Мирослав Маринович  – людина, яка ризикувала життям, здоров’ям, своєю долею заради того, щоб Украіна стала незалежною. Сьогодні ця людина у Варшаві. Я дуже радий, що встиг на цю зустріч. По-перше, тому що хотів почути цю людину та купити її книгу. (книг він не привіз. на жаль() По-друге, вчергове переконався у тому, що знав і донині: українські гром організації у Польщі разом з укр амбасадою – це один світ, а два мільйони громадян України, що перебувають у Польщі – це інший світ. І ці світи не перетинаються. На зустріч прийшло не більше 20 людей у Варшаві, де тих, хто хотів би і міг би прийти – тисяч. Чому? Тому що зв’язками з громадськістю і в українському посольстві і в українських громадських  організаціях займаються дилетанти.   Повідомили б мені за пару тижнів до події про те, що така зустріч буде – я б поінформував 300 наших працівників. Думаю, щонайменше 50 знайшлося б бажаючих з такою людиною зустрітися, послухати. Але, не судилося.  Непотизм руйнує українську дипломатичну службу зсередини. Зрештою, дякуючи профнепридатності відповідальних за звязки з громадськістю, зустріч вийшла камерна і змістовна. Фрагменти – на відео. Вибачте за якість відео, однак зміст воно передає.