Аскольдовій могилі. Участь у траурному мітингу на Аскольдовій могилі взяли державні й політичні діячі УНР, представники інтелігенції.
За сучасними підрахунками втрати українських військ під Крутами оцінюють у 70–100 загиблих.
Втрати бiльшовицьких вiйськ пiд Крутами були значними, сягали тільки вбитими 300 воякiв.
Відступаючи, крутянці підірвали мости і залізничне полотно і цим затримали більшовицький наступ. Затримавши ворога на чотири дні, вони дали змогу укласти Брест-Литовський мир, що de-facto означав міжнародне визнання української незалежності.
1918. Пам’яті тридцяти
На Аскольдовій могилі
Поховали їх –
Тридцять мучнів українців
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! –
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадницька рука?
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! –
Понад усе вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. –
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.
Газета “Нова Рада”, 1918, ч.38 (Київ).
Крути. Вони боролися, щоб ми перемогли1918. Пам’яті тридцятиНа Аскольдовій могилі Поховали їх – Тридцять мучнів українцівСлавних, молодих…На Аскольдовій могиліУкраїнський цвіт! – По кривавій по дорозіНам іти у світ.На кого посміла знятисьЗрадницька рука?Квітне сонце, грає вітерІ Дніпро-ріка…На кого завзявся Каїн? Боже, покарай! – Понад усе вони любилиСвій коханий край.Вмерли в Новім Заповіті З славою святих. -На Аскольдовій могилі Поховали їх.Газета “Нова Рада”, 1918, ч.38 (Київ).Вірш присвячений бійцям київського Студентського Куреня, що в кількості 100 чоловік полягли у нерівнім бою під Крутами з 5000 війська Совєтської Росії 29 січня 1918.30 знайдених пізніше тіл полеглих поховано 19 березня 1918 року на Аскольдовій Могилі над Дніпром у Києві. Як не знаємо ще усього Тичину, так і досі не усвідомлюємо усіх уроків української історії. Але це процес. Створення сильної армії і єдності у суспільстві – необхідні для країни, яка подорослішала. А герої Крут є прикладом відданості і любові до України, які надихатимуть нові покоління і їх шлях до свободи.
Опубліковано Адміністрація Президента України 28 січня 2016 р.
Вірш присвячений бійцям київського Студентського Куреня, що в кількості 100 чоловік полягли у нерівнім бою під Крутами з 5000 війська Совєтської Росії 29 січня 1918.
30 знайдених пізніше тіл полеглих поховано 19 березня 1918 року на Аскольдовій Могилі над Дніпром у Києві.
Як не знаємо ще усього Тичину, так і досі не усвідомлюємо усіх уроків української історії. Але це процес. Створення сильної армії і єдності у суспільстві – необхідні для країни, яка подорослішала. А герої Крут є прикладом відданості і любові до України, які надихатимуть нові покоління і їх шлях до свободи.