Автор Петро Логін

Чоколівка – район міліціонерів , військових та інших людей у погонах.  Тому тут багато матюків, п’яних розбірок чоловіків і дружин, сміття, гуртожитків і русского міра. Тут живуть люди, що їздять на авто з залізними бамперами, не залишаючи шансів тим, у кого вони по п’яні вриються.  

Тут живуть люди, які тюнінгують “Жигулі”і вважають нормальним їздити на такій машині по місту

 Але все одно це – Київ. Зелений, красивий Київ зі своїми звичаями, традиціями, зеленню, бабуськами на лавицях, спокоєм і гармонією. Руки бетонних терористів ще до цього чарівного куточка Києва не дотяглися…. На відміну від Позняків…

Під час останніх подій на Позняках мені кілька людей розказували дивовижні історії про те, як вони намагалися спілкуватися з сусідами про проблеми з засипанням озера та несамовитою забудовою. У відповідь нерідко чули: «Сколька Вам платят за то, что ви там мєшаєтє страітєлям?» Так-так, саме російськомовні переважно не розуміють, чого це раптом місцевим жителям захотілося зелених зон, парковок, шкіл, дитсадків які їм обіцяла влада? Як це можна, виступати проти влади? Що це за хамство взагалі? Просто, більшість цих людей приїхали з країв, де холодна вода у домі – рідкість, а гаряча – взагалі фантастика. Демократичні процеси і право людини на голос у питанні, що поряд з нею збудують для таких людей  – абсолютна абракадабра. Влада для руського міра – це щось святе і недоторканне. Як можна? Зрештою, запропонуйте таким людям відвідати Чоколівку. Побачивши цей спальний район, можливо, навіть руській мір зрозуміє, як це – жити у комфортному місті з зеленню.  Фотографії зроблені у так званому «Депутатському парку» поряд з домом, збудованим для депутатів, де пів-будинку не заселено і квартири там продаються або здаються в оренду.