Поїхати в Торунь ми вирішили з кількох причин. По-перше, це ближче ніж Свиноустя, де ми, власне, планували провести вихідні, причому у два рази ближче. З Варшави до Торуня 260 кілометрів. По-друге, давно хотілося подивитися на містечко, де ступала і німецька, і радянська нога, а історична фортеця збереглася. І що ж такого набудували ті рицарі тевтонського ордену, що усі так прагнуть це побачити?
І таки так, на березі Вісли розкинулося мальовниче містечко-фортеця, обнесене валами, з хвіртками-виходами до річки, маленькими вуличками, кумедними будинками, з вікон яких виглядають люди-статуетки.
Неймовірний вид на містечко відкривається з дзвіниці ратуші. Піднятись на неї ще той атракціон! Квиток коштує 13 злотих, але зробити це можна не раніше ніж з 10 години ранку. Мені цей краєвид чимось нагадав Любляну. Особливо магічно місто виглядає надвечір. Коли на вулицях і будинках запалюється світло.
Маленька річечка, що, свого часу, ймовірно, служила водогоном бережно вбудована в міський комплекс просто вражає. А ще, виявляється Торунь – місто Миколи Коперніка. Саме тут народився відомий астроном. Бачила його пам’ятник і майже побувала у нього вдома.
А от знайти житло на добу нам вдалося не одразу. Booking.com повідомив, що готелі міста заповнені на 96 відсотків. Виявляється, разом з нами відвідати Торунь вирішила польська діаспора зі всього світу, а заодно й позмагатися у спорті. Спочатку хотіли зарезервувати апартаменти, але через непорозуміння з кредиткою нам це не вдалося, а від готівки власниця відмовилась. Довелося походити по готелях. І хоч не з першого разу, та пощастило. Поселились у готелі Pod Orlem, це фактично у центрі, приблизно за 200 злотих, зі сніданком. Він був смачний. Обідали у Pierogarni на Мосту, хоча насправді ніякого мосту тут немає, колись можливо був. Тут неймовірно смачні печені пєроги, майже як у Вроцлаві біля ратуші.
А ще славнозвісні Торуньські пряники. Вони чекали нас навіть у готелі як маленький приємний сюрприз. Спробували, смачно… Великий вибір торунських пряників є у фірмовому магазині у центрі міста. Ось що варто везти друзям у подарунок із цього містечка.
Машину нам вдалося припаркувати лише на сусідній вулиці. На вихідних тут паркова безкоштовна, а от щоб знайти паркомісце у безпосередній близькості від центру, треба добряче покружляти і зловити момент, коли хтось виїде. Та їхати звідси наступного дня не дуже хотілося. Фортеця, закута у вали зберігала свою таємницю і не хотіла ділитися нею сповна, а нам кортіло знати більше…
