Загубити документи у чужій країні – це морока.  Але і з цією морокою можна впоратись. У мене документи вкрали. І я розповім у цьому тексті те, що я роблю для того, щоб відновити вкрадене. Отже, документи,  які я втратив – це карта побиту, права водія видані уже у Польщі, дві банківські картки і карта мультиспорт. Втрат могло бути більше.

Раніше у мене був у тій самій залізячці ще й техпаспорт, але я у якийсь момент вирішив виділити для техпаспорта окрему залізячку, бо ми з дружиною користуємося автомобілем удвох і техпаспорт весь час треба передавати. То щоб його менше знищувати – поклав його окремо і він собі у залізячці лежить, ми його звідти не виймаємо і передаємо одне одному разом з ключами і карткою від паркінгу.  Ще ж дуже здорово, що паспорт не доводиться з собою носити, бо є карта побиту. Тож паспорт може бути вдома.  Бо одне діло – відновлення документів, виданих у Польщі, інше – документів, виданих в Україні. Українське посольство, як я уже писав,  – це зборище байдужих профнепридатних совків. У мене враження, що ці люди свої посади купують заради дипломатичного паспорта, щоб можна було безперешкодоно возити цигарки через кордон. Може якась інша мотивація, але те, як вони спілкуються з відвідувачами (посол, наприклад, якось мені сказав, що не хоче зі мною спілкуватись, як з журналістом, бо я все одно нічого хорошого не напишу), свідчить про те, що вони ненавидять усіх, хто до них звертається. Журналіст мусить їх тільки облизувати, відвідувач винен у тому, що прийшов, а як є можливість відмовити  – вони обовязково нею скористаються. Приклад? Будь-ласка. Людина, що загубила, або ж у неї вкрали паспорт і яка не має карти побиту чи чинної візи може отримати тільки паспорт для виїзду в Україну. Новий паспорт замість викраденого вона в укр консульстві у Польщі не отримає. Можливо, у цьому правилі є сенс для чиновників. Але для громадян України це серйозна перешкода, бо документи легалізаційні очікуються інколи рік, інколи довше. А посольство цього враховувати не хоче.  Ну і чимало таких неприємних обмежень прав людини на нормальне користування послугами держави.

Тобто, особливо ретельно бережіть українські документи. Українські дипломати – це ті ж українські чиновники що і в Україні – наглі, профнепридатні, ліниві, позбавлені співчуття і бажання допомогти. Звертатися до них треба тільки у крайньому випадку. 

Інша справа з польськими документами. Найважче з картою побиту. Тут справа має вирішитись за місяць, але чи вирішиться – невідомо. Наприклад, я записався на складення вньоску на видачу нової карти аж на 19 січня. Вирішив не чекати і відправити вньосек поштою. Додав до нього копію децизії (не робив нотаріального посвідчення, адже відправляв документи у орган, який ту децизію видав, тож у них  є можливість перевірити у системі. Доклав копію свого зголошення у поліцію та копію довідки з поліції про те, що у мене вкрали документи. Чим відрізняється ситуація, коли ви загубили і коли у вас украли? Коли ви загубили – поліція нічого вам підтверджувати не буде і зголошення втрати у вас не прийме. Я не впевнений, що документи у мене саме вкрали. Я міг їх загубити. Але я зголосив як крадіжку, бо людина, яка тепер має мої документи почала користуватися моїми платіжними картками. Я спеціально не блокував, щоб  кілька разів ця людина скористалася карткою і заробила собі на право бути кримінально переслідуваною, а мені – на право це зголосити у поліцію, як крадіжку. Бо коли людина знайшла і не користується картками – це ще можна вважати знахідкою. Але коли уже почала користуватися – то це крадіжка.   Спочатку злодій щось купив собі за 5 злотих у Лідлі на Serakowskiego у Варшаві. Потім зробив кілька невдалих спроб у тому ж магазині. Далі перемістився на новий світ і спробував щось за 2 злотих купити у Бедронці. Потім пішов у пекарню поряд. Там спробував щось за 5 злотих. Не вийшло. Саме у пекарні, куди я прийшов через хвилин 10 після злодія, мені описали як він виглядав. А він тим часом уже щось купував у кафе Сінгх Сінгх на Свєнтокжиській і уже карткою польського банку. Вдало купив собі ланч за 18 злотих. Хоча на карті було 13. Тобто, карта залізла у мінус. Отут я уже не витримав і, не знайшовши на новому місці злодія, бо він уже перебрався кудись, а було темно і дощ, я зателефонував у банк і заблокував карту. Це все сталося 30 12. Уже 5 січня мені поштою прийшла нова картка. З цим завершили. Поки карти не було – я платив з конта через систему Блік. Тобто, карти немає, але рахунок працює. Тим часом українську карту я не блокував і дозволив злодію нею далі користуватися у сподіванні назбирати більше інформації про нього. Він в один момент був навіть в Ашані поряд зі мною, але я уже не ганявся за ним, надавши це право поліції, передаючи мейлом дані з карти. Найцікавіше, що ця людина щодня пробувала укр карту, певно розуміючи, що туди можуть прийти гроші. Того ж дня 30 12 я написав у поліцію електронного листа. Написав у центральну коменду на Вільчу та у свою на Гренадієрув, що відповідає за саску кемпу. Десь через хвилин 15 після висилання мейла, мені задзвонили з поліції на Гренадієрув і запросили зголоситися. Що я негайно і зробив. Десь  з півгодини чекав у фойє, потім десь з годину мене опитував поліціянт. Підписав протокол, попросив довідку про те, що у мене прийняли зголошення крадіжки документів. Мені її видали. Далі у перший же робочий день після нового року, тобто 4 січня, зателефонував у відділ прав водія в уженд дільниці. Мене записали на наступний день. Прийшов з копіями паспорта, вкраденої карти побиту, однією фотографією, заповнив на місці вньосек, після того, як вньосек перевірила інспектор, заплатив 100 злотих у касі на місці. Здав квитанцію.  Мені видали пароль і логін для стеження за ходом справи і пообіцяли, що права будуть готові впродовж 8 робочих днів. Подивимось як буде. Карту Мультиспорт, яка теж була серед документів блокувати не довелося, бо вона і так заблокована через карантин і нею скористатися неможливо.

Тепер про те, чому важливо, щоб права були польські і щоб на документах була адреса, тобто, щоб був актуальний мельдунок. Оце ж саме для цього, щоб не було мороки з відновленням документів. Коли ти маєш песель і мельдунок – відновлення прав водія  – технічна дрібниця. Кожен поліціянт може легко перевірити по песелю маєш ти права водія чи ні. Тобто, навіть фотографії прав водія можна з собою не возити. Бо воно все в системі. Трохи важче буде з картою побиту, бо по-перше, там процедури довші, по-друге я якраз у процесі зміни роботодавця і можуть виникнути додаткові питання. Банківські картки польських банків теж відновлюються елементарно.

Звичайно, мені б хотілося, щоб карма повернулася до покидька, який знайшов мої документи, точно знав куди їх треба повернути, бо у залізячці окрім документів була ще й візитка з телефоном.  На жаль, люди, котрі можуть користуватися чужою картою – це люди з паралельного світу.  Ні мені, ні тим, хто це читає, ніколи таких людей не зрозуміти. Треба просто бути морально готовим до таких речей і розуміти, що паніка недоречна. Про всяк випадок раджу зробити копії своїх документів і возити з собою у машині. Дасть бог, не знадобляться ніколи. Але буде спокійніше, як вони там будуть.