У цьому тексті розкажу про свій досвід пошуку житла на кілька діб для роботи і відпочинку. Чим таке житло відрізняється від житла, потрібного тобі, коли ти лише їдеш працювати?  Коли у мене тільки робочі справи  – можу обмежитись ліжкомісцем у хостелі. Знайшов собі дуже класний варіант такого розміщення у Варшаві. Поселяюся у львів’янина – громадянина Польщі, у хостелі на вулиці Przanowskiego.  Живу там разом з людьми, які завдяки мені приїхали на фізичну працю, щоб вивчити польську мову. А коли, наприклад, ти приїздиш у Варшаву з Києва з дружиною. Поселитися у кімнату на 7 мужиків уже не вийде. Треба шукати щось підходяще на такий момент. І от я знайшов через відомий усім сайт guntree.pl житло на старувці на вулиці Wąski Dunaj 3. У квартирі розміром метрів 20 завдяки професійному дизайну помістилися диван, що розкладається до двоспального ліжка, книжкова шафа, телевізор, шафа для одягу, кухня, ванна.

Вид з вікна – на  старі будиночки у самому центрі Варшави.  Вартість – 150 злотих за добу. Готельний номер у готелі навпроти коштує у цьому місці 500 і вище злотих. І там ніколи немає місця.  Тепер про те, як мені передавали ключі? Думаєте, вимагали паспорт, перевіряли візу,  щось кудись записували? Ні. Я написав мейл людині, що дала оголошення. Людина мені передзвонила. Повідомила номер прибиральниці, яка передасть мені ключі. Я у вказаний час прийшов за адресою, прибиральниця відкрила квартиру, я подивився, передав їй гроші. ВСЕ! Віддав я ключі, до речі, поклавши їх у поштову скриньку, яку відкрити – що дурному з гори скотитися.  Ніхто не перевіряв, чи часом я не вкрав рушників або чи не виніс телевізор, чи не зняв унітаз і чи не забрав його з собою.  Мені вірили. Так тут прийнято.  І цю довіру хотілося виправдати.  Ми, залишаючи квартиру, позабирали своє сміття, поприбирали, щоб було так, як  було, коли ми туди зайшли.  Бо є бажання у майбутньому скористатися послугами саме цих людей. Є бажання, щоб про нас думали точно так добре, як ми думали про тих, хто нам цю квартиру здав.  На додаток, нам пощастило пожити у квартирі іншого рівня завдяки польським будінспекторам. Зараз розкажу. На другий день нашого перебування у квартирі на старувці мені телефонує орендодавець і каже, що їм потрібно завтра дати доступ до квартири будівельному інспектору, який регулярно перевіряє стан історичного будинку. Інспекція була незапланована, тому у авральному порядку орендар вирішив дати нам на третю добу нашого перебування житло  на 18 поверсі хмарочосу у квартирі з панорамним вікном. Я погодився. І не пошкодував. Самі подивіться на фото. Мені це житло дісталося за 150 злотих на добу, у той час, як його у сезон здають за 300.

Ключ нам у цьому охоронюваному хмарочосі нам лишили у скриньці на рецепції у конверті з написом «dla Oleksandra”. Орендодавець навіть прізвища у мене не спитав.  Довіра змушує і тебе поводитися відповідно.  Уявляєте, що б робив у цій квартирі один з моїх сусідів по хостелу з Кривого Рогу, який хвалився щодня продуктами, які виніс з Ашану таємно від охорони. «Ані лохі, нічого нє правєряют.», – казав мені Женя, виймаючи з – за пазухи сосиски, сири, консерви, радіючи впольованому у магазині товару.  Думаю, якби я заговорив російською з орендодавцем – мені б відмовили, навіть якби я заплатив подвійну ціну. Причину, ви, сподіваюсь, розумієте.  Росіян (російськомовних) просто бояться в усьому світі як людей, які довіру чи ввічливість сприймають як вашу слабкість. Укпаїнської мови, до речі, так не бояться.  Це головна моя порада при спілкуванні з орендодавцями. Дуже часто людям з укр паспортами, які починали говорити з орендодавцем російською, відмовляли у оренді під різними приводами. Але головна причина – вони росіяни. А росіян у Європі прийнято боятися, як неадекватів, від яких можна очікувати будь-якої підлості. Попередній тексти про житло у Варшаві з цінами і прикладами квартир  знайдете тут