Цей текст взято з Facebook Вікторії Жуган
На думку Вікторії, цей текст не є журналістським матеріалом, а лише блогом чи колонкою. Редакції РБЦ байдуже, як називати цей текст, оскільки це соціально важлива інформація – публікуємо без купюр.
Тепер я водій! Сьогодні склала іспити з теорії, а потім практики – усе з першого разу:) Як? Додаю відео. Його слоган такий: в жизні або ти збиваєш кілочки, або кілочки збивають тебе. Задача інструктора в автошколі – зробити все, щоб курсант самостійно іспит не склав. Це і підкручування таймера на 5-10 хвилин уперед, щоб відкатати менше, ніж потрібно, це і триндіння половину заняття на парковці, куриво, походи в магазин і туалет у відведений на заняття час. Інструктор завжди тримає руку на кермі, щоб учень так і не спробував керувати самостійно; весь час говорить, що робити, навіть за день до іспиту, щоб учень не встигав думати своєю головою; весь час випереджає дії учня, тиснучи на педалі, щоб учень жодного разу не прийняв власного рішення. Відмовляється пояснювати принципи роботи машини й виконання маневрів, а тільки змушує зазубрювати схеми й алгоритми, які за зміни однієї змінної вже не працює. Привозить учня на автодром у найбільш зайняті години, щоб сказати, що він зайнятий (хоча всі інструктори знають, що після 15:30 автодром пустий). Ключовий педагогічний прийом – «Ти чим мене слухала?»
Але не переживайте. Гроші за іспит дають в руки міліціонерові тут же на автодромі, при десятках свідків. Іноді домовляються через автошколу, через інструктора, через знайомих ментів. Середня ціна за іспит приблизно дорівнює вартості курсів (до 200 доларів) – щоб учням було простіше зробити вибір. Кажуть, що менти можуть зробити права «з доставкою додому» – тоді до ціни варто додати ще 50-100 доларів. Оплату ні з кого не вимагають, але візьмуть залюбки. Ну от наприклад: все у людини вдалося, але в останній момент забула ввімкнути знак повороту. За правилами, іспит вважається проваленим.
Але добрий дядя-міліціонер лагідно запропонує доплатити (100 дол плюс-мінус). Або ж інструктор (див. параграф вище) так і не навчить вас виконувати потрібні маневри, тож під час складання практичного іспиту він (за ваші ж гроші) сяде в автомобіль на заднє сидіння і буде підказувати; або ж на пасажирське поруч з вами – і майже відкрито керуватиме вашим авто. При цьому вікна авто будуть тоновані, тож міліціонер «не помітить» інструктора в машині, на якій складають іспит.
І вам так лінь буде ще раз відпрошуватися з роботи, приїжджати до чорта на кулички на цей автодром і проходити ці дев’ять кіл ще раз.
А вони того варті, ці дев’ять кіл. Наприклад, треба бути на місці вже на 9:00, але ще півгодини не будедиректора МРЕВ, який роздає папки документів і проведе перекличку. Потім з’ясується, що частину документів із твоєї папки не підготували, тож треба вистояти чергу (дякувати богу, з електронними талончиками) у сервісний центр. Потім треба вистояти чергу в клас, де складаються іспити з теорії. Посадкових місць у класі 20, а учасників іспиту – 90; кожному- по 20 хвилин. При цьому, частина теоретичних білетів мають в собі логічні помилки, або ж формулювання некоректне, або ж жоден із варіантів не підходить, або ж правильною вважається відповідь, що суперечить ПДР. Якщо їх вчити, то на таких питаннях не попадешся; але ніколи не знаєш, яку ж відповідь клацати: правильну чи «правильну».
Починаючи з липня, кожну неділю я проводила з дядьком, катаючись по полях і по лісах. З інструктором взяла мінімальні 10 занять і шкодую, що витратила на них гроші і час. Разом з дядьком я від’їздила сотні кілометрів і десятки годин. Дійшло до того, що ми просто відтворювали елементи автодрому в полі з підручних матеріалів – кілочки, палички, коробки і вчилися тому, на що інструктор плювати хотів.
Підготовка до теорії – взагалі кошмар. На щастя, викладач в автошколі попався чудовий, але самих його занять все одно мало. Тож, починаючи з липня, я «розгадувала» тести з ПДР у трамваях, метро, потягах, літаках, на вокзалах і аеропортах, у «Пузатій Хаті» й кав’ярнях, у ліжку перед сном. Я вам скажу, вони мені сняться – і це не жарт. І якщо практичні заняття вже самі по собі пригода, то теорія – це борюкання у болоті на кшталт: «зупинка – припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше». (Для тих, хто вчив математику, роз’яснюю: до 5 хвилин це від нуля, більше п’яти хвилин – це нескінченність, отже часові рамки зупинки окреслюються як [0; ∞]). Тим не менше, перший іспит із теорії в автошколі(внутрішній) я таки провалила і довелося перескладати (а от вже в ДАІ сьогодні склала на раз). Може тоді справа була в тому, що білети мені видали тільки російською, але то інша історія.
Тепер я знову стану людиною, яка зустрічається з друзями, займається спортом, читає книги і – що найголовніше – працює і заробляє гроші, а не лише їх витрачає. Адже довелося перейти практично на півставки, щоб впоратися з цим усім: у теорії можна допустити 2 помилки з 20, у практиці – 0. Той, хто вчив хоч що-небудь, знає, як це складно.
Сьогодні я не тільки склала іспити, але й отримала пластикову картку – власне права. Історія смішна, адже моя група прийде за своїми пластиковими картками аж 4 жовтня – весь цей час їх нібито виготовлятимуть. У мене ж чиновник, що фотографував мене на документ, перевірив прописку і почав приколюватись, бо ми земляки. Мені теж було весело, бо так швидко розквитатися із іспитами я ну зовсім не сподівалась. Чиновник, мабуть, розчулився, побачивши мене на чужині, а може просто поплив, бо я, баба, йому усміхнулася. Нічого не питав і не пропонував, а просто сказав: за годину заберете права. Якщо вважаєте, що я мала повернутися й якось йому віддячити, то напишіть у коментах – бо я цього не зробила. У системі зазначена і дата мого іспиту, і дата видачі прав. Все зафіксовано, а отже – легально.
Мені буде дико тепер говорити про українську боротьбу з корупцією. Ось же ж тобі: струнка, зручна, вибудувана система, у якій гроші даються відкрито, при свідках, відомі конкретні суми й отримувачі. Скільки треба привезти на Туполева відеокамер, скількох ментів звільнити, у скількох автошколах провести шмон?
Як казав мій викладач теорії, після Майдану багато чого змінилось. Раніше вас би завалили й навіть результатів не показали; а тепер ви навіть можете оскаржити.
На прохання “РБЦ” авторка відповіла на питання: “Якою мовою велося викладання?”
До теоретичних занять я приєдналася з запізненням, тож не знаю, чи на початку взагалі пропонували варіант проводити їх українською. Коли я прийшла, викладач проводив заняття російською, хоча без проблем переходив на українську на прохання окремих учнів (і моє також). Підручники були українські і російські на бажання учнів, і, судячи з підручників, більшість говорила таки російською. Проблема з’явилася на внутрішньому іспиті в автошколі, коли мені не надали білетів українською мовою. Менеджер автошколи заявила: «А гдє ж я іх вам возьму?». Для мене це було важливо, бо самостійну підготовку робила за своїм українським підручником. Раптово переключитися на російську термінологію означало для мене завалити іспит, що я і зробила. За два дні прийшла перескладати і отримала три білети українською, роздруковані спеціально для мене. Але втрачений час (адже складати іспит довелося двічі) мені не повернуть. Практичні заняття відбувалися російською, і тут я вже навіть не намагалась протестувати – всю енергію займали спроби від’їздити стільки, за скільки я заплатила, а не вдвічі менше.
